Гібридна 14 – середньопізній столовий сорт. Складний гібрид від схрещування диких видів картоплі з сортами Приєкульська рання, Кур'єр, Фрюгольд, Катадін, Штеркерагіс, Едельгард. Одержаний у Львівському сільськогосподарському інституті. Квітки білі. Бульби білі, округлі, вирівняні, з тупою вершиною і плоским столонним слідом. Вічка дрібні; шкірка злущується. М'якуш білий. Високоврожайний сорт з середнім вмістом крохмалю. Смакові якості середні. Бульби зберігаються добре. Стійкий до раку, фітофторозу, вірусних хвороб.
Древлянка – пізньостиглий столовий сорт. Виведений запиленням сорту Перлина сумішшю пилку чотирьох сортів. Кущ прямостоячий, високий. Цвітіння рясне, тривале. ушиття компактне, малоквіткове. Квітки червоно-фіолетові з білими кінчиками. Ягоди утворюються зрідка. Бульби червоні, овальні. Шкірка сітчаста. Вічка поверхневі, малочислені. М'якуш ясно-коричневий, при розрізі не темніє, врожайний. Вміст крохмалю середній. Зберігається добре. Стійкий до раку, фітофторозом уражується середньо.
Іскра – ранньостиглий столовий сорт. Одержаний схрещенням сортів Дун ЕрніХФітофторостійкаХРоон. Квітки білі. Бульби білі, округлі, з дрібними поверхневими вічками. Сорт врожайний. Крохмалистість від низької до підвищені; вміст білка підвищений. Смакові якості хороші, зберігається добре. Стійкий до раку, але уражується фітофторозом [9, с. 21].
Зарево – середньопізній сорт. Схрещування гібрида 7692 с/68 і сорту Бекра. Квітки середні за розміром, червоно-фіолетові, з гострокінцевими частками. Цвітіння рясне, тривале. Утворює багато ягід, особливо у вологі роки. Бульби рожеві, округлі, вічка поверхневі, шкірка сітчаста. М'якуш білий, на зрізі не темніє. Смакові якості відмінні. Врожайність висока. Вміст крохмалю високий. Зберігається добре. Стійкий до раку і фітофторозу.
Львів'янка – середньоранній столовий сорт. Виведений схрещуванням сорту Олев із сіянцем 6-1671. Суцвіття компактне, багатоквіткове. Квітки червоно-фіолетові, з білими кінчиками. Цвітіння рясне і тривале. Ягоди утворює рідко. Бульби білі, опальні, вічка поверхневі, нечисленні, шкірка гладенька. М'якуш білий, на зрізі не темніє. Високоврожайний. Зберігається добре. Стійкий до раку і відносно стійкий до фітофторозу.
Майка – середньоранній столовий сорт. Виведений схрещуванням сортів Апта і Карпатська. Суцвіття компактне, багатоквіткове. Цвітіння короткочасне; ягоди утворює рідко. Забарвлення квіток біле. Бульби білі, короткоовальні та овальні, вічка неглибокі, нечисленні, шкірка гладенька, в посушливі роки лускувата. М'якуш білий на зрізі не темніє. Врожайність висока. Вміст крохмаль підвищений. Зберігається добре. Стійкий до раку. Відносно стійкий до фітофторозу. Відзначається високою стійкістю до вірусних хвороб.
Мета – пізньостиглий сорт. Виведений схрещуванням сортів Сагітта і Комтесса. Квітки білі. М'якуш білий. Сорт високоврожайний із середнім вмістом крохмалю. Смакові якості хороші Зберігається добре. Стійкий до раку і картопляної нематоди. Сильно уражується фітофторозом, середньо – паршею, і слабо – скручуванням листя.
Невська – середньоранній столовий сорт. Виведений схрещуванням сортів Веселовська і Кандидат. Квітки білі. Бульби округлі й овальні, білі, з плоским столонним слідом; шкірка гладенька, вічка поверхневі, малочислені. М'якуш білий, на зрізах не темніє. Вміст крохмалю середній. Врожайність висока. Смакові якості хороші. Зберігається добре. Стійкий до раку, сильно уражується фітофторозом [9, с. 22].
Нижиьоворітська – середньостиглий сорт. Виведений схрещуванням сортів КарпатськаXПерлинаX57 Н-В. Суцвіття компактне, багатоквіткове. Віночок середнього розміру, білий. Ягід утворює мало. Бульби білі, кругло-овальної форми; шкірка сітчаста; вічка численні, поверхневі; м'якуш білий, на зрізі не темніє. Смакові якості хороші й відмінні, вміст крохмалю високий. Сорт високоврожайний. Зберігається добре. Стійкий до раку і дуже стійкий до фітофторозу.
Огоньок – середньостиглий столовий сорт. Виведений схрещуванням сорту Аквіла з сіянцем 9170. Квітки червоно-фіолетові. Бульби білі, округло-овальні, крупні; вічка злегка заглиблені. М'якуш білий, при варінні не темніє. Врожайний сорт з підвищеною крохмалистістю. Смакові якості хороші й відмінні, зберігається добре. Стійкий до раку. Фітофторозом уражується в кінці вегетації.
Остара – ранньостиглий столовий сорт. Виведений в Нідерландах схрещуванням сортів Ара та Сієнтхе. Листки великі, ссредньорозсічені, квітки білі. Цвіте рясно, ягід не утворює. Бульби крупні (120–150 г), овальні, коричневі, вічки дрібні. М'якуш світло-жовтий. Гніздо компактне. Вміст крохмалю низький. Смак хороший. Зберігається добре, Стійкий до раку. Слабо уражується паршею, помірно – фітофторою. Стійкий до засухи.
Полонина – пізньостиглий сорт. Виведений схрещуванням сортів Київська рання та Карпатська. Суцвіття компактні. Віночок середній, білий. Ягід утворює мало. Бульби рожеві, крупні, округлої форми; шкірка гладенька; вічка поверхневі, рожеві; м'якуш білий, при розрізанні не темніє. Смакові якості відмінні, вміст крохмалю високий. Високоврожайний. Зберігається добре. Стійкий до раку і фітофторозу [9, с. 23].
Темп – пізньостиглий столово-технічний сорт. Виведений схрещуванням сортів Олев і Мір. Бульби білі, округло-овальні, плоскі, крупні; вічок мало, поверхневі. М'якуш світло-жовтого кольору. Врожайність і крохмалистість високі, вміст протеїну підвищений. Смак хороший. Зберігається добре. Стійкий до агресивних форм раку. Фітофторозом уражується слабо. Відносно стійкий проти парші звичайної.
Найбільші урожаї картоплі збирають при розміщенні її після озимих культур, які вирощують у сівозміні по пласту багаторічних трав після зайнятих парів або зернобобових культур; по удобреній кукурудзі на силос, льону-довгунцю, однорічних травах. На Поліссі кращими попередниками картоплі є люпин на зелене добриво післяжнивного посіву. У Лісостепу, де озима пшениця є кращим попередником не лише для картоплі, а й для цукрових буряків, ці дві культури в сівозміні розміщують у таких ланках: багаторічні трави – озима пшениця – цукрові буряки; зернові бобові – озима пшениця – картопля. Добре родить картопля в цих районах також після кукурудзи на силос, а в умовах достатнього зволоження – після цукрових буряків. У степу високі врожаї картоплі лише на зрошуваних землях (де вирощують два врожаї за рік), в заплавах річок, на низинних ділянках. В овочевих сівозмінах картоплю вирощують після багатьох культур, крім пасльонових, що мають багато спільних з картоплею шкідників і хвороб.
У спеціалізованих сівозмінах, де під картоплю відводять 40 – 50 % площі, її повторно розміщують на минулорічному полі при обов'язковому дотриманні високої технології вирощування.
Ранню картоплю доцільно вирощувати в зайнятих парах як післяукісну культуру, тільки для садіння слід використовувати пророщені бульби і садити в стислі строки.
Картопля – один з кращих попередників у сівозміні для багатьох культур, особливо для ранніх ярих, льону-довгунця, конопель та ін. [20, с. 249].
Картопля позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний шар, особливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрунтах. Залежно від зони вирощування картоплі, строку внесення органічних добрив належної розпушеності ґрунту досягають як зяблевим, так і весняним обробітком, включаючи й лущення стерні, основну та передпосівну підготовку ґрунту з диференціацією цих прийомів залежно від типу ґрунту, його фізичних та хімічних властивостей, забур'яненості.
Лущення проводять відразу після збирання попередника або не пізніш як через 3-4 дні після збирання.
На полях з переважанням коренепаросткових бур'янів (осоту, молочаю, березки польової) перший раз лущать на глибину 6-8 см дисковими лущильниками (ЛДГ-5А, ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, ЛДГ-20), а другий – у період утворення розеток цих бур'янів на 10-12 см з використанням лущильників (ППЛ-10-25, ППЛ-5-25, а також ЛДГ-5А, ЛДГ-10А та ін.). Після появи сходів бур'янів поле орють плугами з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 та ін.) на глибину 27 – 30 см. На ґрунтах з мілким орним шаром використовують плуги-розпушувачі (ПРПВ-5-50 та ін.).
Попередники, засмічені кореневищними бур'янами, 2-3 рази дискують на глибину до 12 см дисковими боронами (БД-10Б, БДТ-7А) і після появи «шилець» кореневища глибоко заорюють плугами з передплужниками. На площах з неглибоким орним шаром кореневища «вичісують»: проводять лущення полицевими лущильниками або мілку оранку на глибину залягання кореневищ бур'янів у ґрунті (10-15 см), після чого кореневища витягують з ґрунту (вичісують) пружинними культиваторами або боронами і вивозять за межі поля.
На Поліссі оброблені восени дерново-підзолисті ґрунти часто запливають. При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують. Якщо восени гній не вносили, часто обмежуються дворазовим лущенням і переносять дальший обробіток ґрунту на весну [14, с. 52].
Оскільки ґрунти у лісостеповій і степовій зонах мають більш важкий механічний склад і навесні досягають фізичної спілості повільно, а весняна оранка їх здебільшого спричинює утворення брил, її тут не проводять.
На площах, де можливе періодичне перезволоження ґрунту, слід проводити вузькозагінну оранку при ширині загінок 28-56 м, залишаючи між ними розгінні борозни для стікання води у відкриті канали. У лісостепових і степових районах проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину 25-30 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами.
Після зяблевої оранки, поки ґрунт ще не ущільнився, його восени повторно обробляють культиваторами в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами і нарізують гребені 18-20 см заввишки з використанням просапних культиваторів (КРН-4,2, КРН-5,6А).