Мiнiстерство освiти i науки України
Нацiональний гірничий університет
Кафедра перекладу
Курсова робота на тему:
Образ ідеальної людини в трагедії Софокла "Цар Едіп"
Днiпропетровськ 2010
Змiст
Вступ
Розділ 1. Творчість Софокла у контексті Давньогрецької літератури класичного періоду IV сторіччя до н.е.
1.1 Характеристика давньогрецької літератури від 6 ст.до н е до 4 ст. дон е
1.2 Творчий шлях грецького драматичного поета Софокла
1.3 Трагедія "Цар Едіп", як важлива частина античної літератури
1.4 Висновок
Розділ 2. Образ ідеальної людини в трагедії Софокла "Цар Едіп"
2.1 Образи трагічних героїв в драмах Софокла
2.2 Трагедія людської свідомості у творі Софокла "Цар Едіп"
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Немає жодних сумнівів до того що Софокл (496-406гг.до н.е.) один з найвидатніших Давньогрецьких драматургів свого часу і до нині.
Його ім’я завжди згадують з іменами тих хто заклав фундамент давньогрецької драматургії:Есхілом(525-456р.дон.е.)та Еврипідом(480-406 р. до н.е.), враження що до Софокла як про людину яка має дивовижно гармонійний склад характеру, саме таким зберегли це враження для нас його сучасники" його творчість залишила видатний слід в античній літературі .
Софокл був саме тим хто найбільш вірно і повно відобразив дух тих смутних часів, те відчуття тривоги, відчуття трагізму життя, яке охоплювало його однолітків.
Трагедії Софокла часто пов’язують з розквітом демократичних Афін. Але це були не мирні та безтурботні часи, а період повний великих хвилювань, та жорстокої внутрішньої боротьби. Тому його творчість яка на перший погляд така гармонійна, насправді ж складна та суперечлива. Тож як ми бачимо Софокл бачив і розквіт і занепад своєї держави, і це не могло не вплинути на його творчість.
Зображуючи велич людини ,багатство його розумових та душевних здібностей ,Софокл разом з тим показує її безсилля та обмеженість можливостей змінити свою долю. Найбільш яскраво ця було показано в трагедії "Цар Едіп" , яка у всі часи визнавалася шедевром драматургічного мистецтва . Софокл був першим хто сконцентрував увагу саме на особистій долі Едіпа тим самим відмовившись від ідеї спадкової вини. Він зобразив людську свідомість усі внутрішні переживання героя і зробив образ Едіпа універсальним на всі часи . Саме тому його твір цікавить не лише літературознавців але і психологів.
Актуальність полягає в тому що "Цар Едіп" – п’єса для всіх часів і народів. Сьогодні вона особливо цікава. Адже в ній йдеться про державну людину, на яку спрямовані сили лихої долі. І ми не можемо розібратися чому: чи винна вона сама, чи її предки, чи боги?
Робертові Стуруа належить думка яка точно відображає дух цього твору : "Я взагалі вважаю, що пекло існує не лише на тому світі, але й в нашому реальному житті. І якщо ми колись зробили помилки, пекло повернеться до нас наприкінці нашого життя."
Об’єктом дослідження є творчий метод втілений у трагедії Софокла, його творчі принципи за допомогою яких, він виражає свої думки й своєрідне світосприйняття.
Предметом дослідження є літературні образи героїв твору Софокла "Цар Едіп".
Мета: з’ясувати та проаналізувати, яким є образ ідеальної людини у трагедії Софокла.
Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити такі завдання:
1) проаналізувати наукову літературу щодо творчості Софокла та визначити наукові точки зору стосовні діяльності поета;
2) з’ясувати мотиви творчості Софоклп у контексті філософії та естетики античної літератури;
3) виявити, що являє в собі образ ідеальної людини;
4) дослідити образи трагедії "Цар Едіп";
Історіографія питання: всі наукові роботи щодо творчості Софокла доцільно поділити на дві категорії: роботи теоретичні і практичні. Теоретичні роботи присвячені вивченню творчості поета взагалі у контексті античної літератури. До таких відносяться не лише роботи грецьких поєтів та філосуфів що критикували роботи Софокла, наприклад Арисотеля, але й дуже змістовні роботи сучасних письменників та критиків. Ось, наприклад, прихильник поезії Софокла Радциг Ш. справедливо зазначив: "Софокл – поет розквіта грецької трагедії". Ботвинник М.М. привертав свою увагу більш до фактів стосовних самого життя відомих греків та римлян. Його дивувало сюжет та трагічність ситації в творі "Цар Едип".
Завдяки практичним роботам, в яких проводиться аналіз конкретних образів, їх стилів та ідей, ми можемо з’ясувати для себе ставлення критиків та письменників до поезії Софокла. Чистякова присвячує свою роботу, а саме "Образи трагічних героїв в драмах Софокла", вивченню методів, які застосовує Софокл у своїй поезії, саме це дивує ще багатьох сучасних критиків таких як, Ярхо В. та Шкаруба Л.М. Вони дуже ретельно проаналізували усі стилістичні особливості поезії.
Методологічні засади дослідження: порівняльний аналіз наукових текстів, аналіз образних елементів, символізму в творі Софокла.
Дослідження складається із Вступу, Розділ 1, Антична література її роль в творі Софокла "Цар Едіп" та трьох підрозділів, Розділу 2, та двух його підрозділів, Висновків та списку використаних джерел, який складається з 18 джерел.
Теоретична значущість роботи полягає в тому, що ми можемо сконструювати образ ідеальної античної людини який уявляв собі давньогрецький поет Софокл.
Практична значущість полягає в тому, що ця робота може бути використана, як посібник для вивчення та аналізу творчості Софокла в середніх школах, так як в ній було проаналізована. Цю роботу можна використовувати для підготовки до семінарів чи складання іспитів з літератури.
Розділ 1. Творчість Софокла у контексті Давньогрецької літератури
1.1 Характеристика давньогрецької літератури від 6 ст.до.н е до 4 ст. до н е
Антична література (від лат. antiquus — стародавній) — це література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях) [9,11]. Її письмові пам’ятки, створені на діалектах грецької мови і латинською мовою, належать до 1 тисячоліття до Р.Х. і початку 1 тисячоліття після Р.Х. Історично грецька література передувала римській.
Політичні події кінця VI і V віків до н. е. активізували діяльність усіх вільних громадян, сприяючи виробленню сильних характерів, вимагаючи від кожного особистої енергії й участі в житті полісу. Матеріальні достатки громадян давали змогу витрачати на театральні вистави значні кошти. Уже близько 500 р. до н. е. в Афінах був кам'яний театр [5,63]. Розвиток ораторського мистецтва, розвиток раціоналістичної філософії і собі впливали на драматургічну творчість. В результаті драма відтиснула в V віці на другий план інші види поезії. До нас дійшли твори тільки трьох грецьких трагіків - Есхіла, Софокла і Евріпіда - цілком (33 трагедії); але протягом 240 років - від VI до IV віку - в Афінах, мабуть, було поставлено не менше як 1500-1600 трагедій [2,6]. Тільки почасти ми можемо судити про все це багатство на підставі, по-перше, уривків з трагедій, що не дійшли до нас, і вказівок на них у пізніших грецьких письменників, по-друге,- даних образотворчого мистецтва - малюнків на вазах, які зображають сцени й мотиви з популярних трагедій, і по-третє,- уривка (з 26 розділів), що дійшов до нас, з лекцій філософа Арістотеля "Про поетичне мистецтво", в якому містяться відомості про трагедію й комедію і теоретичне обґрунтування цих жанрів. Античній літературі притаманні публічні форми побутування. [10,1]
Антична література зберігала тісний зв’язок зі світоглядними особливостями родового, полісного, державного життя і відображала їх. Тронський стверджує - грецька і частково римська література демонструють тісний зв’язок з релігією, філософією [11,124], а на думку Содомори В.П. антична література більш пов’язана з політикою, мораллю, ораторським мистецтвом, судочинством. Та згідно з критикою Підлісної Г.Н. без цього їхнє існування в класичну добу втрачало весь свій сенс [7,11]. У пору свого класичного розквіту вони були далекі від розважальності, лише наприкінці античності стали частиною дозвілля. Літературний інтернет критик Дмитро Кузьменко зазначає,що деякі особливості давньогрецької театральної вистави та релігійних містерій — цілком серйозний характер, присутність усіх членів громади і їхня символічна участь у дійстві, висока тематика, музичний супровід і видовищні ефекти, високоморальна мета духовного очищення (катарсису за Арістотелем) людини. [16, 2]
Греки розробили поняття про облагороджуючу роль краси, яку вони розуміли як віддзеркалення вічного, живого і досконалого Космосу. Відповідно до матеріальної природи Всесвіту вони й красу розуміли тілесно і знаходили її у природі, у людському тілі — зовнішності, пластичних рухах, фізичних вправах, творили її в мистецтві слова і музики, в скульптурі, у величних архітектурних формах, декоративно-прикладному мистецтві. Вони відкрили красу моральної людини, яку розглядали як гармонію фізичної і духовної досконалості.
Пащенко В.І. визначає, що в античній культурі вперше з'являється одухотворений людський образ, поставлений у центрі, тому що до цього центром усього мистецтва була не людина. Наприклад, у малюнках первісних людей тварини зображувалися величезні й барвистими, а люди схематично маленькими. [6,718]
Античність часто називають дитинством людства. Часто це твердження невірно приписують Карлу Марксу. Причина такої назви в тім, що антична література найчастіше наївна й описова. Вона звертається до джерел людської свідомості, зображує людину поза суспільством. Але не можна забувати, що для Древньої Греції притаманний рабовласницький лад, що б не говорили про демократію. З п'ятисот тисяч жителів Афін, вільними були тільки сто тисяч, і тільки половина з них мала право голосу, тому що інші були вихідцями з інших полісів.