Мир Знаний

Позиковий капітал у системі товарних відносин. Банки - інструмент руху позикового капіталу (стр. 2 из 3)

5. Відкриття рахунку в інших банках. Це робиться в тих випадках, коли клієнтові банку, наприклад, необхідно кудись виїхати або просто незручно бувати в банку, де у нього відкритий рахунок. У цьому випадку клієнт завчасно повідомляє, в якому банку йому необхідно відкрити рахунок і в який день він зніматиме потрібну суму грошей.

Створення кредитів – функція, пов'язана із створенням додаткових грошей в обігу, є однією з найважливіших функцій комерційних банків, стає можливою завдяки тому, що під час надходження грошей на їхні рахунки люди зазвичай не затребують відразу всієї суми, а використають тільки її частину. Крім того, позики, що видаються банками, теж використовуються не повністю і не відразу, а частинами, в міру необхідності.

Вирішальну роль у процесі створення кредитів відіграє коефіцієнт готівки – Кн. Коефіцієнт готівки – це встановлена частка грошей, що зберігаються на рахунках, яка не видається як кредити, оскільки необхідно забезпечити готівкою поточні вимоги клієнтів у міру їх надходження. Вважається, що в цілому клієнти знімають близько 10% грошей, що зберігаються на банківських рахунках.

Коефіцієнт готівки відіграє роль мультиплікатора, і чим вище даний коефіцієнт, тим менше кредити, які можуть створювати комерційні банки, і навпаки. У цьому і полягає основне обмеження, що накладається на можливість комерційних банків створювати кредити.

Але існують й інші обмеження.

1. Бажання людей, точніше відсутність такого, вносити гроші до банківських рахунків. Якщо люди, одержавши гроші, залишають їх вдома, банки не зможуть створювати кредити за рахунок їх грошей. Дане обмеження відіграє значну роль у країнах СНД. Тут поки що зберігання грошей у банках не так популярно, як на Заході.

2. Побоювання банків відносно того, що вкладники можуть захотіти зняти зі своїх рахунків великі суми грошей. Наприклад, через побоювання великої інфляції всі вкладники в середньому можуть знімати не 10% своїх внесків, як розраховує банк, а 50% – у цьому випадку будь-який комерційний банк може збанкрутіти. Так у розпал перебудови було важко зняти гроші з рахунків в ощадних банках, оскільки потреба у готівці внаслідок високої інфляції різко збільшилася.

3. Бажання клієнтів банку брати позики. Навіть якщо у банку є гроші і він готовий давати позики, це ще не означає, що люди захочуть ці позики одержати. Якщо люди не потребують позик, то можливість банку наштовхнеться на відсутність попиту на них.

4. Наявність гарантій (застави). Перш ніж видати кредит, банки враховують можливість одержати гроші назад навіть у разі невдачі справи, на яку видається кредит. Проте ті, хто хоче одержати кредит, як правило, не мають необхідних гарантій. Багато хто знайшов би розумне використання 2-3 млн. доларів, якби одержали їх у кредит, але довести, що вони здатні повернути взяті в кредит гроші, є необхідною (хоча і недостатньою) умовою отримання кредиту.

5. Контроль з боку Центрального банку. У будь-якій країні центральні банки контролюють діяльність комерційних банків і дають їм ті або інші директиви. Прямі директиви та інші елементи політики центральних банків обмежують можливість комерційних банків видавати кредити і тим самим впливають на їх спосіб створювати "зайві" гроші в обігу.

Зберігання цінностей – теж одна з найважливіших функцій комерційних банків у відносинах з їх клієнтами. У комерційних банках можна зберігати будь-які цінні речі – не тільки вироби з дорогоцінних металів, але й цінні документи (дипломи, заповіти тощо).

Брокерські послуги. Останнім часом стало поширеним явищем те, що комерційні банки надають брокерські послуги інвесторам, тобто продають і купують за дорученням клієнта цінні папери. Як і інші посередники на фондовому ринку, банки стягують за це комісійний збір. Проте він, як правило, буває нижчим порівняно з брокерськими фірмами.

Міжнародні валютні операції. Комерційні банки надають своїм клієнтам послуги з купівлі, продажу та переказу іноземних валют і тим самим сприяють здійсненню міжнародних торгових операцій.

Експертні консультації. Практично всі комерційні банки дають своїм клієнтам консультації з питань фінансування їх бізнесу. Останнім часом консультативна робота банків стала одним з провідних елементів конкурентної боротьби між ними. Багато провідних банків світу витрачають мільйони на експертні ради щорічно, причому далеко не завжди за такі ради стягується окрема плата. Консультації даються як тим, у кого є рахунок у даному банку, так і тим, хто тільки хоче розпочати свій бізнес, але не знає, як це краще зробити. На перший погляд, це може здатися невигідним – тим більше, що отримана порада зовсім не зобов'язує підприємця-початківця, відкривати рахунок саме в даному банку. Проте зрештою для банку це вигідно: бізнесменові-початківцю під час консультації ненав'язливо роз'яснюють і те, що тільки в даному банку йому нададуть всі необхідні послуги на належному рівні. І взагалі, оскільки бізнесмен-початківець звернувся до даного банку за порадою – швидше за все, він стане клієнтом даного банку.

Надання ділової інформації про клієнтів. Справа в тому, що при укладанні крупних оборуток у кожної з договірних сторін може виникнути інтерес до стану фінансових справ партнера. Це зовсім не означає, що банк викладе стороні, що цікавиться, всю інформацію про те, скільки грошей має її партнер на рахунках і т.ін. Інформація, яка зазвичай надається, обмежується двома-трьома фразами, які означають або високий ступінь надійності партнера, або задовільний ступінь його надійності або ж виражають сумніви відносно того, що даній стороні майбутня операція «під силу» з огляду на її фінансове положення.

Розрізняють пасивні та активні операції банків. Пасивні пов'язані із залученням на додаток до власного капіталу банку тимчасово вільних капіталів підприємців через ведення їх поточних рахунків, а також грошових доходів і заощаджень населення у внески через випуск акцій, облігацій, відкриття ощадних рахунків. Активні операції пов'язані з розміщенням привернутого позикового капіталу у формі видачі різних короткострокових і довгострокових позик, обліку векселів. Відсотки, одержані банком за активними операціями, дещо вище за відсотки, які сплачуються банком за пасивними операціями. Різниця відсотків забезпечує покриття витрат банку і його прибуток.

Під час прийняття остаточного рішення про видачу кредитів банки враховують цілий комплекс чинників.

1. Вид рахунку – під час надходження прохання про видачу кредиту перевага надається тим клієнтам, які мають поточні рахунки, на збиток тим, які не мають поточних рахунків.

2. Сума грошей – якщо йдеться про таку суму, яка може поставити банк у скрутне становище, то, природно, банку буде нелегко зважитися видати такий кредит. Якщо ж йдеться про порівняно невелику суму, то це зовсім інша справа.

3. Мета отримання кредиту – банку необхідно знати, на які цілі буде використаний виданий кредит. Банки проводять самостійний експертний аналіз рентабельності проекту, на який клієнт передбачає використовувати одержані гроші. Якщо банк визнає даний проект обгрунтованим, то це вплине на прийняття позитивного рішення.

4. Фінансова дисциплінованість клієнта банку у минулому – під час надходження прохання про видачу позики банк прагне дізнатися, на скільки добре даний клієнт зарекомендував себе у минулому з погляду його фінансових зобов'язань як перед самим банком, так і перед партнерами цього клієнта.

5. Гарантії, які надаються клієнтом, – якщо клієнт банку здатний надати надійні гарантії, то це є його значним плюсом для отримання кредиту. Але і відсутність таких гарантій ще не свідчить про те, що клієнтові буде відмовлено в позиці.

6. Рекомендації клієнта – при отриманні кредиту клієнти банку, як правило, повинні мати рекомендації двох-трьох чоловік, які виступають гарантами даного клієнта. В цьому випадку важливу роль відіграє суспільний статус тих, що рекомендують, та їхні фінансові можливості.

7. Доход клієнта – розглядається у зв'язку з розміром суми, про яку йдеться. Якщо сума кредиту значно перевищує суму доходу клієнта, цей факт може зіграти несприятливу (але не завжди вирішальну) роль під час прийняття банком рішення.

8. Джерело погашення кредиту – клієнт, що потребує кредиту, повинен вказати, яким чином він збирається погашати позику. Банку ж залишається з'ясувати, чи може його клієнт погасити борг таким чином, чи ні.

9. Державна політика. Іноді держава втручається в питання видачі комерційними банками позик своїм клієнтам. Наприклад, держава може встановити обмеження, які перешкоджають банкам видавати одній фізичній або юридичній особі в кредит суму грошей, яка перевищує певний відсоток ресурсів самого банку. Наприклад, у США таке обмеження складає 10%, у Канаді, Німеччині і Франції – 75%, в Нідерландах – 25%, в Японії – 40%, у Швеції – 15%.

Багато комерційних банків, які знаходяться в державній власності, видають цільові кредити, наприклад, молодим фермерам, бізнесменам-початківцям, студентам тощо. Це робиться з метою допомогти цим людям уникнути бюрократичних вимог, які висуваються недержавними банками.

Взагалі, багато що в діяльності комерційних банків можливе лише на стільки, на скільки це схвалюється Центральним банком країни, який регулює виконання комерційними банками своїх функцій.

4. Центральний банк країни, його функції

Центральний банк – це в будь-якій країні по суті справи банк банків і банк держави. Він виконує дві основні функції:

1) забезпечення нормального функціонування банківської системи з метою підтримки довіри до цієї системи з боку населення;

2) зберігання державної скарбниці.

Тому Центральний банк можна назвати головною дійовою особою фінансової системи будь-якої країни.