Залежно від ґрунтово-кліматичних умов бобово-злакова травосуміш може включать бобові - конюшину, люцерну, лядвенець рогатий, еспарцет посівний, піщаний, закавказький; злакові - тимофіївку лучну, кострицю лучну і тростинну, стоколос безостий, канаркову траву тростинну, райграс пасовищний, багатоукісний і високий, грястицю збірну та ін. На сіножатях використовують переважно верхові трави, на пасовищах - верхові й низові (тонконіг лучний, мітлицю білу, або пагононосну) та напівверхові (житняк, райграс пасовищний, кострицю червону та ін.).
Складаючи травосуміші, враховують насамперед їх призначення (для пасовища, сіножаті або пасовищно-сіножатного угіддя) і строк використання. Відповідно до цього компоненти травостою добирають з урахування їх довголіття, висоти, облистненості, кущистості, продуктивності, поїдання, отавності, відношення до зволоженості ґрунтів, зимо - і морозостійкості, стійкості проти затоплення і підтоплення. Має значення також, як росте трава в сумішах з різними компонентами, як відростає після випасання тощо. Слід, наприклад, враховувати, що низові трави використовують виключно на пасовищах, але пасовищний травостій можна створювати і без них, вводячи в нього верхові злаки з добрими темпами відростання.
Для укісно-пасовищного травостою можна вводити в суміш і низові трави. При створенні травосумішей тривалого використання (6 - 7 років) високопродуктивні трави поєднують із травами різного періоду вирощування, наприклад, грястицю збірну, яка має високу продуктивність протягом 4, максимум 5 років, пажитницю багатоукісну - 2 роки, кострицю лучну - 6 - 8 років і більше, стоколос безостий на сіножатях - 8 - 12 років і більше. Тривалий період зберігаються у травостої конюшина біла і рожева, люцерна жовта, посівна та еспарцет - 3 - 4, максимум 5 років. Конюшина лучна залишається в травостої в середньому 2 роки. Це цінний його компонент.
Складаючи травосуміші, треба враховувати особливості розвитку трав по роках. Так, конюшина лучна, маючи переважно трирічний цикл, добре росте у перший - другий рік використання, добре облистнена, але дуже стримує ріст інших компонентів - злакових і бобових. Те саме можна сказати й про пажитницю багатоукісну Еспарцет дещо сповільнює ріст злакових трав. Люцерна займає щодо цього проміжне місце. Пирій безкореневищний, будучи пізньостиглим, не пригнічує на другому-третьому році бобових так, як костриця лучна або грястиця збірна. Добре ростуть у травосуміші еспарцет і люцерна з кореневищним злаком стоколосом безостим та ін.
Для даного виду кормового угіддя рекомендована травосуміш буде складатися з люцерни жовтої та стоколоса безостого.
Підготовка насіння до сівби залежно від культури та стану насіння включає такі основні прийоми: очищення, сортування, калібрування, протруювання, повітряно - теплове обігрівання тощо. Насіння очищають і сортують для того, щоб відокремити домішки живого і мертвого сміття та підготувати до сівби найбільш повноцінне і вирівняне за розмірами й масою насіння. Залежно від ступеня засміченості насіння культурних рослин, виду насіння бур'янів, а також зернових домішок використовують певний спосіб очищення.
Підготовляючи до сівби насіння кормових культур, крім очищення, його калібрують, тобто сортують за довжиною, шириною і товщиною. Сівба каліброваним насінням сприяє рівномірному його висіву.
Посівний матеріал не повинен містити насіння бур’янів і карантинних рослин, а насіння конюшини, буркуну, люцерни, лядвенцю, козлятнику східного при наявності твердих насінин (не менш як 15 %) слід проскарифікувати, що забезпечує його високу схожість. Без скарифікації можна втратити до 50 % дуже дорогого насінного матеріалу, оскільки тверде насіння сходить значно пізніше - через 2 - 3 тижні, місяць і навіть через рік.
Ретельне очищення і сортування насіння зернових та інших культур дає можливість одержати високоякісний насіннєвий матеріал, що значною мірою підвищує урожай. Протруювання насіння - ефективний прийом боротьби з бактеріальними хворобами. Розрізняють мокре, напівсухе, сухе та термічне знезаражування насіння.
Важливим у підготовці насіння до сівби є повітряно-теплове обігрівання на сонці протягом 3-5 год., або шляхом активного вентилювання підігрітим повітрям до 30-35° С.
Насіння бобових культур перед сівбою обробляють нітрогіпом, азотобактерином препаратами, які містять бульбочкові бактерії, або вільноживучі азотофіксуючі бактерії.
Підготовка насіння до сівби, яку проводять в господарстві, наведено в таблиці 8.
Таблиця 8. Підготовка насіння до сівби
| Найменування робіт | Об’єм робіт | Строки проведення робіт | Засоби та машини |
| Очищення, сортування та калібрування насіння | Власне насіння яке виробляє господарство | Восени після збирання насіння або за 1-2 місяці до сівби. | ОЗС-25 |
| Повітряно-тепловий обігрів | 135 кг насіння | Перед посівом | Теплова гармата |
| Скарифікація люцерни | 59,22 кг насіння | Перед посівом | СС-0,5, СКС-1, СКС-2 |
| Сухе протруювання насіння та обробка мікродобривами | 135 кг насіння | Перед посівом | ПНШ-3ПС-10 |
Виходячи із встановленої норми висіву за кількістю схожих насінин, проводимо розрахунок вагової норми для компонентів у сумішках за формулою:
А = 100*М*К/ПП, де
А ― норма висіву компонента в сумішці, кг/га;
М ― норма висіву насіння, млн. шт/га;
К ― маса 1000 насінин, г;
ПП ― посівна придатність насіння,%.
Посівна придатність розраховується за формулою:
ПП = с*ч/100, де
ПП ― посівна придатність, %;
с ― схожість насіння, %;
ч ― чистота нісіння, %.
Кількість насінин (шт.) на 1 погонному метрі розраховують за формулою:
К = Н*Ш/М, де
К ― кількість насінин на 1 пог. метрі, шт;
Н ― норма висіву, кг/га;
Ш ― ширина міжрядь сівби культури, см;
М ― маса 1000 насінин, г.
Проводимо розрахунки по люцерні жовтій за наступними показниками: Вага 1000 насінин ― 2,0 г; Норма висіву при 100% посівній придатності ― 10 кг/га; Ширина міжряддя при посіві ― 15 см.
Тоді: К = 10*15/2,0 = 75 шт/1 пог. м або 5 млн. шт/га;
ПП = 93*98/100 = 91,14%; А = 100*5*2,0/91,14 = 10,97 кг/га.
Проводимо розрахунки по стоколосу безостому за наступними показниками: Вага 1000 насінин ― 3,0 г; Норма висіву при 100% посівній придатності ― 20 кг/га; Ширина міжряддя при посіві ― 15 см.
Тоді: К = 20*15/3,0 = 100 шт/1 пог. м або 6,67 млн. шт/га;
ПП = 97*98/100 = 95,06%; А = 100*6,67*3,0/95,06 = 21,05 кг/га.
Травосумішка яку будуть використовувати для підсіву відноситься за строком використання до середньострокових (7―10 років), за призначенням до пасовищних. Виходячи з цього визначаємо співвідношення насіння різних біологічних груп трав за формулою що наведена в таблиці 9. Потім визначають районовані види трав, а за довідниками сортового районування - сорти.
Таблиця 8. Співвідношення насіння трав різних біологічних груп при сівбі в травосумішках, % до норми посіву.
| Використання | Період використання | Бобові трави | Злакові трави | |||
| верхові | низові | нещільнокущові | кореневі | низові | ||
| Укісне | 2-3 | 85-95 | - | 40-55 | - | - |
| Укісне | 4-6 | 65-75 | - | 65-75 | 30-40 | - |
| Укісне та пасовищно-укісне | понад 7 | 55-75 | до 20 | 65-75 | 30-40 | до 30 |
| Пасовищно-укісне | понад 7 | 40-50 | 30-40 | 60-70 | 25-35 | 30-40 |
| Пасовищне | понад 7 | 30-35 | 45-55 | 60-70 | 30-40 | 50-60 |
Так люцерна жовта являється напівверховою бобовою травою і тому для використання на пасовищі її співвідношення в травосуміші становить 60%, а стоколос безостий являється кореневою, верховою злаковою травою і його співвідношення в цій травосуміші становить 40%.
Проведемо розрахунки співвідношення норм висіву трав (кг/га) з яких складається травосуміш.
Норма висіву люцерни жовтої в травосуміші становить:
60*10,97/100 = 6,58 кг/га.
Норма висіву стоколоса безостого в травосуміші становить:
40*21,05/100 = 8,42 кг/га.
Спосіб сівби трав в усі строки - звичайний рядковий з міжряддями 7,5 - 15 см, краще з міжряддям 7,5 см.
Підсів і насівання трав проводять на луках і сіножатях із зрідженим травостоєм, малоцінними компонентами низових трав, які знижують його продуктивність і якість, за наявності у травостої злісних бур’янів, при замулюванні, вимерзанні, пошкодженні шкідниками тощо. У багатьох випадках ці операції обходяться значно дешевше, ніж перезалуження з повною заміною травостою. Їх здійснюють навесні у вологу землю або влітку під час опадів, застосовуючи спеціальні сівалки. Ефективне насівання зріджених ділянок стерньовими сівалками-культиваторами типу СЗС-2,1 та іншими, за допомогою яких здійснюють сівбу в необроблену дернину. Навесні можна застосовувати і дискові сівалки. Насівання зернотрав’яною сівалкою з анкерними сошниками проводять при якісному поверхневому обробітку ділянки дисковими боронами.