Смекни!
smekni.com

Поточні рахунки і облік розрахункових операцій (стр. 3 из 5)

*«Розрахунки чеками»;

*«Розрахунки акредитивами».

При розрахунках платіжними картками використовуються пластикові картки. Кошти, що передбачені для розрахунків за платіжними картками, депонуються на балансових рахунках:

* 2605 «Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками»;

«2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками».

Усі рахунки, що належать до групи рахунків «Кошти в розрахунках», — пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і залишки за цими рахунками використовуються як безкоштовні банківські ресурси. Схема рахунків до запитання, що об'єднує поточні рахунки та рахунки коштів у розрахунках, наведена нижче (рис. 4.1).

Залишки на рахунках до запитання формують залучені банком ресурси. Ці рахунки пасивні і завжди мають кредитове сальдо. За поточними рахунками розрахункові операції виконуються банком тільки в межах наявності коштів, тобто в межах кредитового залишку.

За поточними рахунками виконуються операції, які виникають у процесі поточної (основної1), інвестиційної, фінансової діяльності підприємства (рис. 4.2). Основні операції за поточним рахунком: зарахування виручки за відвантажену продукцію, надані послуги і виконані роботи; платежі за одержані сировину, товарно-матеріальні цінності й послуги; отримання готівки на виплату заробітної плати та відрядження; податкові та обов'язкові платежі до бюджету; зарахування сум отриманих кредитів і сплата процентів за кредит; розміщення коштів у депозити, вкладення в цінні папери та ін.

В угоді на розрахунково-касове обслуговування або в розпорядженні на відкриття рахунка строки банк надає підприємству виписку з поточного рахунка. До виписки долучаються відповідні документи, що підтверджують операції, проведені банком за рахунком.

У банківській практиці використовуються такі умовні цифрові позначення (шифри) виду операцій, що проставляються в особовому рахунку підприємства:

Умовні цифрові позначення виду операції Документи, що є підставою для проведення операцій за особовим рахунком
1 Платіжне доручення
2 Платіжна вимога-доручення
4 Акредитиви
5 Вексель
6 Меморіальний ордер
7 Платіжна вимога
12 Чеки, видані фізичним особам
13 Розрахунковий чек
14 Платіжна картка

На підставі цих документів і записів за рахунком підприємство відображає банківські операції у своєму бухгалтерському обліку. Поточний рахунок може бути закритий за таких умов:

* заява власника рахунка;

«рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

• відповідне рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

«умови, передбачені угодою, про розрахунково-касове обслуговування між банком та власником рахунка.

У разі закриття рахунка згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума з недіючого поточного рахунка перераховується на рахунок 2903 «Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками». З цього рахунка погашається кредиторська заборгованість клієнтам або сума перераховується за напрямами, визначеними чинним законодавством.

6. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями

Платіжне доручення — це документ, котрий являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунка (додаток. 1).

Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовуються в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами.

Реквізити платіжного доручення встановлюються Національним банком України. На платіжних дорученнях у разі потреби платник може вказати дату валютування, але ця дата не може виходити за межі строку дії платіжного доручення.

Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються з використанням технічних засобів або заповнюються від руки (кульковою ручкою); виправлення і підчистки заборонені.

Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, якщо інше не зазначено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств. Про це зазначається в рядку «Призначення платежу» з посиланням на назву, номер, дату товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).

Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.

При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у своєму обліку:

1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» одержувача коштів.

2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;

К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями наведена нижче (рис. 4.3):

1 — укладення угоди-контракту; 2 — відвантаження продукції, товарів, здача робіт, послуг; 3 — переданім платіжного доручення на право списання суми платежу; 4 — виписка із поточного рахунка про списання грошових коштів; 5 — платіжне доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача; 6 — виписка із поточного рахунка про зарахування платежу.


7. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями

За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб'єкти:

1. постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;

2. платник (одержувач послуг чи товарів), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток 2).

Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов'язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для сплати.

Пересилаючи документи від постачальника до платника, можна користуватися послугами пошти чи передавати платіжний документ платникові через банк-постачальника з пересиланням останнім у банк покупця.

В обліку в обох випадках здійснюються такі записи.

Банком платника:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;

К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Банком постачальника:

Д-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» одержувача коштів.

Схема документообігу у випадку розрахунків платіжними вимогами-дорученнями наведена на рис. 4.4.

1— угода з зазначенням форми розрахунків — платіжними вимогами-дорученнями;

2— відвантаження товару, продукції або передання робіт, послуг; 3 — документи про відвантаження і платіжні вимоги-доручення, відправлені або вручені покупцеві; 4 — по купець до оформлює платіжні документи і здає у свій банк на оплату; 5 — банк покупця здійснює платіж із врученням виписки про це з поточного рахунка платника і надсилає документи в банк постачальника; 6 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок свого клієнта з врученням виписки про це з його поточного рахунка.

8. Облік операцій платіжними вимогами

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Стягувачами можуть бути податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій. Вказані особи оформлюють та подають у банк платіжні вимоги й у необхідних випадках супровідні документи на примусове списання коштів із рахунків платників. Примусове стягнення коштів із рахунків платників дозволяється тільки у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.