У дітей 6 років (72 дитини) відмічена суцільна розповсюдженість карієсу зубів тимчасового прикусу. Вона складала 95,83%. Інтенсивність ураження по індексу кпз складала 7,18 ± 0,65, а по індексу кпп – 8,51 ± 0,64. У групі дітей з найвищою інтенсивністю карієсу зубів індекс НІКз складав 10,38 ± 0,91, що в 1,5 рази вище індекса кпз. Індекс НІКп складав 11,63 ± 0,97 по групі, що також в 1,5 рази вище індекса кпп. Задовільний рівень гігієни порожнини рота у середньому по групі був (69,44 % - 50 дітей). У 26,39 % дітей спостерігався незадовільний рівень гігієни (13 дітей) і лише у 3 дітей - добрий рівень гігієни порожнини рота (4,17%). В середньому індекс Сілнесс-Лоє по групі склав 1,3 ± 0,14 (1,2 у дівчат, 1,33 – у хлопців), а індекс Сталларда - 1,4 ± 0,11 бала. У 11 дітей (45,83 %) індекс Сталларда склав 2,0 ± 0,17 бали, у 1 дитини – 2,33 (4,17 %), у 29,16 % (7 дітей) – 1,67 ± 0,17 балів, у 3 дітей – 1,83 ± 0,17 бала (12,5 %). У цій групі тільки у 31 дитини були здорові тканини пародонту (43,06%). Поширеність симптому запалення (PMA%) була 56,94 % при середньому значенні індексу інтенсивності PMA – 2,7 ± 0,19. Поширеність симптому кровоточивості склала 56,94 % при середньому значенні по групі – 0,2 ± 0,01 бали в 1,1 ± 0,1 секстанта (середня). Поширеність зубного каменю у дітей цієї вікової групи склала 1,39 % (низька), при середньому значенні бала - 0,02± 0,001 (низька). Проба Шиллера-Писарєва по групі склала 1,1 ± 0,11 бала. Індекс CPITN дорівнював 0,2 ± 0,015 по групі. У структурі ураження однаково страждають тканини пародонту як верхньої, так і нижньої щелепи.
У 6-річних дітей і старше ми пропонуємо для виділення групи ризику захворюваності тканин пародонту використовувати параметр найвищої інтенсивності по індексу кровоточивості пародонту (НІІКР), виділяючи 1/3 дітей вікової групи з найвищими показниками індексу кровоточивості ясен. Індекс НІІКР був 0,423 ± 0,030 у 2,54 ± 0,2 секстантах при середньому значенні по групі 0,2 ± 0,01 бала.
Проведені дослідження показали, що індекс ВООЗ НІК, що відповідає діагнозу "множинний карієс", у дітей зростає від 3 до 6 років на 22,0 %, у той час як поширеність і інтенсивність карієсу зубів у дітей цих вікових груп при цьому збільшується практично в 2 рази, причому до 60,0 % каріозних порожнин локалізується на карієсімунних апроксимальних поверхнях, що свідчить про знижену резистентність цих ділянок твердих тканин зубів.
Основним завданням експериментальних досліджень на тваринах при моделюванні карієсу зубів було обґрунтування ефективності сполучення синбіотиків та фторвмісних препаратів. Результати проведеного дослідження показали, що найефективнішим методом попередження каріозного процесу в даному експерименті було комплексне застосування глибокого фторування зубів із щоденним полосканням порожнини рота санодентом і введенням таблеток бактуліну в піддослідній групі тварин (група 6). Глибина ураження карієсом, кількість каріозних порожнин і зубів у цій групі тварин мають найнижчі значення в порівнянні з іншими піддослідними групами, і практично не відрізняються від таких у здорових щурів у контролі 1 і майже в 2 рази менше, ніж у групі контролю 2 (карієсогенна дієта). Так, в 6-й групі глибина ураження карієсом становить 5,31 ± 0,64 бала, кількість каріозних порожнин - 4,21 ± 0,38, кількість каріозних зубів - 4,05 ± 0,36. У той же час у групі контролю 2 відповідні параметри мали наступні значення: 9,75 ± 0,81 бала (p1<0,001), 7,91 ± 0,52(p1<0,001) і 6,13 ± 0,41(p1<0,01). Ступінь атрофії альвеолярного відростка в 6-й піддослідній групі також була мінімальною - 21,4 ± 0,5 %(p2<0,001).
Про функціональну активність пульпи зубів можна судити по активності фосфатаз у ній і їхнього співвідношення. Утримання тварин на карієсогенній дієті приводить до достовірного зниження в пульпі активності ЛФ (лужна фосфатаза, p1<0,001), і підвищенню активності КФ (кисла фосфатаза, p1=0,014), що знижує коефіцієнт активності ЛФ/КФ в 2,7 рази й свідчить про зниження мінералізуючої функції пульпи. Окреме проведення глибокого фторування зубів щурів або застосування санодента, або бактуліну (3, 4, 5 групи) дозволило досягти лише проміжних для груп контролю 1 і 2 значень коефіцієнту ЛФ/КФ.
В 6-ій групі, у якій провели глибоке фторування зубів з наступним регулярним застосуванням санодента й бактуліну, спостерігалася сама виражена дія препаратів на активність фосфатаз пульпи. Застосування цієї композиції зберегло активність обох досліджуваних ферментів у пульпі зубів на рівні контролю 1, тварини якого перебували на дієті віварію й не піддавалися впливу карієсогенних факторів. Коефіцієнт ЛФ/КФ в 6-ой групі був найвищим у порівнянні з таким в інших групах - 10,1 (у групі контролю 2 - 4,7).
Основними компонентами ротової рідини, що формують її буферні властивості, а також створюють стан перенасиченості іонами, є солі кальцію й неорганічних фосфатів. Вміст кальцію в ній у групі контролю 2 становив 0,57 ± 0,08 ммоль/л, фосфору - 3,97 ± 0,18 ммоль/л. У той же час у 6-й піддослідній групі ці параметри становили відповідно: 0,94 ± 0,08 ммоль/л (p2=0,002), 4,57 ± 0,21 ммоль/л (p2=0,06).
Розвиток карієсу зубів у щурів в проведеному експерименті супроводжується істотними біохімічними змінами у гомогенатах ясен, зростанням вмісту білка, ЗПА, активності еластази й КФ. Досліджувані ферменти відносяться до гідролаз. Їхнім джерелом у тканинах є, насамперед, нейтрофіли, а підвищення їхньої активності свідчить, як правило, про наявність запального процесу в досліджуваному об'єкті. Збільшення вмісту білка може бути наслідком підвищеної активності протеолітичних ферментів (ЗПА й еластази). Саме істотне зниження ЗПА й концентрації білка в гомогенатах ясен спостерігалися у щурів 6 групи (87,9 ± 1,2 г/кг, p2<0,01 і 178,4 ± 15,8 нкат/кг, p2<0,006 відповідно). Активність іншого протеолітичного ферменту еластази, а також КФ, у яснах також максимально знизилась під впливом повного комплексу профілактичних заходів (6 група) і відповідала рівню у здорових щурів (6,07 ± 0,42 мккат/кг, p2<0,003 і 8,6 ± 0,9 мккат/кг, p2<0,001 відповідно).
Проведені біохімічні дослідження показують, що використані в експерименті препарати різняться за механізмами карієсстатичної дії. Так, глибоке фторування зубів сприяло збереженню високої функціональної активності пульпи зубів, при цьому істотно не впливаючи на мінералізуючі властивості ротової рідини, зокрема, рівень кальцію. На відміну від цього застосування зубного еліксиру "Санодент" і пробіотичних таблеток “Бактулін” в першу чергу позитивно діють на якісний склад ротової рідини, запобігаючи падінню рівня кальцію й збільшенню активності фосфатаз і ЗПА в ній. Вищезазначене пояснює високу карієспрофілактичну ефективність композиції.
Висока карієспрофілактична ефективність композиції, різнонаправлені механізми дії окремих компонентів цього комплексу стали підставою для дослідження карієсстатичних властивостей глибокого фторування в сполученні із санодентом і бактуліном в клініці дитячої стоматології.
За 2 роки спостереження в основній групі приріст індексу кпз склав 0,42, а в групі порівняння – 1,153. Відповідно редукція карієсу в основній групі склала 63,6 %. Індекс кпп за два роки спостереження збільшився на 0,42, а в групі порівняння – на 0,89.
Індекси гігієни в основній групі змінилися в кілька разів більше, ніж у групі порівняння. Так, індекс Сілнесс-Лоє зменшився в основній групі на 1,2 (від 1,439 ± 0,130 вихідного до 0,239 ± 0,030 через 2 роки профілактики, p<0,001) на відміну від групи порівняння (від 1,066 ± 0,11 до 0,954 ± 0,010). Індекс Сталларда в основній групі зменшився на 1,3 (від 1,639 ± 0,12 у вихідному стані до 0,339 ± 0,020 через 2 роки профілактики, p<0,001). У групі порівняння він збільшився на 0,109.
Індекс PMA % в основній групі після систематичного проведення лікувально-профілактичних заходів за два роки зменшився від 3,479 ± 0,28 до 0,029 ± 0,0019. У групі порівняння ця зміна відбулася від 4,369 ± 0,39 до 1,458 ± 0,095. Значення проби Шиллєра-Писарєва в основній групі за 2 роки зменшилося на 0,804 (від 1,868 ± 0,071 у вихідному стані до 1,064 ± 0,061, p<0,001). У групі порівняння цей показник був трохи нижче й склав 0,53 (від 2,038 ± 0,12 у вихідному стані до 1,508 ± 0,057 через 2 роки). Індекс кровоточивості знизився за 2 роки проведення лікувально-профілактичних заходів в основній групі на 0,4 бали (p<0,001), а в групі порівняння – на 0,156.
Зміна величини рН ротової рідини в процесі проведення лікувально-профілактичних заходів у дітей свідчить про нормалізацію гомеорезісу у дітей основної групи (від 5,8 у вихідному стані до 6,8-7,0 через 1,5 року). У дітей із групи порівняння ці величини до кінця спостереження склали 5,8-6,0.
Низький рівень слиновиділення спостерігався у дітей обох груп до лікування (64,3 ± 7,1 с.). Через 6 місяців збільшилося природне слиновиділення в основній групі (43,5 ± 3,9 с.). Воно залишилося стабільним на увесь час дослідження. У групі порівняння обсяг слиновиділення залишився низьким (60,4 ± 6,1 с.).
При мікробіологічному дослідженні ротової рідини дітей основної групи й групи порівняння було виявлено більше 10 видів різних бактерій (Str. mitis, Str. pneumoniae, Enterococcus facialis, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Neisseria sicca, Neisseria mucosa та ін.). Загальне мікробне обсіменіння ротової рідини в обстежених дітей перебувало в межах 104-108 КУО/мол, причому більше 77 % становили діти з вмістом бактерій більше 106 КУО/мол. Через 5-7 місяців після курсу комплексної профілактики карієсу показники мікробіоценозу порожнини рота дітей свідчили про істотне (в 2,5 рази) зниження кількості дітей з високим мікробним обсіменінням, через 12-14 місяців – в 5,5 разів, а через 1,5 року практично ні в одної дитини не було вмісту бактерій більше 106 КУО/мол. При цьому 78,6% дітей основної групи характеризувалися низьким рівнем вмісту мікробів у ротовій рідині (менш 104 КУО/мол.). У групі порівняння показники орального мікробіоценозу залишилися без істотних змін. Нормалізація орального мікробіоценозу у дітей стала, мабуть, головним фактором, що сприяє зниженню захворюваності карієсом молочних зубів, а також гінгівітом (рис 1).