Смекни!
smekni.com

Захворювання, що пов`язані із впливом факторів навколишнього середовища (стр. 3 из 3)

Загалом було висунуто та перевірено 15 версій етіології цього захворювання. Найбільш підтверджена версія передбачає, що утилізація промислових шламів, які містять важкі метали, борну, плавикову кислоти, на цегельних заводах, розташованих у межах міста, призвела до мимовільного синтезу борфтористих сполук (BF4, HBF4,). Солі важких металів з цими сполуками є добре розчинними у воді. BF4 важче повітря, і, ймовірно, за рахунок цього у місті загинули таргани, птахи, що проживали на нижньому ярусі.

Канцерогенні фактори навколишнього середовища

Онкологічні захворювання займають одне з перших місць серед причин захворюваності та смертності населення. Якщо у 1850 р. у США лише в 1 випадку з 200 рак був причиною смерті, то зараз кожний 5-й померлий має злоякісні новоутворення.

Розвитку раку сприяють фактори навколишнього середовища (хімічні канцерогени, фактори харчування, іонізуюче випромінювання), генетичні (спадкові) фактори, віруси, імунодефіцит, спонтанні мітотичні ефекти.

Міжнародне агентство з вивчення раку (МАВР) класифікує канцерогенні фактори залежно від наукової доведеності їх канцерогенного ефекту для людей.

Класифікація канцерогенів (МАВР):

1 – відомі канцерогени для людини;

2 А– ймовірні канцерогени;

2 Б – можливі канцерогени;

3 - агенти, що не класифікуються за канцерогенними властивостями;

4 – агенти, ймовірно, не канцерогенні для людини.

Для багатьох видів злоякісних новоутворень профілактичні заходи є дуже ефективними. За даними ВООЗ, профілактичними заходами можна знизити ризик розвитку раку шлунку в 7,6 разу, товстої кишки – в 6,2 разу, стравоходу – в 17,2 разу, сечового міхура – в 9,7 разу. Близько 30% усіх випадків смерті від усіх видів злоякісних новоутворень та 85% випадків смерті від раку легенів пов`язані з курінням. У тютюновому димі ідентифіковано близько 4000 хімічних речовин, 60 з яких є канцерогенними. Вагомий вклад у розвиток раку вносить радон. Вплив цього радіоактивного газу всередині приміщень щорічно викликає у США 17 000 нових випадків раку легенів.

Алергічні захворювання

Різноманітними алергічними захворюваннями (бронхіальна астма, алергічні риніти, дерматити, альвеоліти, кропивниця, харчова алергія та ін.) у промислово розвинених країнах страждає від 20 до 50% населення. Хімічні речовини, що забруднюють навколишнє середовище, можуть мати пряму сенсибілізуючу, модифікуючу дію або виступати у ролі тригерів, провокуючи алергічну реакцію.Алергічні захворювання можуть бути обумовлені великою кількістю факторів, у тому числі і факторами навколишнього середовища. У ряді випадків розвиток алергічних реакцій у населення пов`язаний з комбінованим та комплексним впливом, зокрема хімічних речовин та продуктів біотехнологічного синтезу. У м. Кіріші у 47 людей розвинулась бронхіальна астма внаслідок спільного впливу білково-вітамінних комплексів та атмосферних забруднень. Описана у літературі ангарська пневмонія, що проявлялася бронхоспазмами, також, ймовірно, пов`язана з дією продуктів мікробного синтезу та атмосферних забруднень.

Останніми роками поряд з „класичними” алергічними захворюваннями увагу лікарів привертають екологічно обумовлені захворювання, етіологія та патогенез яких залишаються поки що малодослідженими. Виникнення цих захворювань пов`язують з інтенсивною хімізацією сучасного суспільства та постійним, протягом всього життя, впливом сотень різноманітних хімічних сполук. Так, у міському атмосферному повітрі міститься 426 органічних вуглеводнів, у воді число цих речовин сягає 238, у грунті – 180. З продуктами життєдіяльності людини виділяється в навколишнє середовище близько 300 летких органічних сполук, у тютюновому димі ідентифіковано 4000 речовин, з яких 43 – канцерогени. Навіть у повітрі над звичайним хлібом виявлені 70 сполук, у чашці кави виявляється 800 водорозчинних речовин. На частках побутового пилу ідентифіковано 80 адсорбованих речовин та більше 100 хімічних сполук виявляється у волоссі міських мешканців. У повітряному середовищі житлових та суспільних будівель знайдено 560 летких органічних сполук, що відносяться до 32 груп хімічних речовин.

Виділяють 2 групи порушень стану здоров`я людини, обумовлених впливом внутрішньожитлового середовища. Перша група має назву «захворювання, пов`язані із спорудами (BRI)». Вона включає у себе порушення стану здоров`я, етіологічно пов`язані з певними факторами у середині приміщення, наприклад виділенням формальдегіду з полімерних та деревоструганих матеріалів. Після ліквідації шкідливого впливу симптоми захворювання, як правило, не зникають і процес відновлення може потребувати досить тривалого часу.

Друга група має назву «синдром хворої будівлі (SBS)». Вона включає гострі порушення стану здоров`я та дискомфорт, що виникають у конкретному приміщенні і майже повністю зникає при виході з цього приміщення. Синдром «хворої будівлі» включає в себе головний біль, подразнення очей, носа та органів дихання, сухий кашель, сухість та зуд шкіри, слабість, нудоту, підвищену втомлюваність, підвищене сприйняття запахів. За даними ВООЗ, близько 30% нових чи реконструйованих будівель можуть провокувати названі симптоми. Розвиток синдрому хворої будівлі, ймовірно, обумовлений комбінованим та спільним впливом хімічних, фізичних (температура, вологість) та біологічних (бактерії, невідомі віруси та ін.) факторів.

Причиною синдрому «хворої будівлі» найчастіше стають недостатня природна та штучна вентиляція, будівельні матеріали, меблі, нерегулярне та неправильне прибирання приміщень.

Іншим синдромом, у розвитку якого певну роль можуть відігравати фактори навколишнього середовища, є синдром хронічної втоми (синдром імунної дисфункції). Для діагностики даного синдрому враховують такі критерії:

- роль будь-яких певних факторів (наприклад, хронічна інтоксикація чи інше хронічне захворювання) виключена;

- відчуття вираженої втоми відмічається протягом не менше 6 міс.;

- відчуття втоми поєднується з порушенням короткочасної пам`яті, плутаністю свідомості, дезорієнтацією, порушенням мови та важкістю операцій з лічби;

- є в наявності щонайменше 4 з таких 10 симптомів: лихоманка , рецедивуючі захворювання горла, збільшення лімфатичних вузлів, м`язовий дискомфорт,грипоподібний м`язовий біль, підвищена чутливість м`язів при пальпації, генералізована слабість, відчуття суглобового дискомфорту, асиметричне ураження великих суглобів, головний біль (у ретроорбітальних та окципітальних ділянках), порушення сну, підвищена сонливість (сон більше 10 годин на добу), хронічний, часто повторюваний нежить.

У більшості хворих виявляється функціональна недостатність клітин-кілерів. Захворювання трапляється у людей всіх вікових груп, але найчастіше на нього хворіють жінки старше 45 років. Загальна кількість хворих на це захворювання у США перевищує 100 000, але, на думку спеціалістів, ця цифра внаслідок важкості діагностики синдрому хронічної втоми знижена щонайменше у 50 разів. Це захворювання часто діагностується у працівників на шкідливих виробництвах.

Більшість дослідників вважають даний синдром результатом дисфункції імунної системи нез`ясованої етіології. Серед факторів, що здатні викликати синдром хронічної втоми, розглядаються ентеровіруси, віруси герпесу, вірус Епстайна-Барр, генетична схильність, стрес, хімічні речовини, у тому числі важкі метали, дефіцит антиоксидантних речовин у харчовому раціоні.

Ще одним із прикладів захворювань, етіологія яких не пов`язана з чітким співвідношенням причина-наслідок, є так званий синдром множинної хімічної чутливості (MCS). Це екологічне захворювання з хронічними полісистемними та полісимптоматичними розладами, викликаними факторами навколишнього середовища малої інтенсивності. При цьому захворюванні порушені процеси адаптації організму до дії різноманітних факторів на фоні спадкової чи набутої підвищеної індивідуальної чутливості до хімічних речовин. Синдром множинної хімічної чутливості провокують різноманітні хімічні сполуки, що наявні у об`єктах навколишнього середовища у концентраціях, набагато нижчих ГДК для всього населення у цілому. Найбільш надійним діагностичним критерієм синдрому множинної хімічної чутливості є повне зникнення усіх симптомів захворювання після усунення вплипу потенційно шкідливих факторів протягом 3-5 днів (наприклад, при зміні місця роботи чи проживання). Повторне потрапляння пацієнта у небезпечне для нього середовише викликає нове загострення симптоматики. Захворювання часто розвивається у осіб, що перенесли у минулому гострі впливи органічних розчинників, пестицидів, подразнюючих речовин. У зв`язку з важкістю діагностики синдрому множинної хімічної чутливості (особливо на ранніх його стадіях) цим хворим не рідко ставлять діагноз «неврастенія» або «психосоматичне захворювання». Правильна диференційна діагностика синдрому множинної хімічної чутливості можлива лише при ретельному та цілеспрямованому зборі анамнезу з акцентом на хімічні впливи, що були у минулому, використання комплексу чутливих нейропсихологічних, фізіологічних, біохімічних, гормональних, імунологічних досліджень, біомаркерів експозиції та ефекту (зокрема, визначення вмісту у біосубстратах шкідливих органічних речовин та важких металів).