Клініко-експериментальне обґрунтування лікувально-профілактичних заходів при ураженні твердих тканин зубів важкими металами (стр. 3 из 5)
Атомно-абсорбційна спектрофотометрія взірців волосся засвідчила дисбаланс хімічних елементів, що проявився зміною рівнів есенційних елементів, порушенням співвідношень їх концентрацій, достовірно вищим вмістом Cd (у 6,7 рази) і Pb (у 1,7 рази) у дітей із УЗЗ у порівнянні з дітьми із УЧЗ. Це вказує на підвищений ризик порушення гомеостазу організму в цілому і тканин ротової порожнини зокрема. Незважаючи на відносно низький вміст ВМ в об’єктах довкілля, в організмі дітей, які мешкають на забруднених територіях, абіотичні метали визначаються в підвищених кількостях, що сприяє зростанню екологічно зумовлених патологій та ускладнює перебіг захворювань, у тому числі стоматологічних.
Із метою вивчення впливу іонів кадмію на організм було проведено експериментальну частину роботи, виконану на піддослідних тваринах. Аналіз одержаних нами даних засвідчив порушення мікро- та макроелементного складу кісток експериментальних тварин. Починаючи вже з 1-ї доби після завершення введення CdCl2, спостерігалось зниження рівня кальцію. У пізньому періоді цей показник знижувався майже в 1,5 рази, порівняно до показників інтактних тварин. Рівень кадмію через 28 діб інтоксикації зростав до 0,96±0,01 мкг/г при 0,13±0,004 мкг/г у здорових тварин, що вказувало на високий ступінь накопичення його в кістках експериментальних щурів. Поряд із цим достовірно зменшувався (у 1,7 рази) вміст кальцію в сироватці крові та зростала активність лужної фосфатази, що свідчить про порушення кальцій-фосфорного обміну. Одночасно нами встановлено зниження активності таких металоферментів, як церулоплазмін та трансферин, відповідно на 27,58% і 13,04%, що вказує на порушення стану антиоксидантного захисту в організмі експериментальних тварин, який перш за все міг бути зумовлений дисбалансом есенційних елементів.
Підтвердженням порушення обміну мікро- та макроелементів є зміни зі сторони гематологічних індексів, а саме: зменшення концентрації гемоглобіну та числа еритроцитів, зростання кількості ретикулоцитів, зміни показника кислотної резистентності еритроцитів. Наслідком цього була ініціація вільнорадикальних процесів, які зумовили порушення структури клітин та тканин ротової порожнини. Встановлено, що CdCl2 спричинив виражену атрофію епітеліального шару слизової оболонки. У пізні періоди експерименту в епітеліоцитах спостерігалися прояви білкової дистрофії та паракератозу. Кератогіалінові гранули в клітинах були відсутні. У власній пластинці слизової оболонки виявлявся набряк і виражене повнокрів’я судин. При кадміозі нами виявлено порушення структури кісткової тканини нижньої щелепи, прояви якої збільшувалися в ході експерименту. До 28-ї доби зростали ділянки зі зруйнованою кістковою тканиною. Зустрічалися гіпер- і частіше гіпомінералізовані ділянки кістки. У комірках губчастої кістки спостерігалися запальні вогнища з лімфоплазмоцитарною інфільтрацією. Ґрунтуючись на результатах власних експериментальних досліджень та даних літератури, наводимо схему токсичної дії іонів кадмію на тканини ротової порожнини (рис.1).
Із метою корекції порушень обміну речовин при інтоксикації CdCl2 після завершення введення токсину в раціон тварин включали ентеросорбент та ВМК. Визначення мікроелементного складу кісток за умов корекції показало суттєве зниження вмісту кадмію в кістковій тканині тварин: через 28 діб корекції цей показник становив 0,26±0,01 мкг/г при 0,96±0,01 мкг/г у некорегованих щурів. Одночасно було виявлено істотне підвищення рівня кальцію (у 1,8 рази) у порівнянні з тваринами, які не одержували вказані лікарські середники. При застосуванні “Ентеросгелю” та “Мульти-табсу Школяр” спостерігалось зростання вмісту кальцію та зменшення активності лужної фосфатази в сироватці крові тварин 3-ї групи. На завершення експерименту дані показники досягали рівня інтактних тварин і становили, відповідно, 2,51±0,06 ммоль/л та 1,81±0,07 мкмоль/с л. Це вказує на тенденцію до нормалізації фосфорно-кальцієвого обміну піддослідних тварин. У периферійній крові лікованих тварин концентрація гемоглобіну, рівень ретикулоцитів, число еритроцитів та показник кислотної резистентності еритроцитів мають чітку спрямованість до нормалізації. У тварин, які отримували лікарські середники, на 7-, 21- і 28-у доби корекції кадмієвої інтоксикації нами встановлено вірогідне (р<0,001) зростання ферооксидазної активності церулоплазміну та високий ступінь насиченості трансферину залізом плазми крові, що підвищує антиоксидантний захист від впливу активних форм кисню, які інтенсивно утворюються при дії іонів кадмію.
Проведені гістологічні дослідження довели покращення ситуації в тканинах пародонту. У слизовій оболонці морфологічно проявляються компенсаторно-пристосувальні зміни, які характеризуються потовщенням епітелію відповідно до 67,8±0,74 мкм і 74,1±0,44 мкм (р<0,05) на 21-у та 28-у доби досліду. У власній пластинці слизової оболонки відсутні повнокрів’я гемосудин та набряк. У динаміці досліду від 21-ї до 28-ї доби ми спостерігали відновлення і потовщення трабекул губчастої частини кістки щелепи з подальшою активізацією і поглибленням відновних процесів, що призвело до стабілізації стану кісткової тканини. Слід також відзначити подальшу регенерацію червоного кісткового мозку, який виповнював усе більшу кількість кісткових порожнин губчастої частини. Подібні позитивні процеси відбуваються в компактній частині кістки щелепи з оформленням остеонів згідно принципу їх нормальної будови.
Рис.1. Біохімічні механізми токсичної дії іонів кадмію на тканини ротової порожнини.Таким чином, одержані нами результати вказують на сприятливийвплив ентеросорбенту та компонентів ВМК на біохімічні, гематологічні, біофізичні, морфологічні параметри в організмі експериментальних тварин за умов тривалого поступлення CdCl2. Це можна вважати підставою до використання досліджуваних препаратів із метою профілактики порушень обміну речовин при інтоксикації ВМ.
На основі отриманих результатів клінічного та лабораторного обстеження дітей, які мешкають на територіях із різним вмістом ВМ у довкіллі, та даних експериментального дослідження тварин була розроблена схема комплексної профілактики карієсу зубів, яка передбачала: 1) рекомендації щодо корекції харчування з включенням білкових та молочних продуктів, овочів і фруктів; 2) призначення лікарського засобу “Ентеросгель” для виведення ВМ з організму – по 10 г тричі на добу через 2 години після їжі, запиваючи достатньою кількістю води; 3) застосування полівітамінного препарату “Мульти-табс Школяр” із метою надходження вітамінів та остеотропних мінералів – по 1 таблетці на добу під час їди; 4) проведення герметизації фісур; 5) полоскання еліксиром “ColgateTotalPlax” ; 6) гігієнічне навчання дітей.
Розроблений метод профілактики був впроваджений в основній групі дітей – мешканців с.Горохолино. Профілактичні заходи проводили двічі на рік (жовтень, квітень) протягом двох років. При первинному стоматологічному обстеженні 6-річних дітей основної, контрольної груп та групи спостереження поширеність карієсу зубів відповідала: 92,86±4,87%, 100%, 100%; індекс КПВ+кп складав: 8,50±0,73, 9,17±0,61, 5,24±0,46. Окремо ми оцінювали у молодших учнів стан твердих тканин постійних зубів. У 6-річних дітей 1-ої, 2-ої, 3-ої груп частота карієсу постійних зубів становила: 56,52±9,37%, 54,17±9,10%, 29,17±9,09%; КПВ – 1,65±0,34, 1,58±0,35, 0,42±0,16; КПВп – 1,78±0,38, 1,75±0,39, 0,46±0,19. У 12-річних дітей поширеність карієсу по групах сягала: 100%, 96,67±3,28%, 100%; КПВ – 6,27±0,44, 6,70±0,55, 4,44±0,38; КПВп – 6,63±0,46, 7,00±0,58, 4,60±0,42.
Комплекс профілактичних заходів привів до зниження захворюваності на карієс у дітей основної групи в порівнянні з дітьми інших груп. Частота карієсу постійних зубів у 6-річних школярів основної групи зросла на 11,34%, що в 2,9 разів менше, ніж у дітей контрольної групи (32,5%) і в 1,7 рази менше, ніж у групі спостереження (18,83%). Серед 12-річних учнів контрольної групи кількість дітей уражених карієсом сягнула 100%. Після проведення курсу лікувально-профілактичних заходів нами зареєстровано значне зменшення чисельності дітей із здоровими зубами та з компенсованою формою карієсу і збільшення кількості дітей з декомпенсованою формою карієсу в 2-ій та 3-ій групах.
Інтенсивність карієсу постійних зубів зросла за два роки у всіх дітей (рис. 2). У контрольній групі приріст карієсу постійних зубів у 6-річних учнів становив 1,49 та у 12-річних – 1,20 зуба, що відповідно в 3,2 та 2,1 рази вище, ніж в основній групі (0,46 та 0,56 зуба). У групі спостереження даний показник склав у 6-річних дітей 0,66, у 12-річних – 0,72 зуба. У молодших та старших школярів 2-ої групи приріст карієсу порожнин за період спостереження перевищував приріст карієсу зубів у 1,4 та 1,7 рази, відповідно, а в 3-ій групі – у 1,2 та 1,4 рази. У 1-ій групі приріст карієсу зубів і порожнин був однаковий.
