Смекни!
smekni.com

Методи калькулювання витрат (стр. 6 из 7)

Головна перевага маржинального методу обліку витрат полягає в розділенні постійних та змінних витрат. Це дозволяє рішати найважливіші задачі управління витратами таких, як:

- визначення нижньої границі ціни продукції або замовлення (відповідає змінним витратам);

- проведення порівнювального аналізу доходності різних видів продукції;

- визначення оптимальної програми випуску та реалізації продукції;

- вибір між власним виробництвом продукції або послуг та їх покупки на стороні;

- вибір оптимальної з економічної точки зору технології виробництва;

- визначення точки беззбитковості та запасу стійкості підприємства та інше.

В управлінні витратами підприємства важливу роль відводять способам калькулювання продукції. Всю їх сукупність можна віднести до наступних груп:

- нормативний спосіб калькулювання;

- спосіб прямого розрахунка;

- спосіб сумування витрат;

- спосіб виключення витрат на побічну продукцію;

- спосіб пропорційного розподілу витрат;

- комбінований спосіб калькулювання.

Нормативний спосіб калькулювання є складовою частиною нормативного методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції. Передпосилом застосування цього способу є:

- наявність норм та нормативів витрат;

- складання нормативної калькуляції собівартості одиниці випускаємого виробу;

- дійсне документування та облік витрат в розрізі діючих норм та по відхиленням від них.

Спосіб прямого розрахунку полягає в тому, що собівартість продукції визначається на підставі прямого обліку витрат, а собівартість одиниці виробу розраховується шляхом ділення загальної величини витрат по цій продукції на її кількість.

Розрахунок собівартості цим способом досягається тоді, коли об’єкти обліку витрат співпадають із об’єктом калькулювання.

Спосіб сумування витрат полягає в тому, що собівартість продукції визначається шляхом сумування витрат за окремими частинами виробу або процесам його виготовлення. Цей спосіб, як правило, застосовується у виробництвах, де для обліку витрат та калькулювання собівартості продукції використовується попередільний метод.

Спосіб виключення витрат на побічну продукцію полягає в тому, що отримувані у виробництві продукти підрозділяються на основні, побочні та відходи. Для того, щоб визначити собівартість основної продукції, побочні продукти та відходи виключаються з загальних витрат по завчасно визначеним цінам.

Спосіб пропорційного розподілу витрат застосовується для калькулювання собівартості продукції в умовах одночасного виробництва декількох видів виробів, на які пряме віднесення витрат не можливе. Цей спосіб найоптимален у виробництвах співпряжених продуктів, коли одночасно отримують декілька видів продукції в одному технологічному циклі. Зведений облік витрат організується по групі виготовляємих виробів, а витрати в групах розподіляються на окремі види продуктів пропорційно економічно обґрунтованій базі.

Комбінований спосіб калькулювання представляє собою сукупність декількох перелічених вище способів, якщо застосування кожного з них окремо не можливо або не забезпечує обґрунтованого обчислення собівартості.


5. Метод калькулювання за нормативними витратами

Нормативний метод обліку витрат дозволяє оцінити не тільки те, якими були витрати, але й якими вони повинні бути.

Під нормативними розуміють поточні (діючі) норми витрат із поправками на змінення технологій та інше. В практичній діяльності використовують різні нормативи: лише за кількістю, лише за цінами, за цінами та кількістю одночасно.

При використанні нормативів лише за кількістю використовується наступна формула:

З = Цф * (Кн ± Ок),

де Ок – відхилення фактичних витрат від нормативу, викликане зміною кількості використаних ресурсів.

При використанні нормативів лише за ціною використаних ресурсів застосовується наступна формула:

З = (Цн ± Оц) * Кф,

де Оц – відхилення фактичних витрат від нормативу, викликане зміненням цін.

При використанні нормативів і за кількістю і за цінами використаних ресурсів застосовується наступна формула:

З = (Цн ± Оц) * (Кн ± Ок).

Нормативний метод обліку витрат передбачає обов’язкове завчасне складання по кожному виробу нормативних калькуляцій, які розраховуються на базі діючих на початок звітного періоду норм витрат. По мірі застосування організаційних та науково-технічних мір, оновлення норм та нормативів нормативні калькуляції також оновлюються.

При нормативному методі обліку витрат ведеться в рамках встановлених норм та відхилень від них. Інформація про маючі відхилення має велике значення для прийняття управлінських рішень для цілей оперативного впливу на процес формування собівартості продукції.

При цьому методі фактична собівартість продукції визначається шляхом сумування (вилікуванням) до нормативної собівартості частки відхилення від норм по кожній статті за наступною формулою:

Сф = Сн ± Он,

де Сф – фактична собівартість продукції;

Сн – нормативна собівартість продукції;

Он – відхилення фактичної собівартості продукції від її нормативної собівартості.

Для успішного застосування методу обліку витрат необхідно:

- суворе нормування витрат всіх видів ресурсів;

- завчасне складання нормативних калькуляцій;

- розробка первинної документації, що дозволятиме фіксувати витрати виробництва як в рамках норм, так і за відхиленнями від них в розрізі місць, причин та винуватих у їх виникненні;

- підведення підсумків та прийняття оперативних управлінських рішень за результатами контролю по формуванню собівартості продукції по кожному виробничому підрозділу та підприємстві в цілому.

Нормативний метод потребує також правильної організації складського господарства: забезпечення ваговимірювальним обладнанням, а виробничих приміщень – лічильниками для обліку використаної води, пару, електроенергії та інше; розробки номенклатури-цінників; якісного оформлення первинної документації та інших організаційно-технічних засад.

Нормативний метод в цілому у порівнянні з методом витрат більш ефективно вирішує задачу управління витратами. Основні переваги цього методу полягають в наступному:

- можливість контролю над витратами шляхом складання нормативних калькуляцій;

- можливість контролю витрат шляхом співвідношення фактичних значень із нормативними;

- можливість виявлення й аналізу місць, причин та винуватців виникнувши відхилень фактичних витрат від нормативних;

- можливість оперативного прийняття мір в ході виробничого процесу, а не тільки в кінці звітного періоду.

До недоліків цього методу можна віднести збільшення трудоємності обліково-розрахункових робіт та необхідність організації обліку як в рамках норм витрат, так і за відхиленнями по ним.


6. Задача

Необхідно: скласти журнал реєстрації господарських операцій та виконати відповідні розрахунки.

Табл. 6.1 - Господарські операції ТзОВ „Україна” за листопад 2008

№ оп. Первинний документ та зміст господарської операції Кореспонденція Сума, грн.
1 Відомість нарахування та розподілу заробітної плати №45. Нараховано та розподілено заробітну плату за виправлення браку. 241 661 50,00
2 Розрахунок бухгалтерії №100. Виписка банку. Перераховано з поточного рахунку штрафи, сплачені підприємством за невиконання договірних зобов´язань. 685 311 45,00
3 Розрахунок бухгалтерії №101. Проведено відрахування на соціальні заходи згідно з чинним законодавством (37,64% від ФЗП), (див. оп. 1). 661 65 18,82
4 Вимога №44. Відпущено зі складу та використані на виправлення браку матеріали. 241 201 30,00
5 Розрахунок бухгалтерії №102. Списано відповідальний процент ТЗВ, що відноситься до витрачених матеріалів (див. оп. 4). 241 2011 10,00
6 Розрахунок бухгалтерії №104. Списано на загальновиробничі витрати з виправлення браку. 91 241 36,00
7 Акт про брак №23. Виявлена в основному виробництві остаточно забракована продукція. 242 231 150,00
8 Накладна №67. Оприбутковано матеріали, які отримані від остаточно забракованої продукції. 201 242 14,00
9 Претензія №5. Виставлено претенцію постачальнику, який винен у поставці неякісної сировини, що була використана при виготовленні забракованої продукції. 374 242 66,00
10 Розрахунок бухгалтерії №105. Утримано з заробітної плати робітників за забраковану продукцію. 661 242 20,00
11 Довідка бухгалтерії №106. Повернуто до основного виробництва виправлену продукцію. 231 241 54,00
12 Розрахунок бухгалтерії №107. Списано витрати від остаточного браку. 91 242 50,00
13 Акт інвентаризації №56. Виявлено залишки грошей у касі. 301 716 20,00

Як видно з практичної частини курсової роботи з управлінського обліку, основну увагу в задачі приділено калькулюванню виробничого браку.

Бухгалтерією ТзОВ „Україна” відкрито два субрахунку:

- 241 – брак у виробництві, що підлягає виправленню;

- 242 – брак у виробництві, що не підлягає виправленню.

Протягом вирішення даної задачі здійснювалось калькулювання витрат з виправлення браку, розподілення цих витрат по статтям витрат, списання витрат невиправного браку, а також оприбуткування матеріальних цінностей такого браку.