Банк у Великобританії може мати рахунки в багатьох своїх банках кореспондентах за рубежем, що у свою чергу можуть мати рахунки в цьому англійському банку. Ця система ведення рахунків друг у друга дозволяє фірмам:
здійснювати платежі за кордон;
одержувати платежі із-за границі.
Акціонерний комерційний банк може мати міжнародний відділ із своїми відділеннями (чи "закордонними відділеннями") у Лондоні і провінційних центрах. Закордонне відділення (відділення міжнародного відділу) діє як:
відділення банку для своїх клієнтів (банки кореспонденти за рубежем);
клірингова палата для міжнародних угод інших вітчизняних відділень цих банків.
а) Забезпечення іноземною валютою:
продаж іноземної валюти клієнтам і покупка її у них;
надання позички в іноземній валюті;
надання своїм клієнтам, що подорожують за кордоном, іноземних банкнот, монет і дорожніх чеків.
б) інкасування й переклад коштів. Банки можуть брати участь від імені клієнтів у інкасуванні платежів, що надходять із-за границі, можуть брати участь у платежах клієнтів чи фірм за рубежем. Ці послуги містять у собі:
переклад платежів в іноземній валюті від імені клієнтів імпортерів;
зарахування платежів, що надходять із-за границі на кредит рахунків власних клієнтів чи на кредит рахунків інших відділень банків (експортерів);
виконання "документарного інкасо" від імені експортера чи іноземного покупця за рубежем.
в) Надання фінансових послуг для міжнародної торгівлі:
ведення рахунків клієнтів (наприклад, банків-кореспондентів). Це можуть бути рахунки в іноземній валюті;
ведення власних рахунків у банках кореспондентах за рубежем;
надання овердрафтів чи позичок для клієнтів і банків за кордоном в іноземній валюті;
надання послуг по документарному акредитиву;
облік перекладних векселів, що підлягають оплаті за кордоном, чи чеків;
акцентування перекладних векселів, виписаних на цей банк у рамках послуг по акцентному кредиті;
надання й фінансування, експортерам чи іноземним покупцям, за схемою, відповідно до якої департамент гарантії експортних кредитів видає гарантії під банківську позичку.
г) надання інформації клієнтам для більш ефективного проведення їхньої міжнародної торгівлі:
звіти про фінансове положення чи клієнтів;
допомога в пошуку закордонних дистриб'юторів (наприклад, агентів оптових підприємств);
загальна інформація про економічне становище в конкретній країні і будь-яких експортних / імпортних постановах у цій країні;
надання назв, адрес, номерів телефонів інших організацій, що можуть посприяти.
Клірингові банки розширили свій вплив на міжнародну торгівлю шляхом:
відкриття відділень за рубежем;
придбання частки в закордонних банках;
відкриття дочірніх компаній для спеціалізації в лізингу й продажі в кредит.
забезпечення спеціалізованих послуг за допомогою реєстрації своїх філій як торгових банків.
Спеціалізація торгового банку в кожнім конкретному класі фінансових послуг у значній мірі різна і включає:
звичайні банківські угоди;
операції з іноземною валютою;
інвестування коштів клієнтів у цій країні і за рубежем;
організацію консорціуму для надання довгострокових позичок урядам і організаціям за кордоном і у своїй країні;
надання акцентних кредитних ліній;
ради і керування угодами по покупці контрольного пакета акцій;
випуск і розміщення акцій і боргових зобов'язань;
діяльність по морському й іншому видах страхування бізнесу.
Акцептна кредитна лінія (розпорядження, відповідно до якого торговий банк буде давати кредит клієнту (експортеру),шляхом акцептування перекладних векселів, виписаних на цей банк клієнтом. Потім банк продає (враховує) ці векселі на обліковому ринку, а доход від продажу надає клієнту. У зв'язку з високим авторитетом серед банків, враховані векселі одержують більш низьку дисконтну ставку, чим інші (торгові) векселя, так, що цей банк використовує свою власну репутацію на користь свого клієнта.
Існує ще кілька типів банків, що беруть участь у міжнародній торгівлі.
А) Іноземні банки активно діючі в інших країнах, конкуруючи в інтересах своїх країн з іншими банками.
Б) Багатонаціональні банки — банки, створені консорціумом банків із різних країн, причому кожен член консорціуму володіє визначеною часткою капіталу. Такі банки спеціалізуються на наданні банківських послуг багатонаціональним компаніям, особливо наданні середньострокових і довгострокових позичок для перспективних проектів.
Коли фірми беруть участь у міжнародній торгівлі, вони вступають у звичайні ділові фінансові) угоди: купують, продають, беруть позичку і дають кредит.
У міжнародній торгівлі місцева валюта одного торговця є іноземної для іншого.
Якщо експортеру вдається домовитися про здійснення платежів у валюті його країни, то іноземний Покупець, повинний мати визначену суму цієї валюти для виконання платежу. Для цього йому варто звернутися в банк і купити потрібну кількість іноземної валюти в обмін на валюту своєї країни.
Якщо експортер згодний прийняти платіж у місцевій валюті іноземного покупця, то цей експортер одержить платіж в іноземній валюті і буде зобов'язаний щось із нею зробити. Його можливості, наступні:
Вести валютний рахунок у своєму банку у валюті платежу. Це рішення розумне, якщо:
експортер очікує, що він регулярно буде виконувати платежі і мати надходження в цій валюті, отже, маючи валютний рахунок, він уникає необхідності чи купувати продавати іноземну валюту щораз, здійснюючи чи покупку продаж у цій валюті.
Експортер припускає, що в дуже недалекому майбутньому йому доведеться здійснити платіж у цій валюті.
Продати іноземну валюту банку в обмін на вітчизняну валюту (чи, якщо можливо, навіть на іншу іноземну валюту).
Експортер може попросити виконати платіж у валюті, що є іноземної як для продавця так і для покупця. Наприклад, експортер із Голландії може продавати товари покупцю з Мексики і попросити про оплату в доларах США. У цьому випадку Покупець повинний одержати іноземну валюту, звернувшись у свій банк, а експортер зобов'язаний розпорядитися цією валютою одним із способів, описаних вище.
Зовсім очевидно, що в міжнародній торгівлі торговцям може знадобитися або купити, або продати іноземну валюту, і вони будуть здійснювати ці операції через свій банк. Коли торговці купують валюту, банк продає її, а коли продають ( банк купує. Дуже важливо не плутати ці поняття.
Можливо, Ви ще не маєте чіткого представлення о тім, чому экпортеру може знадобитися одержувати оплату в його власній валюті і чому, одержавши платіж в іноземній валюті, йому приходиться рятуватися від її, звертаючи в банк і, продаючи її в обмін на вітчизняну валюту. Чому, наприклад, експортер у Великобританії не повинний задовольнятися тим, що він продав товари покупцю в США за американські долари, у Франції ( за французькі франки, а в Японії ( за йени і т.д. і тримає в себе отримані валюти? Відповідь дуже проста:
Фірми рідко мають готівки більше, ніж потрібно на їхні безпосередні нестатки, і як тільки гроші від продажу клієнтам отримані, вони їхній відразу ж використовують.
Велику частину витрат і платежів наявними фірмами здійснюють у вітчизняній валюті, тому, якщо вони від клієнтів одержують платежі в іноземної валюті, їм буде потрібно обміняти її на місцеву валюту, щоб мати можливість самим здійснювати необхідні платежі.
Обмінний курс валюти - це ставка, по якій банки продають чи купують одну валюту в обмін на іншу. Популярна преса часто публікує новини про курси обміну між фунтом стерлінгів і американським доларом. Наприклад, курс 1.54 долара за 1 ф.ст. може котируватися як курс закриття в якийсь визначений день. Це середній курс між курсом, по якому банки продають американські долари в обмін на фунти стерлінгів, і курсом, по якому банки купують долари за фунти стерлінгів. Цей курс дає публіці грубе представлення про тім, скільки доларів можна купити за 1 ф.ст. чи скільки доларів буде потрібно, щоб купити 1 ф.ст.
Коливання валютних курсів являють собою ризик для закордонних торговців, і цей валютний ризик складає найважливіший аспект валютних операцій.
Валютні курси коливаються постійно, якщо їм надана можливість реагувати на попит та пропозицію на зовнішніх валютних ринках. В даний час курси основних валют коливаються на зовнішніх валютних ринках у визначених межах.
Існує безліч факторів, що впливають на коливання валютних курсів, і усі вони зв'язані з попитом та пропозицією. Коливання курсів валют викликані перевищенням попиту над пропозиціями і навпаки. Наприклад, якщо попит на покупку доларах США і продаж фунтів стерлінгів перевищує його попит, що врівноважує, на покупку фунтів стерлінгів і продаж доларів США, то фунт стерлінгів буде коштувати дешевше стосовно долара США.
Основні фактори, які впливають на пропозицію та попит на валюту:
рівень цін і темп інфляції;
баланс (підсумкове сальдо) платежів;
процентні ставки;
ступінь довіри й спекуляція;
"прискорення чи "затягування" розрахунків по зовнішньоторговельним операціями;
хеджування;
інтервенція центрального банку;
постанови по валютному регулюванню;