Для ілюстрації диференційованого аналізу та визначення релевантної інформації розглянемо кілька типових оперативних рішень.
Рішення про спеціальне замовлення - це рішення, пов'язане з розглядом одержаної пропозиції на разовий продаж продукції або послуг за ціною, нижчою, ніж звичайна ціна, або навіть нижчою за собівартість.
Коли підприємство одержує пропозицію продати товари чи послуги за
ціною, нижчою, ніж звичайна (або нижчого за собівартість), то прийняття такої пропозиції доцільне тільки в разі, коли додатковий дохід перевищує додаткові витрати і відсутня загроза деформації ринку.
Тому аналіз для прийняття такого рішення передбачає:
· маржинальний підхід;
· диференційований аналіз релевантних витрат і доходів;
· урахування можливих витрат при відсутності вільної потужності;
· урахування можливих довгострокових наслідків прийняття спеціального замовлення.
Висновки до 3 розділу
Підприємництво завжди здійснюється в певних економічних умовах і тому може бути успішним лише у випадку, коли власники підприємства здатні адекватно оцінити ці умови, виявити напрямки можливих змін, пристосувати свій бізнес до цих умов, максимально використавши закладені у них можливості.
Отже, щоб приймати ефективні рішення і мати можливість впливати на середовище, в якому доводиться діяти підприємству, йому необхідно здійснювати пошуки найкращих взаємозв’язків між набором економічних ресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомогою цих ресурсів. Оцінка фінансового стану підприємства – це та основа, на якій ґрунтуються раціональні й розумні рішення про обсяги та об’єкти витрачання майна (активів). Кожне з підприємств приймає рішення відносно того, що виробляти ? для кого виробляти ? і як виробляти ? При цьому підприємство керується власними інтересами – можливістю отримати достатні з його точки зору доходи. Однак досягнення цієї мети можливе лише :
- по-перше, внаслідок продажу вироблених товарів;
- по-друге, внаслідок продажу лише таких товарів, ціни на які перевищують витрати виробництва.
Підприємства не здійснюють господарську діяльність лише заради власного задоволення. Мета підприємства – одержувати прибуток.
Перебудова економіки на ринкові рейки знову повернула до життя найважливіший аспект аналітичної роботи – аналіз доходів і витрат підприємства. В його основі лежать аналіз і управління фінансовими ресурсами суб’єкту господарської діяльності. Основними виконавцями такого аналізу є, в першу чергу, бухгалтери. В країнах з розвиненою ринковою економікою існують апробовані методики комплексного аналізу доходів і витрат. Однак, просте механічне їх перенесення в практику України неможливе. В нашій країні подібні методики, адекватні ринковим умовам, лише опрацьовуються, запроваджуються в господарську практику. Найчастіше нові, не звичайні для української економіки методи аналізу та показники діяльності підприємств, використовуються аудиторськими службами і спеціалістами консультативних дослідницьких організацій.
Щоб прийняти правильне управлінське рішення, сформувати імідж, якого вимагає ринок, необхідно виробити нові підходи до управління, а саме – вміти аналізувати теперішній фінансовий стан і прогнозувати його на майбутнє.
Аналіз доходів і витрат підприємства є невід'ємною частиною управління підприємством. Він є ефективним інструментом впливу на економічне життя підприємств, дозволяє контролювати поточну ситуацію, визначати перспективи розвитку та багато іншого. Позитивним моментом є те, що аналіз починає займати усе більше місце в управлінні українськими підприємствами й очевидно, що більш широке його застосування дозволить істотно підвищити ефективність виробництва і забезпечити економічний ріст.
Підсумовуючи вище викладене, можна зазначити, що раціонально організований аналіз доходів і витрат здатний повною мірою виконувати покладені на нього завдання та функції і, тим самим, забезпечувати ефективне, довготривале функціонування підприємства у динамічних ринкових умовах.
4. Аудит доходів і витрат ринку
4.1. Етапи та процедури аудиту
Проведення аудиту, по суті, є конкретним практичним завданням і жодного аудиту, подібного до іншого, не буває. Однак ряд загальних етапів можна вказати: на початковому етапі здійснюється планування, реєстрація і контроль, аудитор досліджує і дає відповідну оцінку процедурам внутрішнього контролю на підприємстві. Оцінка бухгалтерського обліку й аудиторського ризику - завдання другого етапу. На третьому етапі з'ясовуються шляхи пошуку аудиторських доказів; тестування працівників внутрішнього контролю здійснюється на четвертому етапі. Скорочена і глибока перевірка операцій та процедури дослідження на суттєвість, огляд фінансової звітності здійснюються на п'ятому етапі, на шостому - оформлюються матеріали аудиту і складається аудиторський висновок. Значна увага приділяється перевірці систем та інформації на виході, зокрема аудитор має впевнитись у функціонуванні системи реєстрації та обробки інформації та оцінити її адекватність як основи для складання фінансової звітності. Аудитор повинен також виконати аналіз фінансової звітності, який був би достатнім для формування думки щодо неї.
Важливо скласти програму роботи аудитора, детально відобразивши в ній всі етапи проведення аудиту з моменту укладення договору на проведення аудиту до складання та підписання аудиторського висновку.
У цій програмі види аудиту, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з загальним планом проведення аудиту. Ця програма допомагає здійснювати загальне керівництво з боку фірми проведенням аудиту та контролювати роботу аудиторів.
В аудиторську програму включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також визначається час, який необхідно витратити на кожен напрямок. У програмі оцінюється рівень ризику контролю та ризику аудиту, визначається термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь в аудиті. Під час розроблення аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються. Під час розроблення аудиторської програми необхідно дотримуватися вимог п. 9-10 Національного нормативу України № 9.
З метою правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо аудит проводиться кількома спеціалістами, розробляється програма перевірки. У ній вказуються: мета аудиту; основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, які будуть перевірені; характер перевірки (суцільна чи вибіркова);
закріплення обов'язків за членами бригади; терміни початку і закінчення аудиту.
Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на підприємстві і яку користь може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки. На прохання керівника підприємства у програму можуть бути внесені зміни.
Господарські операції аудитори досліджують за допомогою методичних прийомів та відповідних аудиторських процедур. Так, інвентаризація цінностей як методичний прийом передбачає перевірку цінностей у натурі, лічильну та бухгалтерську обробку документів, отримання пояснень від матеріально відповідальних і осіб за результатами інвентаризації, розгляд їх центральною інвентаризаційною комісією, прийняття рішень щодо виявлених нестач і лишків цінностей.
Аудит може досліджувати всі господарські операції за період, наприклад щодо руху коштів у касі, або вибірковим способом - розрахунки з покупцями і постачальниками, проведення інвентаризації перед складанням річного звіту. У процесі дослідження використовують загальнонаукові і конкретні методичні прийоми вивчення операцій і процесів господарської діяльності. Так, на великих підприємствах аудитор широко використовує дедуктивні методичні прийоми для виявлення конфліктних ситуацій у господарській діяльності (збільшення браку продукції, неконкурентоспроможність продукції на ринку), які потім досліджують за допомогою органолептичних (інвентаризація, контрольні заміри) та документальних (дослідження документів, які відображають господарські операції) методичних прийомів.
Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту господарських операцій із застосуванням різних прийомів дає змогу правильно оцінити об'єкти контролю й уникнути помилок.
Під час дослідження документів за формою аудитор особливу увагу приділяє з'ясуванню достовірності товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, прибуткових та видаткових касових ордерів, банківських грошових чеків, векселів, платіжних відомостей на заробітну плату та інших первинних документів, якими стверджується діяльність проведення господарської операції, її кількісні та вартісні вимірники. Нерідко з метою зловживань виготовляють повністю підробні документи або у справжні документи вносять зміни первинних записів способом дописування, підчищення, витравлювання тексту, а також підроблюють підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, або вказують вигаданих посадових чи матеріально відповідальних осіб.