а) системно-структурний, призначення якого полягають у виділенні окремих структурних одиниці світової економіки за певними спільними ознаками. Такий підхід дозволяє помітити індивідуальні характеристики елементів системи та чинники, що на них впливають, полегшити аналіз економічних процесів, які відбуваються у світі;
б) системно - функціональний стосується вивчення функцій, які виконуються кожним із елементів світової економіки, їх призначення та впливу на існування системи в цілому;
в) системно - генетичний метод досліджує джерело виникнення і генетичний розвиток кожного з елементів окремо та вплив цього процесу на історичний розвиток системи.
2. Економіко - статистичний метод використовує статистичні методи дослідження для опису економічних процесів. Він узагальнює емпіричні дані для відокремлення закономірностей цих процесів, доведення їх не випадковості.
3. Економіко - математичний метод дає змогу визначити ефективність функціонування МЕВ.
4. Метод економічного моделювання передбачає розробку програм, моделей розвитку світової економіки.
5. Діалектичний метод означає дослідження діалектичних протиріч, притаманних системі МЕВ та її структурним складовим.
Структура світової економіки
Оскільки світова економіка являє собою сукупність багатьох національних господарств, що пов’язані між собою численними економічними, політичними, суспільними відносинами, то структурувати світову економіку можна за різними критеріями. Причому кожен з цих критеріїв є значним у якомусь певному випадку і дозволяє проаналізувати ті чи інші процеси світового господарства. Отже, наведу найпоширеніші концепції структурування світової економіки.
1. Концепція центру та периферії.
Країни світової економіки поділяються на більш впливові, які створюють так званий "центр", та залежні від них країни - "периферію".
2. Розподіл країн за економічною ознакою.
Це розподіл країн світу на чотири групи за ознакою структури їх економіки:
а) промислові країни - це країни, обсяг промислового продукту яких перевищує 50% валового внутрішнього продукту (ВВП),
б) аграрні країни - країни, в яких обсяг сільськогосподарського виробництва понад 50% ВВП,
в) промислово - аграрні країни, де обсяг промислового виробництва перевищує обсяг сільськогосподарського виробництва,
г) аграрно - промислові країни - країни, в яких обсяг сільськогосподарського виробництва більший від обсягу промислового виробництва.
3. За критерієм технологічного розвитку (тобто за рівнем використання НТП):
а) країни, які вступили в постіндустріальний етап економічного розвитку або наукову епоху - високий рівень продуктивності праці. Вони характеризуються досягненням етапу задоволення споживача, індивідуального поряд із масовим виробництвом (Франція, США, Японія, ФРН, Канада, Південна Корея, Гонконг, Тайвань). Головне тут - інформація та інновація;
б) країни, які вступили в технічний етап розвитку - вони перебувають на етапі індустріального розвитку (СНД, Східна Європа);
в) країни, які перебувають на промисловому етапі економічної еволюції - досягнення НТП тут використовується дуже рідко.
4. За ступенем розвитку ринку виділяють:
а) країни з розвиненою ринковою економікою;
б) країни з ринковою економікою;
в) країни з перехідною економікою, із зрушеннями до ринку;
г) країни з командною, централізовано-керованою економікою;
5. За рівнем економічного розвитку:
а) економічно розвинені країни;
б) нові індустріальні країни, різкий розвиток яких відбувався двома хвилями:
до першої хвилі відносять такі країни, як Південна Корея, Тайвань, Сінгапур;
до другої хвилі належать Індонезія, Філіппіни, Малайзія, Таїланд, Мексика, Чілі;
в) країни, які розвиваються (частина Латинської Америки, Азії).
6. За рівнем доходів на душу населення існує такий розподіл:
а) країни, де дохід на душу населення перевищує 11 тис. доларів на рік (Норвегія, Канада, ОАЕ);
б) країни, де дохід на душу населення дорівнює 2,5 - 11 тис. доларів на рік (США, Німеччина, Франція);
в) країни, де дохід на душу населення дорівнює 0,7 - 2,5 тис. доларів на рік;
г) країни, де дохід на душу населення менше, ніж 700 доларів на рік.
7. Розподіл світової економіки за регіональною ознакою, основним критерієм якого є географічне місцезнаходження країни: європейські, азіатські і т.д.
8. Розгляд світової економіки за регіонально -економічною ознакою, коли розподіл здійснюється не лише за географічною, але й за економічною ознакою:
країни Західної Європи,
країни Східної Європи,
країни Центральної Європи,
країни Близького Сходу.
Формування світової економіки та поява міжнародних економічних відносин, як і будь-які процеси, що відбуваються у світі, мають свої причини та чинники; їх вивчення дає розуміння історичної необхідності цих процесів та їх призначення для сучасного розвитку людства.
Найголовніші чинники розвитку міжнародних економічних відносин
Нерівномірність забезпечення різних країн економічними ресурсами: жодна з країн світу не в змозі забезпечити виробництво всіх видів продукції і послуг, необхідних для нормальної життєдіяльності країни, потрібних для нормального рівня розвитку виробничих сил. Це зумовлено нерівномірним розподілом природних, кліматичних, трудових ресурсів і технологічних можливостей їх використання. Тому між країнами відбувається так званий поділ праці, тобто кожна країна виробляє те, що воно може створити з мінімальними витратами, а потім виробники обмінюються своєю продукцією на взаємовигідній основі. Теоретичне доведення причин міжнародного поділу праці містить "Теорія порівняльних конкурентних переваг країн світу".
Науково - технічний прогрес є однією з причин об’єднання зусиль багатьох країн, бо в межах однієї держави не можна здійснити весь шлях НТП - від ідеї до кінцевого результату, оскільки це дуже дорого, технологічно складно та ризиковано для окремої країни.
Розв’язання глобальних проблем є одним із найактуальніших питань сучасності, що обумовлює майбутнє існування людства. Очевидно, що для вирішення енергетичної, продовольчої, економічної, екологічної проблем необхідно докласти спільних зусиль усіх без винятку країн світу.
Вже було сказано, що світове господарство є сукупністю багатьох національних економік, тому в його рамках діє система тих самих економічних законів, притаманних економіці на національному рівні. При цьому прояв цих законів на міжнародному рівні модифікується.
До економічних законів, що діють у рамках світового економічного господарства, належать:
Закон вартості - коли виробництво і обмін товарами відбувається на основі суспільно необхідних витрат праці.
Закон попиту і пропозиції - зростання попиту зумовлює підвищення цін, а збільшення пропозиції веде до зниження цін.
Закон нагромадження передбачає, що світова економіка розвивається за рахунок капіталізації частини доходів країн світової спільноти.
Закон відповідності інтернаціональних виробничих сил рівню міжнародних економічних відносин знаходить свій прояв у тому, що вищому рівневі розвитку народного господарства притаманні глибокі та всебічні форми МЕВ.
Якщо проаналізувати сучасну економіку України, то можна виділити такі притаманні їй тенденції:
1. Зберігаються тенденції зниження рівня виробництва, посилюється соціальна нестабільність у країні, відбувається трансформація її соціальної структури, зберігається тенденція до зростання інфляції.
2. Руйнування науково - технічного потенціалу - тобто нездатність підприємств освоювати досягнення НТП.
3. Фінансова нестабільність, практика неплатежів і передоплат, високий рівень заборгованості підприємств, низька база для розвитку приватного сектору, висока норма оподаткування, неплатоспроможність підприємств.
Отже, бачимо, що стабільних тенденцій до поліпшення економіки України поки що не має, але вже в цій ситуації необхідно визначити першочергові цілі розвитку, його пріоритети, створити програму та політику економічної стабілізації. Проте, щоб визначити кінцеву мету розвитку, замало сказати, що ми знаходимося в процесі переходу до ринкової економіки, бо в світі вже існує багато моделей ринкової економіки, які значно відрізняються одна від одної.
Виділяють такі основні моделі світової ринкової економіки:
Ліберально - ринкова економіка (Німеччина) - основним елементом у системі господарства є ринок, який регулюється природними ринковими законами та важелями, найголовнішими з них є конкуренція. Діяльність держави обмежується лише виправленням таких недоліків ринку, як монополізм, соціальні та економічні проблеми.
Державно - регульована ринкова економіка (Японія) - держава активно втручається в розвиток економіки країни.
Соціально орієнтована ринкова економіка (Швеція, Норвегія) характеризується значною участю держави у перерозподілі доходів між суб’єктами економіки.
Соціально - екологічно орієнтована ринкова економіка близька до соціально орієнтованої економіки, за винятком того, що перерозподіл доходів у суспільстві використовується не тільки для збільшення соціального захисту громадян, але й для розвитку екологічно чистого виробництва, захисту природи.
Формування системи сучасного ринкового господарства органічно пов’язане з розвитком його зовнішньоекономічних зв’язків. Останні є суттєвим чинником стабілізації національної економіки, зростання добробуту населення України, зміцнення позицій нашої держави у світовому господарстві.