Смекни!
smekni.com

Організація обліку власного капіталу підприємства України (стр. 1 из 7)

Вступ

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів – носив прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов’язань.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Питання теорії, методології та практики організаційно-економічного розвитку власного капіталу досліджувалися у працях Кучеренко Т. Мервенецкая В. шайко Е. Соколов Г. Онищенко В. Краснолудская Л. Незалежно на велике різноманіття порушених наукових проблем та глибину їх дослідження, у сучасній економічній науці окремі їх аспекти залишаються не достатньо розв’язаними. Так, існуючі методи потребують адаптації в напрямі вдосконалення управління власним капіталом, та посилення його ролі у забезпеченні конкурентоспроможності економіки України.

Актуальність даної теми визначається тим, що невпинний перехід України до ринкової економіки, розширення та поглиблення ринкового середовища у всіх сферах діяльності цілком закономірно викликає необхідність реформування обліку та контролю. Це зумовлює введення нових економічних категорій та уточнення раніше діючих.

На сучасному етапі діяльності підприємств і в майбутньому виняткове значення мають вдосконалення методики обліку реформування відносин власності та власного капіталу.

Мета дослідження полягає в узагальненні теоретичних положень, розробці практичних рекомендацій щодо ведення обліку власного капіталу на підприємстві.

Відповідно до мети було поставлено і вирішено такі завдання: теоретичні основи організації обліку власного капіталу; дослідження практичних питань організації обліку власного капіталу; рекомендації щодо впровадження в систему бухгалтерського обліку власного капіталу інформаційних технологій.

Об’єктом дослідження є процеси щодо організації обліку власного капіталу підприємства.

1. Теоритичні основи организації обліку власного капіталу підприємства

1.1. Загальна характеристика капіталу підприємства

При вивченні теми доцільно визначити, що відповідно до Цивільного кодексу України для створення підприємства юридичної особи його учасники повинні розробити установчі документи — це, перш за все, затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з Господарським кодексом України статут повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також іншівідомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, які передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству [6, с.265].

У бухгалтерському обліку має чітко розмежовуватися поняття власного капіталу (власності засновників) та чужого (залученого) капіталу, тобто власності інших суб’єктів власності. За залучений зовні капітал потрібно платити відсотки, незалежно від того, прибуткове чи збиткове підприємство. За власний капітал засновники після сплати податків одержують дохід (дивіденди, відсотки тощо), а в разі збитковості їх капітал втрачає в ціні на суму збитку. Тому засновники, незалежно від розміру частки власних внесків, мають право участі в управлінні підприємством.

Згідно з П(С)БО 2 "Баланс", власний капітал— це частка в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язання.

Облікову категорію власного капіталу П(С)БО 1, П(С)БО 2 і П(С)БО 3 визначають як частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань [31, с.359].

Тому економічну суть власного капіталу можемо відобразити у вигляді рівняння:

Власний капітал = Активи — Зобов'язання.

Рівняння вказує на частку активів, яка належить власникам за умови розрахунків за зобов'язаннями підприємства. В момент створення підприємства сума активів, яка належить власникам, дорівнює сумі вкладеного ними капіталу. В процесі господарської діяльності капітал власників зростає завдяки доходам від підприємницької діяльності й зменшується в результаті понесених витрат. Крім того, власний капітал зростає за рахунок додатково вкладеного капіталу, безкоштовно отриманих активів, дооцінки необоротних активів та зменшується в результаті розподілу (виплати дивідендів тощо) накопиченого капіталу між засновниками (учасниками).

При цьому, якщо виходити з визначення П(С)БО, то можна говорити про рівність понять власного капіталу і чистих активів підприємства. Так, П(С)БО 19 визначає чисті активи як активи підприємства за вичетом його зобов'язань. Іншими словами, власний капітал, як і чисті актив — це внутрішні активи підприємства, що дісталися йому від власників (засновників, учасників, акціонерів), вкладників або зароблені самостійно. Це активи, які можуть бути використані підприємством за власним розсудом в рамках його стратеги-чеських завдань і цілей.

У балансі власний капітал підприємства наданий у розділом 1 пасив, підсумок по якому якраз і відображає розмір даного фінансового показника.

При цьому для різних підприємств власний капітал може формуватися і складатися з різних структурних компонентів в різних комбінаціях. Загальний їх можливий набір визначений П(С)БО 2 (Додаток А) [2, с.102].

1.2 Власний капітал підприємства: структура, оцінка та функції

Структура власного капіталу підприємства залежить від форми власності та його виду. Наприклад, для акціонерних товариств чи товариств з обмеженою відповідальністю, заснованих на колективній формі власності, створення і поповнення визначеного розміру статутного капіталу є необхідною умовою їх реєстрації в органах державної влади та легітимності проведення діяльності. Підприємство, засноване на приватній власності фізичної особи (приватне підприємство), створює статутний капітал лише за рішенням власника виходячи з необхідності забезпечення статутної діяльності [1, с.249].

За П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал включає такі елементи (рис. 1.1.):


Рис. 1.1. Структура та взаємозв’язок окремих елементів власного капіталу

Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишки у формі нерозподіленого прибутку, або суму. Що її підприємство одержало у своє розпорядження зовні (від інших підприємств) без повернення [27, с.129].

Показник власний капітал один з найістотніших і найважливіших для підприємства показників, оскільки відбиває такі характеристики:

- забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

- кредитоспроможність підприємства;

- його платоспроможність.

У світовій практиці у формуванні власного (капіталу) засновники підприємства розрізняють (за економіко-правовим характером) два поняття:

-вклади;

-додаткові внески засновників.

Вклади та додаткові внески виконують різні функції. Для того щоб зрозуміти ці функції. Слід спочатку з’ясувати складові елементи власного капіталу.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший – це статутний, або пайовий капітал. Другий – додатковий, резервний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збитки).

Усі три складові є власністю засновника. Але вклади виконують незрівнянно більше функції і мають значно глибший зміст, аніж просте внесення додаткових коштів (майна), зокрема й таких, що залишилися в складі власного капіталу як нерозподілений прибуток [28, с.124].

Вклад – це частика засновника (учасника) у статутному (пайовому) капіталі підприємства, яка виконує такі функції:

а) інвестування діяльності підприємства;

б) регулювання відносин власності;

в) управління підприємством.

Додаткові внески – це частка засновника в інших формах власного капіталу підприємства – резервного, страховому чи іншому виді та нерозподіленому прибутку (непокритого збитку) минулих років. Це означає, що додаткові внески робляться або до резервного (страхового) капіталу, або до нерозподіленого прибутку (лишається неспожитою частка прибутку поточного року), тобто вклад виконує лише першу функцію – інвестування.