Смекни!
smekni.com

Порядок проведення попереднього обстеження клієнта (стр. 2 из 3)

- встановити зв’язок із попереднім аудитором;

- відвідати керівний персонал клієнта;

- вивчити фінансову звітність за минулий рік та квартальну звітність за поточний і минулий роки;

- ознайомитися зі звітом попереднього аудитора і з’ясувати, чи траплялися будь-які обмеження обсягу аудиту, чи існували факти невизначеності, чи були особливі зауваження, чи висловлювалася думка аудитора щодо несприятливого стану справ, чи були інші зауваження в звіті аудитора. За необхідності аудиторська фірма (аудитор) може вивчити не тільки підсумкові документи попередньої перевірки, а й робочі документи попереднього аудитора та взяти від нього необхідну інформацію. При цьому слід суворо дотримуватися розділу 4 «Конфіденційність» Кодексу професійної етики професійних бухгалтерів щодо розкриття інформації. П. 4.5. Кодексу передбачає санкціоноване розкриття інформації, коли клієнтом дано письмовий дозвіл (або ж електронною поштою) на розкриття інформації, при цьому її інтереси зацікавленої сторони, разом із третьою стороною, повинні бути враховані. Такий лист до попереднього аудитора «Про можливість надання інформації нинішньому аудитору» наведений в додатку 2. Нинішній аудитор звертається до попереднього аудитора з проханням надати інформацію про клієнта (додаток 3) та проводить опитування з проблем, які його цікавлять. Приблизна анкета опитування попереднього аудитора наведена в додатку 4.

- визнаючи характер і проблеми взаємовідносин із податковими органами, банками, партнерами, акціонерами та іншими споживачами фінансової звітності потенційного клієнта.

Узагальнивши інформацію, порядок вибору клієнтів, що застосовується на практиці аудиторськими фірмами (аудиторами) можна представити у вигляді схеми (див. рис. 1).



Рис. 1. Вибір клієнта аудиторською фірмою

2 Попереднє обстеження клієнта

Для проведення попереднього обстеження аудиторська фірма направляє до потенційного клієнта групу спеціалістів на строк від декількох годин до одного-двох тижнів залежно від обсягів підприємства-клієнта. За результатами обстеження аудиторська фірма приймає рішення про роботу з клієнтом.

Для того, щоб оцінити можливість майбутньої роботи, слід простежити тенденцію в господарсько-фінансовій діяльності підприємства, а саме одержати інформацію про:

- організаційну структуру потенційного клієнта;

- особливості його виробничої діяльності;

- постачальників та покупців;

- дочірні й залежні організації;

- рентабельність і розподіл прибутків;

- систему внутрішнього контролю;

- курс акцій клієнта (якщо вони котируються на ринку цінних паперів);

- принципи формування оплати праці персоналу.

Джерелами інформації в цьому разі можуть бути:

- установчі документи клієнта;

- бухгалтерська і статистична звітності;

- звіти аудиторів і акти податкових інспекцій;

- плани, кошториси, договори, контракти;

- протоколи зборів та засідань;

- інші документи;

- інформація, одержана під час бесіди з керівництвом клієнта та його персоналом;

- інформація, одержана під час огляду економічного суб’єкта, його відділів, складів.

При обстеженні підприємства слід проаналізувати його фінансовий стан і в першу чергу визначити відношення власного капіталу до залученого. Основою стабільності є власний капітал. Однак фінансування діяльності підприємства лише за рахунок власного капіталу не завжди вигідне, особливо при сезонному виробництві. При використанні тільки власного капіталу в одному періоді власні кошти будуть накопичуватися, а в іншому буде відчуватися їх нестача. При цьому також слід враховувати ціни на фінансові ресурси та віддачу капіталу. У випадках, коли віддача капіталу буде більшою за плату за кредитами, то, залучаючи позикові кошти, підприємство може підвищити рентабельність власного капіталу. Проте, якщо підприємство функціонує переважно за рахунок залученого капіталу, то його фінансовий стан нестабільний і потребує постійного контролю за своєчасним поверненням позик, швидким обігом позикових коштів та їх віддачею. Тому, здійснюючи перевірку, аудитор повинен оцінювати фінансову стратегію підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається за певними коефіцієнтами, серед яких коефіцієнт фінансової автономності, коефіцієнт фінансової залежності та коефіцієнт фінансового ризику.

Аналізуючи ці показники, слід пам’ятати про користувача інформації Для банків та інвесторів більш надійною є ситуація, коли частина власного капіталу у клієнта вища. Це знижує їх фінансовий ризик. Самі ж підприємства зацікавлені в залученні позикових коштів. Це дає можливість при вмілому використанні залучених коштів розвивати виробництво, збільшувати дохідність власного капіталу.

У різних галузях склалися відповідні норми співвідношення залучених і власних коштів. У галузях із низьким коефіцієнтом обертання капіталу цей показник не повинен перевищувати 0,5, а там, де оборот капіталу високий, коефіцієнт фінансового ризику може перевищувати 1. А ще аудитору корисно проаналізувати структуру власного та залученого капіталів. Якщо в структурі власного капіталу помітна тенденція до збільшення нерозподіленого прибутку та фондів накопичення, це свідчить про розширене відтворення.

Залучення позикових коштів є нормальним явищем за умови, що ці кошти не заморожуються на довгий строк в обороті й своєчасно повертаються. Адже несвоєчасно повернені борги тягнуть за собою штрафи, санкції, а це, в свою чергу, призводить до погіршення фінансового стану підприємства. Тому недостатньо проаналізувати структуру позикових коштів, треба також вивчити склад, установити момент виникнення заборгованості, суми сплачених санкцій за прострочені зобов’язання. Якщо серед залучених коштів є довгострокові кредити, аудитору бажано знати строки повернення такої позики, оскільки від цього залежить фінансовий стан підприємства.

Здійснюючи аналіз кредиторської заборгованості, необхідно її порівняти суми з дебіторською заборгованістю. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість Цей момент дуже важливий для зовнішніх користувачів інформації (банків, постачальників, інвесторів, власників, акціонерів) при вивченні ступеня фінансового ризику, а для керівництва клієнта – при встановленні перспективного варіанта ор_алізації фінансів.

Після проведення дослідження звітності клієнта одержані висновки за окремими показниками – аналіз фінансового ризику клієнта, динаміка структури власного капіталу, динаміка структури залученого капіталу, результативність експлуатації капіталу – узагальнюються в анкеті, на основі якої складається загальний висновок про досліджувану звітність. До анкети можуть включатися й інші показники, які аудитор вважатиме за доцільне дослідити.

Лише після вивчення фінансового стану клієнта аудиторська фірма може зробити певні висновки стосовно підписання з ним договору. У разі, якщо в результаті такого аналізу аудитор бачить, що для проведення повноцінної перевірки клієнт повинен поновити свій бухгалтерський облік, або вже на стадії обстеження виявлено, що позитивного висновку аудитор дати не може, або виникають сумніви в тому, що клієнт готовий надати аудитору всю необхідну документацію, чи виникають сумніви у платоспроможності клієнта, то керівникові аудиторської фірми слід подумати, чи варто підсумовувати договір із таким клієнтом.

При роботі з постійним клієнтом інформацію про його економічну діяльність отримують із постійної документації клієнта, робочих документів за минулий рік, фінансових кошторисів за минулий рік, проміжної фінансової звітності клієнта за поточний рік, інформації аудиторської групи, яка протягом року працювала з клієнтом буде підписаний.

Після того, як аудиторська фірма вирішила працювати з обраним клієнтом, вона повинна встановити трудомісткість роботи, визначитися з термінами її проведення, підібрати кадри для проведення аудиту з урахуванням знань галузі клієнта і досвіду персоналу.

Під час проведення аудиторської перевірки підприємство, що замовляє аудит має право:

а) отримувати від аудитора (аудиторської фірми) повну інформацію про вимоги законодавства, що стосуються проведення аудиторської перевірки;

б) бути ознайомленим з висновком аудитора (аудиторської фірми) та отримувати інформацію про нормативні акти, на яких ґрунтуються зауваження і висновки аудитора (аудиторської фірми).