Пп – ріст продуктивності праці під час експлуатації нового або модернізованого обладнання, %;
Тд – число місяців дії нового або модернізованого обладнання;
Тк – календарна кількість місяців у розрахунковому періоді.
Економія чисельності працюючих (ЕЧпвп)визначається за формулою:
ЕЧпвп = Чпвпв х Ер х Уз / 100 х 100,
де Чпвпв – вихідна чисельність працюючих для виробництва планового обсягу продукції виходячи з виробітку базисного періоду;
Уз – частка працівників, зайнятих обслуговуванням обладнання, до чисельності промислово-виробничого персоналу, %;
Ер – відносна економія чисельності працівників, %:
ЕЧр = (1 – М х 100 /(Мст х 100 + Мм х Пп.) х Тд / Тк х 100,
Зростання продуктивності праці за рахунок підтягування працівників, які не виконують норми виробітку, визначається двома способами:
1) обчисленням безпосереднього росту продуктивності праці за рахунок підтягування тих працівників, які не виконують норми до 100%-го або середнього проценту виробітку колективу:
Пп. = Чрі ((100 – Х1) + (100 – Х2)) х Д / (Чр1 + Чр2),
де Чр1, Чр1 – чисельність працівників по групах, у яких рівень виконання норм виробітку нижче 100%;
Х1, Х2– середнє виконання норм відповідно по групах;
Д – питома вага працівників, які не виконують норми
загальної чисельності працівників;
2) виявленням економії чисельності працівників за рахунок заходів по виконанню норм виробітку працюючим
ЕЧр = Чрбаз х ПВрн х Ер х 0,5 / 100,
ЕЧр = Прн х У / 100,
де Прн – планове підвищення рівня виконання норм виробітку групою працівників, які не виконують норми виробітку, %;
ПВрн – питома «вага групи працівників, які не виконують норми виробітку, в загальній чисельності працюючих, %;
У – питома вага працівників-відрядників, які не виконують норми виробітку, в загальній чисельності робітників, %;
0,5 – коефіцієнт, який показує рівномірність підвищення рівня виконання норм протягом всього планового періоду.
Економія робочої сили за рахунок спеціалізації виробництва розраховується за формулами:
ЕЧр = (ПВпл – ПВбаз) х ОВпл / Вбаз х 100,
де ПВпл, ПВбаз – питома вага кооперованих поставок відповідно до планового і базисного періодів, %;
ОВпл – обсяг виробництва в плановому періоді, грн;
Вбаз – виробіток на одного працівника в базисному періоді, грн., а також за формулою:
ЕЧр = Чв х (1 – (100 – ПВпл) / 100 – ПВбаз),
Економія робочої сили за рахунок кращого використання робочого часу:
ЕЧр = Чв х ПВр / 100 х (Пбаз – Ппл) /100 – Ппл,
де ПВр – питома вага працівників в чисельності промислово-виробничого персоналу, %;
Пбаз і Ппл – втрати робочого часу відповідно в базисному і плановому періодах, %.
Скорочення невиходів на роботу веде до економії чисельності, яку можна обчислити за формулою:
ЕЧр = Чв х Пвр (Фпл – Фбаз) / Фбаз
де Фпл, Фбаз – кількість робочих днів, які відпрацьовує один працівник відповідно–в плановому і базисному періодах.
Скорочення браку продукції сприяє економії робочої сили працівників-відрядників, яку можна обчислити за формулою:
ЕЧр = (Ббаз – Бпл) /100 х Чрбазс,
де Ббаз, Бпл – втрати від браку в процентах до собівартості продукції відповідно в базисному і плановому періодах;
Чрбазс – чисельність працівників-відрядників у базисному періоді.
Економія чисельності від змін у складі (асортименті) продукціїрозраховується за формулою:
ЕЧр = (Тбаз – Тпл) х Qпл / Квн х Фпл
де Тбаз і Тпл – питома трудомісткість продукції відповідно в базисному і плановому періодах, нормо-год;
Qпл – обсяг продукції в плановому періоді;
Квн– коефіцієнт виконання норм виробітку в плановому році;
Фпл – фонд корисного часу роботи одного працівника в плановому році, год.
Вплив кожного фактора на зростання продуктивності праці (ПТі) обчислюють за формулою:
ПТі = ЕЧрі х 100 / Чв – ЕЧ,
де ЕЧрi– економія чисельності робочої сили по і-му фактору, чол.
ЕЧ – економія робочої сили, обчислена по всіх факторах, чол.
Приріст продуктивності праці по всіх факторах визначається шляхом сумування його приросту по кожному фактору.
Аналітичний метод планування продуктивності праці базується на зниженні трудомісткості продукції і покращенні використання робочого часу в плановому році. Він знаходить застосування у внутрішньовиробничому плануванні, де ведеться облік і планування технологічної трудомісткості продукції.
Моделювання зростання продуктивності праці здійснюється на основі використання багатофакторних регресій них моделей. Багатофакторне моделювання дозволяє виявити фактори, які визначають рівень продуктивності праці і розробити нормативи для її планування на поточний рік. При плануванні на перспективу потрібно використовувати регресій не багатофакторне динамічне моделювання.
4. Планування фонду оплати праці
Головна ціль планування фонду оплати праці – забезпечення високих результатів виробництва, безпосередньої залежності розміру оплати праці від обсягу виробництва продукції і прибутку.
Кошти, які направляються на оплату праці, складають фонд оплати праці. Він складається з фонду основної заробітної плати і фонду додаткової заробітної плати.
Фонд основної заробітної плати залежить від результатів праці працівників і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками. посадовими окладами.
Фонд додаткової заробітної плати залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій, винагороджень, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які не передбач5ені КЗОТ, або у розмірах, які перевищують встановлені законодавством.
Основними вихідними даними для планування фонду оплати праці є: обсяги випуску продукції; трудомісткість продукції; чисельність працюючих; відрядні розцінки; тарифні ставки; штатний розклад керівників, спеціалістів і службовців; форми і системи заробітної плати, які використовуються на підприємстві; нормативи обслуговування; законодавчі акти з праці і заробітної плати.
Існують різні методи планування фонду оплати праці:
укрупнені,
прямого розрахунку,
нормативний,
поелементний.
Укрупнений розрахунок здійснюється за формулою:
ФОПпл = ФОПб х Ко х Н + Е х ЗПсер,
де ФОПпл – фонд оплати праці на плановий рік, грн.;
ФОПб – фонд оплати праці в базисному році, грн.;
Ко – коефіцієнт зростання обсягу виробництва;
Е – зміна чисельності у зв’язку з впливом технічних факторів в плановому році, чол.;
ЗПсер – середньорічна заробітна плата одного працівника в базисному році, грн.;
Н – норматив приросту заробітної плати на 1% зростання обсягу виробництва.
Метод прямого розрахунку ґрунтується на визначенні планової чисельності за категоріями персоналу і їх середньорічної заробітної плати.
Плановий фонд оплати праці визначається за формулою:
n
ФОПпл = Σ ЗПіпл х Чіпл,
i=1
де ЗПіпл – середньорічна заробітна плата одного працівника і-ої категорії персоналу в плановому періоді, грн.;
Чіпл – планова чисельність і-ої категорії персоналу, чол.;
і = 1,2,3…. n – категорії персоналу.
Нормативний метод дозволяє за базовими показниками, а на нових підприємствах розрахунковим шляхом визначити норматив заробітної плати на одиницю або на 1 тис. грн. продукції. При розрахунку за базовими вихідними даними фактичні витрати заробітної плати коректуються на планове відношення індексу зростання середньої заробітної плати (Ісер.зп) до індексу продуктивності праці (Іпп):
Нбаз = Ісер.зп / Іпп
В умовах інфляції норматив заробітної плати більш доцільно виражати не у грошовому виразі, а у відсотках до вартості товарної продукції. Розраховують такий норматив таким чином: питому вагу заробітної плати у товарній продукції базового року множать на відношення індексу зростання заробітної плати до індексу продуктивності праці, тобто за вище наведеною формулою з тією різницею, що Нбаз виражається у відсотках.
Фонд оплати праці у плановому періоді дорівнює добутку планового нормативу витрат заробітної плати і планового обсягу продукції.
При плануванні визначають фонд годинної оплати праці, фонд денної оплати праці, фонд річної (квартальної, місячної) оплати праці.
Годинний фонд оплати праці являє собою оплату за вироблену продукцію або обсяг робіт, за фактично відроблений час (чоловіко-годин) робітниками, а також за виконання спеціальних функцій у робочий час. Він включає: оплату за відроблений час за тарифними ставками і відрядними розцінками, премії за відрядно і погодинно-преміальною системам, доплати за роботи в нічний час, доплати за керівництво бригадою та навчання учнів.
Денний фонд оплати праці – це оплата за час, який підлягає підробці, в чоловіко-днях. В його склад, окрім фонду годинної оплати праці, входять доплати підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв в роботі матерів, які годують; оплата тимчасового сумісництва, за суміщення професій.
Місячний (річний) фонд оплати праці – це весь фонд оплати праці, нарахований робітникам підприємств. Він включає: фонд денної оплати праці; оплату відпусток; оплату часу, який витрачено на виконання держобов’язків; виплати вихідних допомог, заробітної плати робітникам, які відкомандировані на інші підприємства або на навчання; оплату за вислугу років та ін.
Розмір фонду годинної оплати праці визначається таким чином. Спочатку розраховують фонд оплати праці працівників-відрядників(Пвід) за формулою:
ФОПвід = Розці х ОПі,
де Розці – штучна відрядна розцінка на одиницю обсягу виробничої програми;
ОПі – обсяг продукції /-го виду.
Цей фонд можна обчислити по трудомісткості продукції:
ФОПвід = Нti х ОПі х Тсі,
де Нti– норматив трудозатрат на одиницю i-ої продукції;
ОПi – обсяг виробництва і-го виду продукції;