Шкала щирості: відповіді «неправильно» («-») на пункти: 1, 5, 10, 16, 20, 24, 29, 35, 36, 46.
Якщо показник збігів відповідей по другій шкалі дорівнює 8, 9 або 10, то це свідчить про невірогідність результатів тестування. У цьому випадку тестування потрібно повторити, звернувши додаткову увагу випробуваного на інструкцію.
Аналіз результатів
Аналіз схильності до ризику як риси характеру має важливе значення для психологічного прогнозування процесів ухвалення рішення в ситуації невизначеності. Під час аналізу результатів варто орієнтуватися на те, що показник схильності до ризику може варіювати від 0 до 40. Чим більша величина показника, тим сильніша схильність до ризику.
Якщо показник схильності до ризику становить 30 і більше одиниць, то її рівень високий. Таку людину можна назвати схильною до ризику за умови, що її відповіді були досить щирими. Якщо показник у межах від 11 до 29 — то схильність до ризику середня, а якщо менший ніж 11, то рівень ризику низький, така людина не любить ризикувати, і її можна назвати обачною.
Під час інтерпретації результатів варто взяти до уваги, що висока схильність до ризику свідчить не тільки про рішучість, а й може вести до авантюризму [11, c. 348-352].
Висновок
З вищесказаного можна зробити висновок, що до основних чинників, що породжують невизначеність й, отже, ризик відносяться:
по-перше, внутрішні чинники, властиві суспільству як соціальному організму: суперечність суспільних явищ, елементи стихійності, випадковості;
по-друге, це чинники, пов'язані з неповнотою інформації, відомостей про об'єкт;
по-третє, чинники, обумовлені дією суб'єкта на суспільне життя в цілях реалізації своїх потреб;
по-четверте, чинники, пов'язані з впливом науково-технічного прогресу на соціальне, економічне, політичне і духовне життя.
Проведений вище аналіз поняття «ризику» дозволяє зробити висновок, що дане явище дуже багатовимірно і неоднозначно, володіє специфічними особливостями. І круг якостей, що вивчаються, рис, елементів і властивостей цього явища багато в чому залежить від того, в якому аспекті – технічному, соціальному, психологічному, економічному, гуманітарному – поняття «ризик» і «ситуацію риски» розглядатиме дослідник.
Таким чином, ризик – це «прогностична, передуюча дії оцінка, що формується на стадії організації або планування дії».
Окрім прогностичної оцінки, необхідною умовою ситуації ризику є невизначеність. І, якщо розглядати ризик в психологічному аспекті, то головні джерела невизначеності знаходяться в суб’єкті, який діє. Саме він «зважує» умови, в яких дія буде здійснена, чинники, що впливають на дію та його майбутній результат.
На думку ряду дослідників, всі джерела невизначеності суб'єктивні і визначаються можливостями та обмеженнями людини та враховуються різні чинники, що впливають на дію та його майбутній результат.
Психологічне дослідження ризику повинне проходить в наступних напрямах:
- вивчення природи рефлексії можливостей та обмежень як визначальної передумови оцінки ситуації невизначеності і ухвалення рішень в ній;
- чіткіша систематизація джерел невизначеності в ситуації ризику;
- дослідження індивідуально-особистих особливостей регуляції рефлексії дій суб'єкта в ситуації ризику.
Люди реагують на ризиковану ситуацію згідно їх сприйняття ризику, а не на об'єктивному рівні ризиків або науковій оцінці. Наукові оцінки впливають на індивідуальну реакцію настільки, наскільки вони відповідають індивідуальному сприйняттю. А в індивідуальному сприйнятті ризику більшу вагу має величина наслідку, чим вірогідність його появи.
Окрім цього, на індивідуальне сприйняття ризику впливає не лише оцінка величини наслідку, але, також, повсякденність ризикової ситуації, наявність або відсутність групового тиску, соціальний статус людини, його психологічні особливості тощо.
І в той же час ризик — це невід'ємна риса активності людини. Як правило, ризик властивий будь-якій сфері людської діяльності, що зв'язане з безліччю умов і чинників, що впливають на позитивний результат рішень, що приймаються людьми.
Ризик супроводжує творчу діяльність людини, а часто він просто необхідний для виживання. Багато рішень набувають ризикованого характеру, тому що неможливо передбачити їх наслідків. Відповідно до цього будь-яке рішення ризиковане в тій або іншій мірі та приймається в цілях забезпечення психологічної безпеки особистості.
Ризик не лише характеризує діяльність людини, як орієнтовану на можливість невдачі, але і показує вміння прорахувати ситуацію, та здатність людини змінювати її відповідно до його цілей.
Схильність до ризику не є величиною незмінної, люди по-різному ризикують в своєму житті та професійній роботі. Прояв готовності до ризику залежить від багатьох чинників середовища (характеристик проблемної ситуації, структури соціальних систем, методу формування проблеми, типа рішення, що приймається людиною).
Готовність до ризику пов'язана з такими властивостями людини: імпульсивність, збудливість, агресивність, схильність до домінування, самоствердження залежить від статі (чоловіки більш ризиковані). Негативні зв'язки були виявлені з соціальною бажаністю, соціальною відповідальністю, сумлінністю, навіюваністю.
Психологи визначають міру ризику як відношення уявлень про небезпеку до уявлень про чинники, що протистоять небезпеці. Нещасний випадок - це результат неадекватної поведінки в складній ситуації.
Тому дуже важливо оцінити міру готовності до ризику, і можливо провести коректувальні заходи, аби уникнути негативних наслідків ризику і в житті людини.
Список використаної літератури
1. Авдеев В. Психотехнология решения проблемных ситуаций. - М.: Мысль, 2002. – 315 с.
2. Альгин А. П. Риск и его роль в общественной жизни. - М.: ЭКСМО, 2003. – 420 с.
3. Ковалев Е.Е. Новая техника и проблема безопасности человека // Вопросы философии. - №5. – 2002. – С. 7-18.
4. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений. - М.:Наука, 2004. – 356 с.
5. Котик М.А. Психология и безопасность. - СПб.: Питер, 2003. – 340 с.
6. Корнилова Т.В. Диагностика мотивации и готовности к риску. - М.: МГУ, 2007. – 302 с.
7. Корнилова Т.В. Риск в мышлении как условие риска в действии // Управление риском. - №3. – 2007. – С. 25-30.
8. Кочетков В.В., Скотникова И.Г. Индивидуально-психологические проблемы принятия решений. - М.: ЭКСМО, 2003. – 215 с.
9. Липатов С. Риск, который трудно измерить // Управление риском. - №3. – 2003. – С. 24-33.
10. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.: Наука, 2004. – 680 с. (испр. и доп.).
11. Пашукова Т. И., Допира А. И., Дьяконов Г. В. Психологические исследования. Практикум по общей психологии: учеб. пособие. — М.: Институт практической психологии, 2006. – 498 с.
12. Солнцева Г.Н. Психологическое содержание понятия риск // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. - №2. – 2009. – С. 15-18.
13. Renn O. Три десятилетия исследования риска: проблемы и новые перспективы // Вопросы анализа риска. - №1. – 2002. – С. 14-23.