Зміст................................................................................................................. 1
Вступ................................................................................................................ 2
Розділ 1. Теоретичні аспекти ефективності використання трудових ресурсів 4
Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика................................. 16
Розділ 3. Статистико-економічний аналіз динаміки.................................... 18
Розділ 4. Статистико-економічний аналіз тенденцій................................... 29
Висновки і пропозиції................................................................................... 40
Список літератури......................................................................................... 42
Додаток 1: Урожайність культур, ц/га......................................................... 43
Робоча сила, як трактується в курсі економіки, - це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, його здібність до праці. В умовах ринкових відносин «здібність до праці» робить робочу силу товаром. Але це не звичайний товар. Його відмінність від інших товарів полягає в тому, що вона, по-перше, створює вартість більш ніж стоїть сама, по-друге, без його залучення неможливо здійснити будь-яке виробництво, по-третє, від нього багато в чому залежить ефективність використання основних і оборотних виробничих фондів.
Поняттям ефективності є комплекс чинників і критеріїв раціональної організації праці: добросовісна праця працівників; продуктивна праця, яка забезпечує високий рівень продуктивності не тільки залежно від сукупності чинників, але і від бажання працівників; ефективне використання робочого часу; сприятливі умови праці працівників; встановлення правильних співвідношень між результатами праці і його оплатою; стимулювання якісної роботи при мінімальних витратах ресурсів і матеріальна відповідальність за низькоякісну працю.
Тому досягти високих економічних результатів діяльності господарства можливо шляхом досягнення високої ефективності використання трудових ресурсів сільгосппідприємства.
Дуже висока актуальність роботи полягає в тому, що одним з важливих чинників, що впливають на ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві є умови праці і оплати праці, яка повинна бути простій, доступною і зрозумілою. Саме умови праці і заробітна плата, а часто тільки вона, є тою причиною, яка приводить робочого на його робоче місце. Заробітна плата володіє мотиваційним ефектом: гроші примушують людину працювати, а їх кількість стимулює трудову активність і підвищує продуктивність праці.
Метою даної курсової роботи є дослідження статистичних показників використання трудових ресурсів на сільгосппідприємстві. Враховуючи результати досліджень розробити заходи щодо підвищення ефективності використання трудових ресурсів підприємства.
Для здійснення цієї мети необхідно виконати наступні завдання.
По-перше, необхідно визначити суть трудових ресурсів.
По-друге, розглянути статистико-економічний аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, провести аналіз продуктивності праці, фонду заробітної плати і заробітної плати на підприємстві.
Об'єктом дослідження є статистико-економічний аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві.
Предметом дослідження – підвищення використання трудових ресурсів у ВАТ «Агроальянс».
Трудові ресурси села - це частина сільського населення, що володіє здібностями до суспільне корисної праці в усіх сферах людського буття, включаючи демографічний аспект, тобто здатність селян до самовідтворення. Критерієм кількісного визначення трудових ресурсів виступають встановлені законодавством межі працездатного віку населення. Згідно з чинним законодавством, за віковим критерієм до трудових ресурсів належать чоловіки віком 16-59 років і жінки віком 16—54 років, за винятком інвалідів І і II груп цього віку. З 1992 р. Верховна Рада України встановила для трактористів-машиністів, доярок і свинарок нижчу на 5 років верхню вікову межу працездатності. Така ж пільга надається жінкам, що народили і виховали п'ятеро і більше дітей. У законодавчому порядку на 5-Ю років (залежно від групи інвалідності) знижена верхня межа працездатності для учасників ліквідації Чорнобильської аварії та для осіб, що проживають на забруднених радіонуклідами територіях України.
Виходячи з цього для визначення абсолютної кількості трудових ресурсів сільського населеного пункту, сільської ради, адміністративного району, області, країни в цілому за віковим критерієм необхідно чисельність чоловіків і жінок працездатного віку, що постійно проживають у сільській місцевості, зменшити на кількість інвалідів І і II груп, трактористів-машиністів віком 55-59 років, доярок і свинарок віком 50-54 років, учасників аварії на Чорнобильській АЕС, що мають пільгові умови виходу на пенсію.
Інформаційною базою для визначення абсолютного розміру трудових ресурсів села на мікрорівні (населений пункт – сільська рада — адміністративний район) виступає сільрадівська звітність (форма № 9 "с") про чисельність наявного сільського населення станом на 1 січня року, а також дані оперативного обліку населення в сільських радах, підприємствах і організаціях, розташованих у сільській місцевості, про чисельність працівників.
Розподіл трудових ресурсів села за сферами зайнятості
За сферами зайнятості трудові ресурси села поділяються на дві основні групи: зайняті в усіх сферах економічної діяльності та зайняті поза суспільним виробництвом (особи індивідуальної трудової діяльності, служителі релігійних культів та ін.). Зайняті в усіх сферах економічної діяльності у свою чергу поділяються на зайнятих у галузях економіки і зайнятих в інших сферах економічної діяльності. Перші включають працівників сфери матеріального виробництва та невиробничої сфери.
До зайнятих у сфері матеріального виробництва належать працівники промисловості, сільського та лісового господарства (включаючи особисте підсобне сільське господарство), будівництва, транспорту і зв'язку, торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного постачання, збуту і заготівлі. До зайнятих у невиробничій сфері належать працівники житлово-комунального господарства та невиробничих видів побутового обслуговування населення, охорони здоров'я, фізкультури і соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, науки і наукового обслуговування, фінансування, кредитування і страхування, апарату органів державного та господарського управління кооперативних і громадських організацій.
Територіальний та міжгалузевий перерозподіл трудових ресурсів села
Територіальний перерозподіл здійснюється шляхом міграції населення. Він може бути стаціонарним, якщо мешканці села змінюють постійне місце проживання, сезонним - за умов тимчасового (сезонного) переміщення селян з метою сезонної трудової діяльності без зміни постійного місця проживання. Якщо кількість трудових ресурсів одного населеного пункту збільшується або зменшується за рахунок носіїв робочої сили інших населених пунктів, але в межах сільської ради, - це внутрішньосільрадівський перерозподіл, якщо між населеними пунктами району (районів) — внутрішньорайонний (міжрайонний), між населеними пунктами області (областей) - внутрішньообласний (обласний), між населеними пунктами зони (регіону) - внутрішньозональний (міжзональний), або внутрішньорегіональний (міжрегіональний) перерозподіл трудових ресурсів. Якщо зміна кількості трудових ресурсів села стосується території інших країн - це міждержавний перерозподіл трудових ресурсів. Він пов'язаний з міждержавною міграцією селян. Територіальний перерозподіл трудових ресурсів села - важливий критерій регіонального розміщення продуктивних сил.
Міжгалузевий перерозподіл трудових ресурсів характеризується кількісною зміною носіїв робочої сили різних галузей. Він, як і територіальний перерозподіл, здійснюється на всіх рівнях управління народним господарством. На макрорівні - коли працівники однієї галузі переходять працювати в іншу галузь, наприклад, працівники аграрної сфери переходять працювати в не-сільськогосподарські галузі народного господарства.
Міжгалузевий перерозподіл на макрорівні зі зміною постійного місця проживання працівників і без неї, а на мікрорівні -кількісною зміною працівників різних галузей в межах одного господарства, наприклад, кількісною зміною працівників рослинництва, тваринництва, підсобних підприємств і промислів. Він здійснюється, в основному, без зміни місця проживання працівників. Міжгалузевий перерозподіл трудових ресурсів села -важливий інструмент оптимізації забезпеченості галузей робочою силою.
Формування та якість трудових ресурсів аграрної сфери
Природною основою формування трудових ресурсів аграрної сфери є сільське населення. За рахунок молодого покоління (осіб, що досягли працездатного віку) воно, в основному, наповнює трудовий потенціал сільського господарства. Крім сільського населення, джерелом формування трудових ресурсів аграрної сфери виступають кваліфіковані робітничі кадри і спеціалісти сільського господарства, що проходили професійну підготовку в ПТУ, на курсах, у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, включаючи вихідців з міста.
Якість трудових ресурсів аграрної сфери характеризується такими основними показниками: фізичним здоров'ям працівників, середньою тривалістю їх життя, статево-віковою структурою, загальноосвітнім та професійно-кваліфікаційним рівнями, міграційною та соціальною мобільністю та ін. Кожний з цих показників вимірюється відповідними величинами.
Використання трудових ресурсів у КСП
До основних показників, що характеризують використання трудових ресурсів у колективних сільськогосподарських підприємствах, належать такі; коефіцієнт залучення членів КСП до громадського господарства (відношення кількості працівників КСП до наявної їх чисельності), трудова активність працівників (кількість днів, що працює член КСП в громадському господарстві протягом певного проміжку часу: рік, квартал, місяць). Дані показники доцільно обчислювати щодо основної робочої сили КСП - осіб працездатного віку. На основі цих показників обчислюються похідні вимірники використання ресурсів живої праці в КСП, зокрема коефіцієнт сезонності використання фонду робочого часу протягом року, місяця, зміни, продуктивність праці та інші показники, що в сукупності та взаємозв'язку становлять систему використання трудових ресурсів. Їх можна обчислювати як стосовно всіх працівників, так і щодо їх статево-вікових і професійно-кваліфікаційних груп. На їх основі можна визначити невикористані цілорічні або сезонні резерви робочої сили підприємства, галузі в результаті неповного залучення членів КСП до громадського господарства або неповного використання фонду їх робочого часу.