Смекни!
smekni.com

Фінансовий облік розрахунків з бюджетом (стр. 2 из 7)

Необхідно також звернути увагу на те, що внесено зміни й у визначення бази оподаткування податком на додану вартість, а саме: до внесення змін до бази оподаткування входили всі податки і збори, а з уведенням в дію змін до бази оподаткування при продажу включаються тільки загальнодержавні податки і збори. Таким чином, база оподаткування зменшилася.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30% до об’єкта оподаткування.

Для виконання Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” використовуються такі періоди:

– звітний (податковий) рік – період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня цього ж року;

– звітний квартал.

Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об’єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Податок на прибуток нараховується за відповідною ставкою (встановленою цим Законом) від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з п.3.1. цього Закону.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнює визначеній сумі, яка зменшена на вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно із законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Платники податку протягом кварталу, за винятком нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові внески податку до бюджету за перший та другий місяці кварталу, які визначаються платником податку самостійно без подання податкової декларації.

Авансові внески нараховуються за відповідними ставками від прибутку, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань з урахуванням особливостей оподаткування громадських організацій інвалідів, підприємств-виробників спеціальних продуктів дитячого харчування, інноваційних центрів, та особливостей перенесення збитків на наступні податкові періоди.

Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками першого та другого місяців кварталу до 20-го числа другого і третього місяців кварталу відповідно.

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від підприємницької діяльності щоквартально та наростаючи підсумком з початку звітного податкового року.

ТОВ “Сагайдачний”, що є базою написання курсової роботи, сплачує ряд загальнодержавних і місцевих податків та зборів.

Загальнодержавні податки та збори:

– ПДВ

– Податок на прибуток підприємств

– Прибутковий податок з громадян

– Збір на обов’язкове соціальне страхування

– Збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття

– Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

– Відрахування до іноваційного фонду

Місцеві податки:

– Комунальний податок

Аналітичний і синтетичний облік розрахунків з бюджетом ведеться окремо по кожному податку чи збору (платежу до бюджету) за відповідними проводками.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Суб’єкти підприємницької діяльності у процесі виробництва створюють нову вартість, яка за сучасних умов в Україні складається з фонду оплати праці, прибутку (частина якого вилучається до бюджету), а також податку на додану вартість і акцизного збору (дане підприємство не сплачує), які в повному обсязі підлягають вилученню на загальнодержавні потреби, тобто до державного бюджету.

Податок на додану вартість – це частина новоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Головна особливість цього податку полягає в тому, що його платниками по суті є кінцеві споживачі товарів і послуг. За допомогою цього податку між кінцевими споживачами рівномірно розподіляється та частина створеного у суспільстві продукту, яка має централізуватись і задовольняти загальнодержавні потреби. Він стимулює економію витрат усіх видів матеріальних ресурсів. У сфері обігу податок на додану вартість стимулює продавців до стримування продажних цін на товари і послуги.

Визначення платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено у Законі України “Про податок на додану вартість” зі змінами і доповненнями станом на 1 серпня 2000р.

Згідно Закону України “Про ПДВ” підприємство (ТОВ “Сагайдачний”) є платником податку на додану вартість і зареєстроване у Державній податковій інспекції, має індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку. Об’єктом оподаткування для підприємства є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. База оподаткування операцій з продажу товарів, робіт, послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням податків (загальнодержавних), за винятком ПДВ, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно ст.3 цього закону об’єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

1) порядковий номер податкової накладної;

2) дата виписування податкової накладної;

3) назву юридичної особи, зареєстрованої як платник податку;

4) податковий номер платника податку;

5) місце розташування юридичної особи;

6) описи товарів (робіт, послуг) та їх кількість;

7) повну назву отримувача;

8) ціну продажу без врахування податку;

9) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

10) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

– або дата зарахування коштів від покупці на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів, що підлягають продажу, а у разі продажу товарів за готівкові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

– або дата відвантаження товарів, а для робіт – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку.

Підприємство має право на податковий кредит, який складається із сум податків, сплачених (нарахованих) підприємством у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів, що підлягають амортизації.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відповідно з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем товарів протягом звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Підприємство справляє податок за формулою:

СПДВ = (В + З + М) х

; та СПДВ = (В + З) х
,

де СПДВ – сума ПДВ;

В – митна вартість;

З – митні збори;

М – мито;

П – ставка податку на додану вартість.

У строки, передбачені для сплати податку, підприємство подає податковому органу (ДПІ) за місцем знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання, чи ні.

На основі норм Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР складено таблицю основних бухгалтерських проводок з ПДВ за найбільш типовими операціями, що здійснюється платниками ПДВ. Для кращого сприйняття нових бухгалтерських звітів з обліку ПДВ паралельно з ними буде наводитися стара кореспонденція рахунків (таблиця ).

ПОДАТОК З ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

У світовий практиці податок на прибуток є однією з основних частин бюджету у будь-якій країні.

Підприємство є платником податку з прибутку, так як воно здійснює діяльність, яка спрямована на отримання прибутку.

Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” станом на 1 грудня 1999 року (№ 283/97 – ВР), об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається платником зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно із Законом: на суму валових витрат платника податку, або суму амортизаційних відрахувань.

Валовий доход включає: загальні доходи від реалізації товарів, доходи від операцій особливого виду (бартерні), доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

До валового доходу підприємство не включає: суми податку на додану вартість; суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація або за рішенням суду.

У обліку визначається скоригований валовий доход різницею між валовим доходом за звітний період і сумами, що виключаються з валового доходу.

Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.