- поділ (чи віднесені всі операції, що проводилися незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї, до того періоду, в якому вони були проведені);
- охайність (чи відповідають суми окремих операцій даним, які наведені в книгах і журналах аналітичного обліку, чи правильно вони підсумовані, чи відповідають підсумкові суми даним, наведеним в Головній книзі);
- розкриття (чи занесені об'єкти обліку в фінансову звітність і чи правильно вони відображені у звітних формах).
Завдання аудиту фінансової звітності
Завданнями аудиту фінансової звітності є:
- дослідити достовірність та відповідність записів звітності даним Головної книги та регістрів аналітичного обліку;
- прослідкувати за своєчасністю подання бухгалтерської звітності до відповідних державних органів;
- вивчити взаємоузгодженість показників звітності підприємства;
- порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної і поточної фінансової звітності;
- оцінити можливість постійного функціонування підприємства;
- оцінити вплив подій, що відбулися, на фінансову звітність та їх відображення в звітності.
При проведенні аудиту фінансової звітності вивчаються наступні питання:
- чи наявні документи про реєстрацію підприємства як платника податків;
- чи дотримуються терміни подання звітності податковим органам, управлінню статистики, органам управління спеціальними позабюджетними фондами тощо;
- чи правильно відображені дані в поточному бухгалтерському обліку і чи внесені зміни, виправлення до фінансової звітності.
Аудитор при проведенні аудиту фінансової звітності підприємства повинен перевіряти достовірність початкових та порівняльних показників цієї звітності. При цьому слід враховувати, що початкові та порівняльні показники повинні відображати результати фінансово-господарської діяльності підприємства за попередній період, а також, свідчити про постійність його облікової політики в звітному та попередньому періодах.
Предметом аудиту фінансової звітності є встановлення відображення у звітності в усіх суттєвих аспектах реального фінансового стану підприємства, взаємозв'язку та несуперечності показників окремих форм звітності, відповідності фінансової звітності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С) БО; розкриття у звітності підприємства усіх суттєвих аспектів облікової політики.
Об'єктами вивчення є квартальна та (або) річна бухгалтерська звітність, склад та форми якої затверджені чинним законодавством у періоді, який перевіряється, Головна книга, регістри бухгалтерського обліку.
Стан бухгалтерського обліку та звітності характеризується наступними показниками:
1. Форма ведення бухгалтерського обліку.
2. Відповідність бухгалтерського обліку до вимог Порядку подання фінансової звітності, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативних документів Міністерства фінансів України щодо організації бухгалтерського обліку в Україні та інших нормативних документів з питань організації бухгалтерського обліку.
3. Висновок про проведення річної інвентаризації відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, та відображення її результатів.
4. Своєчасність складання бухгалтерської звітності.
До форм річної бухгалтерської звітності належать: форма №1 «Баланс» (порядок складання регулюється П(С) БО 2), форма №2 «Звіт про фінансові результати» (П(С) БО 3), форма №3 «Звіт про рух грошових коштів» (П(С) БО 4), форма №4 «Звіт про власний капітал» (П(С) БО 5), форма №5 Примітки до річної фінансової звітності.
При перевірці звітності слід звернути увагу на заповнення адресної частини форм: повна назва підприємства і вид діяльності відповідно до Статуту (для правильного розподілу доходів по основній та іншій діяльності).
Слід також перевірити правильність заповнення форм звітності, проаналізувавши ділянки з високим аудиторським ризиком, перевірити взаємоув'язку показників по різних формах звітності.
Перевіряючи звітність з точки зору якості її складання слід акцентувати увагу на таких властивостях, як: доречність, значимість, достовірність даних (останнє поняття включає вимоги правдивості, пріоритету змісту над формою, об'єктивності, обережності, доступності для перевірки і порівнянності).
Аудитор повинен звернути увагу на наявність на звітності підпису керівника і головного бухгалтера підприємства та строки її здачі.
При вивченні квартальної і річної звітності слід перевірити дотримання порядку її складання наростаючим підсумком.
Аудиторська фірма при проведенні первинного аудиту повинна отримати достатній обсяг аудиторських підтверджень, щоб впевнитися у наступному:
- початкові і порівняльні показники фінансової звітності, яка перевіряється, не містять суттєвих викривлень;
- кінцеві і порівняльні показники фінансової звітності попереднього звітного періоду відповідним чином перенесені на початок звітного періоду, що перевіряється;
- результати початкових і порівняльних показників фінансової звітності відповідним чином розкриті в поясненнях до фінансової звітності, яка перевіряється;
- облікова політика економічного суб'єкта, який перевіряється, застосовується на постійній основі тощо.
При цьому аудиторська фірма зобов'язана проаналізувати:
- суттєвість початкових і порівняльних показників фінансової звітності;
- величину ризику можливих викривлень фінансової звітності в попередньому звітному періоді;
- облікову політику економічного суб'єкта;
- аудиторський висновок фінансової звітності у разі проведення аудиту звітності господарюючого суб'єкта попередньою аудиторською фірмою (аудитором).
Для виконання вимог, які пред'являються до проведення первинного аудиту початкових і порівняльних показників фінансової звітності, аудитор може використовувати різні процедури.
Класифікація викривлень фінансової звітності:
За характером виникнення
1. Ненавмисні.
2. Навмисні
3. Технічні
4. Бухгалтерські
5. Ті, що не суперечать законодавству
6. Ті, що суперечать законодавству
За об'єктами викривлення
1. Грошові
2. Матеріальні
За способом відображення в бухгалтерському обліку
1. Неповнота обліку фактів господарського життя
2. Необґрунтованість облікових записів
3. Помилки в періодизації
4. Помилки в оцінці
5. Неправильне чи недостатнє відображення інформації в облікових регістрах
За ступенем впливу на достовірність
1. Суттєві
2. Несуттєві
Серед викривлень фінансової звітності за характером виникнення виділяють ненавмисні і навмисні.
Ненавмисні викривлення – помилки, здійснені внаслідок некомпетентності, халатності та неуважності, а також викликані недосконалістю системи бухгалтерського обліку і чинного законодавства. Ймовірність виникнення помилок збільшується в умовах зміни інструктивно-методологічних матеріалів, що стосуються бухгалтерського обліку та оподаткування. Ненавмисні помилки поділяються на технічні і бухгалтерські.
Технічні помилки виникають, наприклад, при складанні і розрахунку податкових платежів:
- в процесі розрахунку сум податків (застосування неправильної ставки);
- при перенесенні даних бухгалтерського обліку в податкові декларації (розрахунки);
- при неправильному заповненні рядків звітності при умові повного і правильного відображення здійснених підприємством операцій в регістрах бухгалтерського обліку.
До цього ж типу відносяться відхилення, допущені по неуважності, неправильному перенесенні сальдо (залишків) по рахунках тощо. Переважна частина подібних викривлень повинна бути виявлена і ліквідована системою внутрішньогосподарського контролю.
Бухгалтерські помилки виникають в результаті неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку фінансово-господарських операцій.
Навмисні помилки є засобом ділової політики підприємств, в тому числі акціонерних товариств. Складовою частиною загальної ділової політики акціонерних товариств слід вважати балансову політику, тобто свідомий вплив на форму і зміст балансів, що публікуються. Загальновідомо, що існують мотиви, обумовлені господарськими причинами і цілями, що спонукають керівників акціонерних товариств вести балансову політику, направлену на викривлення стану майна товариства чи результатів його діяльності.
Всі навмисні помилки можна розділити на ті, що не суперечать, і ті, що суперечать чинному законодавству.
До тих, що не суперечать законодавству відносяться податкова оптимізація і вуалювання балансу.
Термін «податкова оптимізація», як і терміни «податкове планування», «податкова мінімізація», відносяться до дій по легальному зменшенню податків.
Вуалювання балансу – позбавлення його конкретності і визначеності, внаслідок чого складається можливість отримання висновків, що суперечать дійсності. Це дозволяє приховати негативні моменти діяльності чи ускладнює їх виявлення. Відмітимо, що небажання показати негативні моменти в процесі виробництва окремих видів продукції призводить до знеособленого обліку витрат виробництва, до відмови від розмежування витрат між різними цехами та іншими місцями їх виникнення, до списання витрат не за дійсним їх призначенням тощо.
Викривлення, що суперечать законодавству, діляться на податкові злочини і фальсифікацію балансу.
Ухиляючись від сплати податків, недобросовісні господарюючі суб'єкти прагнуть вивести з-під оподаткування належні їм матеріальні цінності (грошові кошти, нерухомість, транспортні засоби тощо). Для цього свідомо