У визначенні трудової вихованості школярів доцільно враховувати, що при цьому характерним є розвиток усіх структурних компонентів: стійке виявлення внутрішніх мотиваційних спонукань, усвідомлення суспільної значущості трудової діяльності, наявність достатніх знань, умінь для її виконання, вміння працювати в колективі. Ось чому я вирішила кожне питання анкети присвятити визначенню певного структурного компоненту трудової вихованості. В основу виміру трудової вихованості покладено аналіз, формалізацію та узагальнення результатів власних досліджень.
Дослідження було проведено у формі анонімного анкетування учнів 9 класу загальноосвітньої школи I-III ступенів с.Дмитрушки.
Для визначення мотиваційного компоненту трудової вихованості школярів перше питання моєї анкети було сформовано таким чином :
1. Чому Ви відвідуєте уроки трудового навчання?
а) Щоб навчитись робити те, що буде корисним у майбутньому;
б) Для задоволення;
в) Тому, що мені подобається бачити результат своєї праці.
8 учнів з 18 (≈44%) – обрали варіант „а”, - це свідчить про те, що більшість учнів бачить перед собою мету самореалізації та бажання бути корисним у суспільстві;
6 учнів з 18 (≈33%) – обрали варіант „б”,- це свідчить по те, що 33% учнів працюють тому, що просто відчувають задоволення від процесу праці;
4 учнів з 18 (≈22%) – обрали варіант „в”, - це показує, що меншість класу працює заради досягнення результату і почуття радості від отриманого результату.
Питання для визначення когнітивного компоненту:
2. В яких професіях у майбутньому ви зможете використовувати свої знання, здобуті на уроці трудового навчання?
Учні перелічили майже всі професії, а деякі з них написали, що кожна професія вимагає терплячості і працелюбства, а ці якості розвиваються лише на уроках трудового навчання, - це свідчить про те, що діти мають великий багаж знань з трудового навчання, і знають де і як ці знання потрібно використовувати.
Третє питання стосувалося практичного компоненту:
3. Що, на Вашу думку, потрібно для швидкого і точного виготовлення певного виробу?
Найчисельнішими були таких три відповіді:
для швидкого і точного виготовлення певного виробу потрібні:
- попередні тренування(≈28%), - з цього видно, що діти усвідомлюють необхідність наявності певних навичок;
- точні розрахунки(≈55%), - це показує, що діти мають певні економічні знання і навички, важливі у будь-якому процесі праці;
- наявність фантазії(≈17%), - отже дітям властивий творчий підхід, що сприяє розвитку будь-якої трудової діяльності.
Важливим компонентом трудової вихованості школярів є вміння вливатися в новий колектив, організовувати здорову конкуренцію, працювати в колективі і з колективом. Ось чому четверте питання моєї анкети стосувалось саме таких умінь.
4. Чи подобається Вам працювати в колективі?
а) Так, дуже подобається;
б) Лише в знайомому колективі (наприклад разом з класом);
в) Ні, я люблю працювати на самоті
11 учнів з 18 (≈61%) – обрали варіант „а”, - це свідчить про високий рівень комунікативного розвитку класу;
5 учнів з 18 (≈28%) – обрали варіант „б”, - що показує прив’язаність певного відсотка дітей до одного колективу;
2 учнів з 18 (≈11%) – обрали варіант „в”, - який свідчить про відсутність комунікативних навичок у цих дітей.
Проаналізувавши результати анкетування сільських підлітків щодо їх трудової вихованості, можна зробити такі висновки:
• більша частина класу (≈55-60%) виявляє активно-позитивне ставлення до трудової діяльності, це видно з їх здатності легко включатися у трудовий процес на основі високого рівня усвідомлення знань, прагнення до самостійності, розуміння необхідності праці як для окремої людини, так і для суспільства в цілому;
• певна частина дітей показала достатньо стійку, соціально спрямовану мотивацію праці. Ставлення цих учнів можна кваліфікувати як сумлінне. Однак недостатній розвиток навичок їх між особистісної взаємодії не завжди дозволяє їм допомагати іншим, вони не беруть на себе відповідальності за дії однокласників у трудовому процесі;
• ≈11% дітей показують незацікавлення у досягненні гарних результатів, вони сприймають трудовий обов’язок як щось зовнішнє, що потребує вимушеного підпорядкування.
Виділені рівні ставлення учнів до праці є типовими для визначення трудової вихованості сільських школярів. Аналіз дослідження показав, що школярі сільської школи поки, що мають достатній рівень трудової вихованості, але з плином часу рівень трудової вихованості школярів сільської загальноосвітньої школи знижується, і це стає соціальною проблемою, яка потребує ретельного вивчення і швидкого вирішення.
Розділ 2
Педагогічні умови удосконалення трудового виховання
сільських школярів
2.1Форми організації трудового виховання сільських школярів
Важлива складова системи трудового виховання — трудове навчання, що здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу.
На першому етапі (початкові класи) на уроках праці, які нерідко об'єднуються з уроками образотворчого мистецтва і стають уроками художньої праці, учні набувають елементарних навичок роботи з папером, картоном, пластиліном, природними матеріалами. Вони беруть участь у вирощуванні сільськогосподарських рослин на пришкільній ділянці, доглядають домашніх тварин, квіти, ремонтують наочні посібники, виготовляють корисні речі, подарунки й іграшки для підшефного дитячого садка. Така посильна суспільно корисна праця закладає основи любові до праці, вміння й бажання працювати власними руками, сприяє розвитку інтересів і захоплень, організації корисних занять у вільний час.
На другому етапі (5—9 класи), спираючись на набутий у початкових класах досвід, учні здобувають знання, вміння і навички з обробки металу, дерева, основ електротехніки, металознавства, графічної грамоти. У міських школах вони вивчають технічну і обслуговуючу працю, а в сільських — сільськогосподарську, обслуговуючу й технічну.
На третьому етапі (9—12 класи) трудове навчання має професійно орієнтований характер. Програми трудового навчання старшокласників передбачають оволодіння багатьма професіями. Профілі трудової підготовки визначають на місці, з урахуванням потреб народного господарства і наявної навчально-технічної та виробничої бази. [№ 3]
Трудове і початкове професійне навчання не визначають однозначно професійного спрямування юнаків і дівчат. Вони мають загальноосвітній, загальнорозвиваючий і політехнічний характер. Набутий учнями початковий практичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої здібності, нахили, інтереси й остаточно визначитись у виборі професії.
На всіх етапах трудового навчання вирішуються завдання трудового виховання: учнів озброюють технічними та сільськогосподарськими знаннями, у них формуються трудові вміння і навички, здійснюється психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії.
Робота школярів у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках сприяє усвідомленню ними суспільної користі й виробничої значущості праці. Розмаїття видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх різнобічні задатки, нахили, інтереси, створити умови для вибору майбутньої професії.
В організації трудового навчання вагома роль належить особистому прикладу вчителя праці, його майстерності та культурі праці.
Складовою системи трудового виховання школярів є також організація їх суспільно-корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну і побутову.
Продуктивна праця спрямована на створення матеріальних цінностей, її організаційні форми на різних вікових етапах неоднакові. Для молодших школярів продуктивна праця поєднується з грою, використовуються інструменти та обладнання, спеціально виготовлене для дітей. Підлітки і старші школярі працюють в однакових умовах з дорослими, користуються тими ж знаряддями праці. Вони самі отримують трудові завдання, планують і намічають порядок роботи, контролюють її виконання й оцінюють результати. Продуктивна праця учнів може бути організована в навчальних майстернях, коли виготовляється продукція на замовлення, на пришкільних ділянках, під час трудової виробничої практики на підприємствах сфери обслуговування, на фабриках і заводах, у сільськогосподарських спілках та ін.
Виховні можливості участі школярів у продуктивній праці виявляються у таких напрямах: по-перше, працюючи поруч з дорослими, учень прилучається до життя суспільства, набуває життєвого досвіду, досвіду спілкування у виробничій сфері, навчається ефективних прийомів виробничої діяльності; по-друге, виготовляючи продукцію власними руками, школяр відчуває, що він на щось здатний, з'являється впевненість у собі, у власних силах, а сам вигляд добре зробленої речі приносить естетичне задоволення; по-третє, плата за роботу переконує школяра в значущості його праці, самостійно зароблені гроші вчать бережливості, господарського підходу до організації власного життя, вміння співвідносити задоволення потреб з реальними можливостями; по-четверте, продуктивна праця вдосконалює трудові вміння і навички, привчає до трудових зусиль, розвиває суспільну активність, волю й такі важливі риси характеру, як дисциплінованість, відповідальність, ініціатива, точність і ретельність.