Увага і установка — зовнішні вияви спрямованості школяра на засвоєння знань. У процесі оволодіння навчальним матеріалом діяльність школяра спрямована на досягнення поставлених цілей, на виконання дій. Така спрямованість є успішною тоді, коли результати, дії вчителя пов'язані з внутрішніми або особистісними детермінантами діяльності школяра.
На етапі проведення усних обчислень варто практикувати усні вправи геометричного змісту. Таку роботу бажано проводити хоча б раз на тиждень. Організовують її, як правило, за наперед підготовленими таблицями. Здебільшого геометричні вправи мають комплексний характер.
Завдання з логічним навантаженням, цікаві задачі, завдання підвищеної складності найчастіше практикують на етапі закріплення, але час від часу їх варто використовувати під час усних обчислень. У цьому разі бажано, щоб їх зміст був наближений до теми уроку.
Наведемо зразки різновидів задач, які доцільно пропонувати для усних обчислень.
1. Задачі-жарти (Брат з'їв 4 сливи, а сестра — 3. Скільки слив з'їла їхня бабуся?).
2. Задачі, при розв'язуванні яких треба враховувати обставину, не зазначену в тексті (У сім'ї троє синів. Кожен має сестру. Скільки всього дітей у сім'ї?).
3. Задачі на знаходження всіх можливих відповідей. (1. В ящику було З червоні і 3 зелені палички. Хлопчик узяв 4 палички. Якого кольору вони могли бути? Скільки паличок кожного кольору взяв хлопчик? 2. Назвіть всі двоцифрові числа, які можна утворити за допомогою цифр 2, 5, 9).
Таким чином, джерелами діяльності, спрямованої на оволодіння навичками виконання усних обчислень, можуть бути:
1. Внутрішні умови, що визначаються потребами школярів. Потреби мають природжений і набутий характер. До природжених відносять потребу в активності та інформації. Сформованими є потреби в знаннях, бажання приносити користь суспільству і досягати високого рівня виконання суспільно ціннісних завдань.
2. Зовнішні умови, що визначаються суспільними засобами життє-діяльності людини. Ці джерела активності називають спонуканнями [53, 42].
Методика проведення сучасного уроку передбачає додержання принципу тісного зв'язку навчання з життям. Уся навчально-виховна діяльність учителя при цьому спрямована на оптимізацію пізнавальної діяльності учнів. Під оптимізацією пізнавальної діяльності учнів розуміють таку організацію процесу засвоєння знань, в результаті якої учні в основному на уроці оволодівають знаннями, способами дій, соціально значимою ціннісною орієнтацією в навколишній дійсності, вчаться застосовувати здобуті знання на практиці. Усі зазначені аспекти діяльності учня на уроці мають перебувати у постійній взаємодії та взаємозв'язку, а це забезпечується комплексним підходом до створення навчальних ситуацій на уроці.
Комплексним підходом до розробки і створення навчальних ситуацій на уроці передбачається диференційована постановка навчальних завдань, керування процесом опанування учнями певного обсягу знань, організації їхньої самостійної мислительної діяльності. Звичайно, це не означає, що на кожному уроці мають виявлятись усі аспекти діяльності учнів. Ідеться про те, що коли на одному уроці навчальні ситуації спрямовувались на оволодіння певними знаннями, то на наступному уроці слід передбачати ситуації, які б стимулювали дослідницький пошук учнів чи сприяли організації їхньої самостійної мислительної діяльності [60, 49].
Виявом пізнавальної активності є бажання учнів ставити запитання, що виникають в процесі засвоєння навчального матеріалу. Учитель може спрямовувати запитання учнів на встановлення зв'язку між змістом навчального матеріалу і тією інформацією, яку вони здобувають з різних джерел (радіо, телебачення, додаткова література). Так, при вивченні усного додавання і віднімання багатоцифрових чисел учні можуть цікавитись відстанню від Землі до інших планет чи швидкістю космічного корабля. Після засвоєння теми «Площа» в учнів виникають запитання, пов'язані з їхнім досвідом, вони зацікавлюються тим, як обчислити площу різних навколишніх об'єктів [45, 53].
Отже, при створенні навчальних ситуацій на уроках не слід обмежуватися лише вимогами і завданнями підручника. Корисно пропонувати учням завдання і ставити вимоги, які б змушували їх проводити самостійні дослідження. Наприклад, щоб розкрити зв'язок між додаванням І відніманням, учням корисно запропонувати завдання (крім тих, що вміщені у підручнику) такого типу:
1. Скласти задачу, розв'язування якої розкривало б зв'язок віднімання з додаванням.
Зразок задачі: Скільки метрів тканини залишилося в куску завдовжки 30 м, якщо із 17 м цієї тканини пошили костюми?
Розв’язати її додаванням і відніманням.
30—17=13.
2. Дізнатися, чому число, від якого віднімали в першому прикладі, дорівнює числу, яке є результатом другого прикладу.
1) 33—17=16;
2) 16+17 = 33.
Подібні завдання можуть використовуватись на різних етапах уроку. Виконуючи їх, учні повинні усвідомити, що між діями додавання і віднімання закономірно існує зв'язок; результат дії додавання можна перевірити дією віднімання і навпаки.
У навчальних ситуаціях, що створюються на уроці, реалізується певна система взаємодій вчителя і учнів. Головна їх мета не лише засвоєння програмного навчального матеріалу, а й оволодіння уміннями застосовувати здобуті знання на практиці.
Оптимізацією діяльності учнів передбачається створення системи навчальних ситуацій, спрямованих на формування в учнів прийомів розумової діяльності. Учні під час виконання навчальних завдань вчаться спостерігати, запам'ятовувати, класифікувати й узагальнювати ознаки об'єктів [16, 23].
Навчальні ситуації уроку, які сприяють формуванню прийомів розумової діяльності, різні як за своїм змістом, так і за функціями. Джерела виникнення їх також неоднакові. Одні з них спеціально розробляються вчителем, інші — виникають стихійно. Деякі ситуації виникають у процесі діяльності вчителя, інші — зумовлюються діяльністю учнів. Одні ситуації, що виникають на уроці, сприяють засвоєнню учнями практичних дій, інші — викликають у них потребу виконувати розумові дії.
Спостережливість учнів розвивається різними прийомами організації сприймання: спрямуванням їх на розв'язування задач різного типу, на виконання підготовчих вправ, на практичне оперування навчальним матеріалом, на розв'язування задач з обов'язковим порівнянням їх змісту і плану розв'язування [38, 167].
Для організації сприймання навчального матеріалу учнями і формування в них спостережливості недостатньо використовувати на уроці різний за змістом і формою дидактичний матеріал. При розробці навчальних ситуацій уроку потрібно враховувати набутий життєвий досвід і знання учнів, спеціально спрямовувати їх на виділення основних властивостей об'єктів навчального матеріалу, зокрема тих, що потрібні їм для засвоєння наступних знань і що можуть застосовуватись у практичній діяльності. Важливою вимогою в організації спостережливості учнів є постановка конкретного завдання. Наприклад: навчитися на уроці розрізняти прийоми усного обчислення дій додавання і множення, дізнатися, якими способами можна швидше обчислювати, множення числа на суму.
Створити навчальні ситуації, що сприяють формуванню спостереж-ливості учнів, можна за допомогою завдань типу:
1. У дворі гралося 7 дівчаток. З будинку вийшла ще одна дівчинка — Оленка. Якою вона буде по рахунку?
2. У дворі гралося 7 дівчаток. З будинку вийшла ще одна дівчинка. Скільки дівчаток стало гратися у дворі?
3. У дворі гралося 7 дівчаток. У будинок зайшла одна дівчинка. Скільки дівчаток залишилось гратися в дворі?
Чим відрізняються задачі одна від одної?
Для формування уважності в учнів використовуються такі можливості уроку, як розповідь вчителя щодо раціонального способу виконання завдань, користування паузами, різні форми подачі навчального матеріалу, контрастність у створенні навчальних ситуацій та в організації діяльності учнів. Важливо, щоб перед кожним етапом пояснення матеріалу і після нього вчитель робив невеликі паузи. Потрібні паузи і перед розкриттям змісту навчального матеріалу, визначенням основних ознак об'єкта, що вивчається. Паузи роблять для того, щоб учні змогли зосередитись, переключитись з одного виду завдань на інший, змінити установку.
Обов'язковою вимогою до організації уваги учнів є використання вчителем елементів новизни в формі подачі знань, в їх змісті, у звичній для учнів діяльності на уроці. Важливим є додержання контрастності у зовнішніх впливах [53, 43].
Розглянемо ситуацію, яка створюється на уроці для формування спостережливості, уважності і довільного запам'ятовування школярів.
Під час ознайомлення з прийомами усного множення і ділення на 5 учням пропонується набір чисел
240 70 370
460 90 560
720 120 790
і такі запитання та завдання:
На яке число швидко можна поділити ці числа? (Відповідь: на 10.)
Чи можна швидко поділити ці числа на 5? (Швидко не можна поділити.)
Для цього треба порівняти числа І0 і 5. Що про них можна сказати? (Число 5 менше від 10 в два рази.)
Коли дільник зменшити в 2 рази, то що станеться з часткою? (Частка зменшиться вдвічі).
Перевірте, чи правильна буде частка. (240 : 10 = =24,240:5=48.)
Як 240 можна легко поділити на 5? (240: 10-2 = 48.)
Яке правило можна сформулювати про ділення числа на 5?
(Щоб поділити число на 5, треба поділити його на 10 і результат помножити на 2.)