У роботі з неблагополучними сім’ями допомагає і шкільна комісія по профілактиці правопорушень серед неповнолітніх (додаток 2). Під час зустрічей за круглим столом, що відбуваються раз на місяць, батьки, які не справляються з вихованням дітей, мають можливість дістати поради від психологів, соціальних педагогів, медиків, юристів. Дає свої роз’яснення інспекція у справах неповнолітніх, дільничий інспектор.
Значне місце у роботі з неблагополучними сім’ями посідає педагогічна пропаганда у вигляді індивідуальних, групових консультацій серед батьків. Доцільно вести диференційовану роботу серед окремих груп неблагополучних сімей, а також спрямовувати діяльність класних керівників на індивідуальну роботу з певними групами батьків.
Соціальні педагоги ведуть творчий пошук найефективніших шляхів удосконалення навчально-виховного процесу: педагогічні брифінги, мости, аукціони, місячники, свята сім’ї, консіліуми, бліц-турніри.
Ефективною формою роботи з пропаганди кращого досвіду сімейного виховання, народної педагогіки, щасливого сімейного життя є великі свята сім’ї. Матеріали до свята готуються протягом року. Це і виставки малюнків, фотовиставки, газети "Моя сім’я", "Батьки і діти", стенди, альбоми про трудові династії, сімейну творчість, захоплення і вподобання, виставки виробів сімейних умільців, кулінарів, кращі твори учнів про сім’ї. Свято сім’ї - це змагання, веселі старти, у яких беруть участь всі члени сімей, можуть бути команди батьків і дітей, причому змагання не тільки спортивні, а й сімейних ерудитів, кулінарів, різних майстрів, музикантів, співаків, танцюристів, сімейні концерти.
Для кожного з неблагополучних сімей слід знайти теплі слова, показати їх позитивний досвід виховання, поздоровити батьків з успіхами. Це свято доброти і щедрості, воно розкриває душі, приводить до взаєморозуміння. Проведення такого свята сприяє встановленню контактів сім’ї і школи, виховує у батьків і дітей гордість за свою сім’ю, породжує бажання відстоювати її честь, продовжувати кращі традиції.
У деяких школах м. Білої Церкви, а саме: ЗОШ І-ІІІ ст. №№ 5, 9, 15, 16, за здалегідь розробленою програмою проводяться місячники сім’ї, у яких беруть участь батьки і діти. Для учнів молодших класів - "Тато, мама і я - спортивна сім’я", "Свято рушника", вечорниці. Пропонуються батьківські збори: "Як ми схожі", "У своїх вчинках ми вас пізнаємо".
Для батьків і дітей підліткового віку пропонуються сімейні естафети, концерт "Дім дітьми веселий". Під час проведення такого місячника учні школи пишуть твори про свою сім’ю "Моя сім’я", "Мій родовід". Крім того, для старшокласників та їх батьків - диспути "Щастя - коли тебе розуміють у сім’ї...", "Сімейна мораль", "Сімейний бюджет", вечорниці - сватання, весілля, у яких беруть участь і батьки. Обов’язково до у часті в цих святах і конкурсах залучаються неблагополучні сім’ї, де їм надається можливість виявити себе з позитивного боку.
У роботі з неблагополучними сім’ями соціальному педагогові допоможе використання традицій народної педагогіки. Педагог має утверджувати культ батьків як найперших вихователів, і ніколи не принижувати авторитету батьків, хоч у цих сім’ях можуть складатися ситуації, коли батьки не достатньо приділяють уваги дітям, не турбуються про них, деякі не виконують як слід свої батьківські обов’язки. Таким батькам слід роз’яснювати, що з рідним домом у дитини завжди пов’язується відчуття роду, родини, відбувається зв’язок поколінь. Адже педагогічна практика знає, які б несприятливі умови виховання не були для дитини у сім’ї, все одно вона тягнеться до рідної домівки, любить своїх батьків. Для виховання відчуття сім’ї слід рекомендувати батькам широко використовувати свята, традиції, звичаї українського народу (свято Нового року, зустрічі - Весни, Івана Купала, Великодня, Різдва та ін.) Ці сімейні свята (додаток 3) завжди вражають дітей барвистістю, емоційністю, пов’язані з обновами, святковою їжею, іграми, веселощами, прибиранням і прикрашанням домівки, родинним спілкуванням і тому мають великі виховні можливості.
Великого значення в роботі соціального педагога набуває надання допомоги у встановленні контактів батьків з класними керівниками, яким слід усвідомити, що не можна класні збори перетворювати на рознос батьків, які не справляються з вихованням. Адже наболілі питання таким чином не розв’язуються, зате вдома результати розмов з учителем виливаються у конфлікти з дітьми. Батьківські збори повинні бути тематичними, допомагати з’ясувати різні питання сімейного виховання, проте форми занять із батьками слід урізноманітнювати. Це можуть бути вечори запитань і відповідей, рольові ігри, робота із педагогічними ситуаціями.
Крім масових та індивідуально-групових форм роботи з неблагополучними сім’ями, соціальний педагог працює з кожною сім’єю окремо. Робота з конкретним типом неблагополучної сім’ї має свої особливості. Отже розглянемо їх.
Розділ ІІ. Організація і проведення роботи соціального педагога із дисфункційними родинами
2.1 Робота з неповними сім’ями
За ІІ півріччя 2001 року в Україні зафіксовано більше розлучень, ніж шлюбів. У деяких регіонах вони досягають 60-80 відсотків від кількості взятих шлюбів. 1,5 млн. дітей виховується без батька. У роботі з неповною сім’єю соціальному педагогу слід усвідомити, що кожна конкретна сім’я, у кожному конкретному випадку потребує конкретної допомоги. соціальний педагог має проводити реабілітаційну роботу з матерями і дітьми після розлучення, допомагати розв’язувати життєві та виховні проблеми, урегулювати питання, що торкаються інтересів дитини. Вони мають брати участь у судових засіданнях, де йде мова про розлучення й вирішується доля дитини - з ким її залишити.
Вивчення неповної сім’ї дає соціальному педагогу можливість з’ясувати, які взаємовідносини складаються в ній. Якщо мати значну кількість часу приділяє домашньому господарству, надмірно опікає дитину, намагається задовольнити всі її потреби, щоб вона не відчувала відсутності батька, матеріальних нестатків, і це стає сенсом її життя, - необхідна індивідуальна педагогічна допомога. Соціального досвіду дитина набуде швидше, якщо сім’я розширюватиме коло знайомств, спілкування з друзями. Надмірна орієнтація матері лише на матеріальну забезпеченість сім’ї призведе до того, що дитина буде позбавлена материнської турботи.
Як показують дослідження, спілкування з батьком, який покинув сім’ю, може складатися по-різному. Якщо батько сплачує лише аліменти, тактовно треба привернути його увагу до виховання дитини. Можливо, запросити до школи, поговорити, роз’яснити, що дитині і молодшого, і підліткового віку потрібна не тільки матеріальна допомога, а й дружнє спілкування, розказати, який вплив має батько на формування особистості дитини.
Буває, що мати категорично заперечує, щоб дитина бачилася з батьком, вважаючи, що він негативно впливає на виховання, стан здоров’я, нервову систему дитини. Батька розглядають лише як того, хто матеріально забезпечує дитину. Таких жінок у літературі називають амазонками: у них незалежність переходить у самоціль, а інстинкт материнства - в інстинкт власності. Батьківські почуття чоловіка ігноруються повністю. У таких умовах доля дитини складна. З її свідомості викорінюється поняття "батько", про нього розповідають тільки погане. Це не може не впливати на психіку дитини, її духовність, розвиток емоційної сфери.
Матері слід роз’яснити, що тільки волею вона не може заборонити батькові бачитися з дитиною. Конвенція ООН про права дитини, Кодекс про шлюб та сім’ю України підтверджують це: дитина не може бути предметом спекуляцій, використовуватися для зведення рахунків між батьками. Стверджуючи рівні права розлучених батьків на виховання дитини, Кодекс ставить обох у рівні права і обов’язки. Отже суперечливі питання участі розведених батьків у вихованні дитини допомагають розв’язувати органи опіки і піклування.
Соціальний педагог, працюючи з неповною сім’єю і регулюючи непорозуміння між батьками, які розійшлися, ставить мету - захист інтересів дитини. Він має бути не пасивним спостерігачем того, що відбувається з дитиною, а активним, терплячим провідником педагогічної доцільності своїх порад і пропозицій.
Певна складність виникає у роботі з одинокими матерями. Звичайно, таким матерям важко виховувати дитину внаслідок невпорядковуваності особистого життя, вони обмежують свої можливості у задоволенні духовних, культурних і моральних потреб. Діти в таких сім’ях більше страждають від недогляду, відсутності повноцінного спілкування з матір’ю, зовсім не знають батька. Усе, це, звичайно, позначається на формуванні їх особистості (діти з таких сімей більш знервовані, закомплексовані). Крім того, виховання дитини залежить від культурного освітнього рівня матері, способу її життя, ставлення до виховання дитини, до свого становища одинокої матері, від її ціннісних орієнтацій. Така жінка може бути постійно у стані хронічного стресу, що негативно позначається на її здоров’ї, самопочутті.
Матері-одиночки хворобливо ставляться до того, коли цікавляться їхнім сімейним життям, хоч і потребують педагогічних порад і допомоги. Тому потрібний особливий педагогічний такт, чуйність, доброзичливість, довіра до матері і дитини. Важливо допомогти таким матерям знайти роботу з більш високою оплатою у режимі неповної зайнятості, розв’язати юридичні проблеми, залучити дітей до занять у гуртках, секціях безплатно.
Отже , неповні сім’ї мають багато різних проблем, складностей і тому потребують допомоги соціальних педагогів.
2.2 Особливості соціально-педагогічної діяльності із конфліктними родинами
У роботі із сім’ями, у яких мають місце стійкі конфлікти між батьками, соціальному педагогу слід більше уваги звертати не на сімейні конфлікти, а на необхідність створення сприятливого сімейного мікроклімату. Особливу увагу подружжя слід звернути на те, що нормальні взаємостосунки між батьками (взаємна повага, взаємодопомога і взаєморозуміння, повага до запитів і інтересів один одного, справедлива оцінка вчинків і дій, зусиль. спрямованих на благо сім’ї, конструктивне розв’язання складних сімейних проблем) створюють сприятливу атмосферу для психічного здоров’я та врівноваженості всіх членів сім’ї, допомагають уникати нервово-психічних захворювань, позитивно позначаються на трудовій активності батьків і дітей. Якщо ж у сім’ї панує атмосфера недоброзичливості, людина починає почувати себе відчуженою, ображеною, непотрібною. Незатишно почувають у такій сім’ї всі її члени. Подібна обстановка спричинює депресії, байдужість, неврози. Негативна оцінка дій, вчинків один одного, як правило, позитивних результатів не дає.