Смекни!
smekni.com

Методика проведення занять з цивільної оборони в загальноосвітній школі (стр. 8 из 13)

Хворобоутворюючі мікроорганізми - збуджувачі інфекційних хвороб людини і тварини в залежності від розмірів, будови і біологічних властивостей діляться на класи: бактерії (чуми, холери, сибірської язви); віруси (натуральної віспи, жовтої лихоманки); рікетсії (сипного тифу, п'ятнистої лихоманки); гриби (бластимікоз, гістоплазмоз).

Бактеріальні засоби можуть застосовуватись: аерозольним шляхом - розпилення бактеріальних засобів у повітрі силою вибуху вибухової речовини біологічного боєприпасу і з допомогою розпилюючих засобів; трансмісійним - використання біологічних носіїв захворювань (пацюків, мишей, бліх, комарів); диверсійним - ураження місць загального користування (водойми, водяні джерела, пункти харчування).

Боєприпаси і бойові пристрої, призначені для застосування біологічних засобів, називаються біологічними боєприпасами. Це можуть бути авіаційні бомби, касети, пристрої для розпилювання, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні пристрої для диверсійного застосування бактеріологічних засобів.

Бактеріологічна зброя може застосовуватись як самостійно, так і разом з іншими видами зброї масового ураження. Найбільш характерними об'єктами для ураження бактеріологічною зброєю можуть бути великі політико-адміністративні і військово-промислові центри, райони, транспортні вузли, великі райони інтенсивного тваринництва і вирощування сільськогосподарських рослин.

Внаслідок застосування бактеріологічної зброї утворюється зона бактеріологічного (біологічного) зараження, всередині якої можуть виникнути одно або декілька вогнищ зараження. Вогнищем бактеріального зараження називають міста, інші населені пункти, об'єкти народного господарства і території, заражені бактеріальними засобами І які є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань.

Своєчасність і ефективність вживання заходів захисту від бактеріологічних засобів, які складають основу дії ураження бактеріологічної зброї, будуть визначатись тим, наскільки добре вивчені ознаки бактеріологічного нападу. При спостереженні можна помітити: у місцях вибухів бактеріальних боєприпасів наявність крапель рідини або порошкоподібних речовин на ґрунті, рослинах і різних предметах, або при вибуху - утворення легкої хмари диму (туману); за літаком, що пролітає, з'являються полоси, які поступово осідають і розсіюються; скупчення комах і гризунів, найбільш загрозливих носіїв бактеріальних засобів; виникнення масових захворювань серед людей і сільськогосподарських тварин, також масовий падіж худоби.

Виявивши хоча б одну із цих ознак, необхідно негайно одягнути протигаз (респіратор, протипилеву тканинну маску або ватно-марлеву пов'язку), по можливості засоби захисту шкіри і повідомити в найближчий орган управління цивільної оборони або медичний заклад. З метою захисту від бактеріологічних засобів проводяться протиепідемічні і санітарно-гігієнічні заходи.

Приготування і вживання їжі повинно виключати можливість її зараження бактеріологічними засобами; різні види посуду необхідно мити дезинфікуючими розчинами або кип'ятити.

Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань за розпорядженням начальника цивільної оборони району і міста, а також об'єкта народного господарства застосовуються такі запобіжні заходи, як карантин і обсервація.

Карантин вводиться при явному встановленні факту застосування бактеріологічної зброї і головним чином у тих випадках, коли збудники хвороб, які були застосовані, належать до особливо загрозливих (чума, холера та інші). Карантинний режим - це повна ізоляція вогнища зараження від навколишнього населення, він має на меті не допустити розповсюдження інфекційних захворювань. На зовнішніх кордонах зони карантину вистзеїляється озброєна охорона, організується комендантська служба і патрулювання, регулюється рух. У населених пунктах і на об'єктах, де був встановлений карантин, організується місцева комендантська служба, проводиться охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних пунктів,

Із цього району вихід людей, вивід тварин і вивіз речей забороняється, дозволяється тільки вихід спеціальних формувань і видів транспорту.

Заняття у школі та інших навчальних закладах відміняються, проводяться заходи по роззосередженню населення, профілактичні і санітарно-гігієнічні заходи, санітарна обробка, дезинфекція, дезинсекція і дератизація.

Якщо встановлений вид забрудника не належить до групи особливо загрозливих, вводиться обсервація, яка має на меті проведення медичного нагляду за вогнищем ураження і проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів. Ізоляційно-заборонні заходи при обсервації менш суворі, ніж при карантині.

Необхідно пам'ятати, що ні в якому разі не можна ухилятися від ліків, які запобігають захворюванню.

3.4 Найпростіші засоби масового ураження

У останніх війнах, які велись США і їх союзниками, у великих масштабах застосовувались прості засоби ураження, які мають великі можливості ураження живої сили, і в першу чергу цивільного населення. До них можна віднести: боєприпаси об'ємного вибуху; боєприпаси, що запалюються, осколочні, кульові, кумулятивні і бетонобійні, а також зброя високої точності.

Боєприпаси об'ємного вибуху - боєприпаси, принцип дії яких заснований на фізичному явищі - детонації, яка виникає в сумішах газів спалювання із повітрям.

Головним фактором ураження боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля, у якої надлишковий тиск у центрі вибуху досягає близько 3000 кПа, а на відстані 100 м може бути 100 кПа.

У запалюючих боєприпасах основу складають речовини запалювання, які діляться на групи: суміші запалювання на основі нафтопродуктів (напалми); металізовані суміші запалювання (пірогелі); терміт і термічні складники запалювання.

Речовини запалювання мають температуру горіння від 800° до 3000° і цим уражають людей, тварин при попаданні на тіло. Найбільшого ефекту захисту людей від зброї запалювання досягають захисні споруди. Засоби індивідуального захисту і верхній одяг захищають тільки від прямої дії вогнесумішей у момент їх застосування.

Фугасні, уламкові, кульові, кумулятивні і бетонобійнї боєприпаси є найкращим засобом для ураження цілей малих розмірів, а також розташованих на великих площах.

Ефективний захист від ударної хвилі і уламків простих боєприпасів забезпечують захисні споруди: сховища, укриття різних типів, перекриті щілини, а від кульових бомб - кам'яні і дерев'яні споруди. При їх відсутності можна заховатись у траншеях і нерівностях на місцевості.

До зброї високої точності, яка призначена для ураження цілей малих розмірів, належать авіаційні бомби керування, ракети керування повітря-земля, протирадіалокаційні ракети та ін.

Застосування цієї зброї вказує на її велику ефективну дію в ураженні об'єктів і живої сили.


4. Засоби захисту населення. Особливості захисту дітей

Захист населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу є головною задачею цивільної оборони і досягається максимальним виконанням усіх захисних заходів, найкращим використанням всіх способів і засобів захисту.

Обсяг і характер заходів захисту населення визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей окремих районів і об'єктів народного господарства, а також можливості виникнення екстремальних ситуацій і ураження ядерною, хімічною і бактеріологічною зброєю.

4.1 Організація захисту населення

До основних способів захисту населення в екстремальних ситуаціях належать:

1. Організація своєчасного повідомлення населення про екстремальні ситуації.

2. Евакуація населення із загрозливих районів.

3. Укриття населення в захисних спорудах ЦО.

4. Використання населенням індивідуальних засобів захисту.

Крім цього, для забезпечення захисту населення виконується:

- загальне навчання населення способам захисту;

- організація радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки;

- виконання режимів захисту на об'єктах народного господарства і правил поведінки населення в зонах зараження;

- проведення рятівних робіт.

Одним із важливих факторів, які впливають на захист населення, є його своєчасне повідомлення про екстремальні ситуації, які можуть виникнути як в мирний, так і у воєнний час.

Для оповіщення населення цивільна оборона і місцеві органи влади використовують радіотрансляційну мережу. У нашій.країні немає жодного міста, де не було б радіотрансляційного вузла. Більшість підприємств, навчальних закладів мають свої місцеві радіотрансляційні мережі. В Україні створена система телевізійних і радіомовних станцій. Кожна сім'я має радіоприймач, телевізор або радіоточку.

Оповіщення населення в екстремальних ситуаціях мирного часу і в умовах війни проводиться засобом передачі мовної інформації з використанням радіо і телебачення. Щоб привернути увагу населення перед передачею мовної інформації, включаються сирени, виробничі гудки та інші сигнальні засоби, що означає передачу попереджувального сигналу “Увага всім”, за яким населення зобов'язане включити радіотрансляційні і телевізійні приймачі і прослухати повідомлення штабу цивільної оборони про те, що сталось чи може статись, а також правила поведінки.

Для того, щоб своєчасно отримати сигнали оповіщення, необхідно на кожному підприємстві, у кожному закладі, в тому числі і навчальному, у кожному домі тримати радіоточку увімкненою, радіоприймачі настроїти на одну із мовних станцій країни, а телевізори - на головну програму свого телецентру.

Усе це дозволить населенню у будь-який час прийняти розпорядження органів влади і сигнали оповіщення цивільної" оборони, а разом з тим і своєчасно підготуватись до захисту і організації захисту дітей.