· адекватній самооцінці;
· спрямованості особистості до самоосвіти, саморозвитку;
· сформованості як інтелектуальних, так і комунікативних умінь, розвитку почуттів, якостей особистості.
В умовах сучасного навчання переглядаються сценарії взаємодії між студентами та викладачами. Спілкування викладача зі студентом є важливою умовою виховання майбутнього професіонала. Проте воно не завжди є предметом рефлексії викладача, спеціально не проектується, не коригується, і, як наслідок, не забезпечується його ефективність. Одним зі шляхів розв’язання вказаних чинників-проблем є сценарний підхід до побудови взаємодії.
Задача викладача – визначити сценарій, який реалізує студент, і побудувати паралельно свій, що відповідає його педагогічним намірам. Для розв’язання поставленої проблеми необхідно розглянути дві групи сценаріїв: 1) сценарії, що генеруються студентами, і 2) сценарії педагогічної дії.
Як в першій, так і в другій групі можна виділити непродуктивні, низькопродуктивні, з середньою продуктивністю і високопродуктивні сценарії.
Говорячи про викладача, ми припускаємо наявність метасценарію, тобто сценарію, всередині якого закладений сценарій студента. Залежно від педагогічної мети метасценарії можна диференціювати на контрсценарії, спрямовані на нейтралізацію наявного сценарію і висунення контрсценарію; коригувальні сценарії, зорієнтовані на педагогічну корекцію наявного сценарію; розвиваючі сценарії, пов’язані з розвитком наявного сценарію, актуалізацією його позитивних аспектів; закріплювальні сценарії, спрямовані на закріплення наявного сценарію. До непродуктивних сценаріїв студента необхідно додати контрсценарій викладача, до низькопродуктивного – коригувальний, із середньою продуктивністю – розвиваючий, до високопродуктивних – закріплювальний.
У процесі взаємодії сценарії студента і викладача розгортаються. Як вони можуть взаємодіяти? Р.М. Нижегородцев виокремлює три типи взаємодії сценаріїв управління динамічними системами: а) нак-ладення, б) ієрархія, в) конфлікт. Накладення виникає у тому випадку, коли цілі учасників педагогічного процесу різні, але не суперечать одна одній. Наприклад, викладач зацікавлений в зниженні вимог студентів до якості викладання, а студенти добиваються зниження вимог викладача до якості їх знань.
Ієрархія виникає в тому разі, коли викладач і студент переслідують різні цілі, що знаходяться в ієрархічній залежності: досягнення мети студента автоматично означає досягнення мети викладача і навпаки. Наприклад, студент зацікавлений в отриманні високої оцінки на іспиті, а викладач – у підвищенні рівня знань студента.
Якщо цілі учасників взаємодії суперечать одна одній (наприклад, викладач хоче виховати у студента професіонально значущі якості, а студент не хоче виховувати у себе такі якості, оскільки не планує працювати за майбутньою спеціальністю), можна говорити про конфлікт сценаріїв. Цей тип взаємодії виникає, коли викладач не співвідносить свої цінності й мету з цінностями і метою студента, ігнорує їх, або ж просто не здогадується про їх наявність. При цьому є можливість переведення конфлікту в стан безконфліктного накладення управлінських дій (викладач «нав’язує» студенту свою мету). Саме цей варіант частіше за все застосовується в педагогічній практиці, але він небажаний, оскільки перетворює студента на пасивний об’єкт дій викладача. Оптимальним варіантом розв’язання конфлікту сценаріїв є віднайдення «точок перетину» (цінностей, мети студента, через досягнення якої можливе досягнення мети викладача).
Роль кафедри в управлінні навчальним процесом
Основними структурними підрозділами ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації є: інститути, факультети, кафедри. Кафедра є основним структурним навчально-науковим підрозділом ВНЗ, що проводить на-вчальну, методичну, науково-дослідну і виховну роботу з підготовки кадрів відповідної спеціальності.
Кафедра створюється за рішенням вченої ради ВНЗ у складі не менше як 5 науково-педагогічних працівників, 3 з яких повинні мати науковий ступінь. Для забезпечення розвитку нового напряму на-вчальної, методичної і наукової діяльності при кафедрі може бути створена лабораторія або відповідний центр наукових досліджень.
Основними посадами науково-педагогічних працівників є: асистент, викладач, старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри, декан факультету, проректори з напрямів діяльності ВНЗ, ректор. Для підготовки науково-педагогічних кадрів у ВНЗ функціонують аспірантура, докторантура.
З метою ефективного керівництва навчально-виховним процесом для кожної студентської групи призначається куратор із числа провідних, найдосвідченіших педагогів.
Список літератури
1. Монахов В.М. Технологические основы проектирования и конструирования учебного процесса. ‑ М.; 2009.‑289 с.
2. Науково та науково-методичне забезпечення //Концепція гуманітарної освіти України.-2007.с.12.
3. Освіта в Україні: Законодавчі акти, нормативні документи / Кадри освіти. – К., 2008. – 276 с.
4. Основы педагогики высшей школы /Под ред. А.В.Петровского. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 2007. – 483 с.
5. Педагогічна технологія: Посібник/І.Ф.Прокопенко, В.І.Євдокимов.‑ Х.: Основа, 2008.‑327с.
6. Педагогическое наследие (Я.Л.Комнеский, Д.Локк, Ж.Ж.Руссо, И.Г.Пестало-цци) //Сост.В.М.Кларин, А.Н.Джуринский.-М.:Педагогика,2007.-416с.
7. Семенов И.Н.Проблеми рефлексивної педагогіки, акмеології, психології, гуманізації виховання в цілому, додатковому і професійний вихованні юнацтва.- М.:2008.
8. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. – М.: Изд-воМоск.ун-та, 2008. – 344с.
9. Тригубенко В. Фундатори освітньої системи Х1Х ст. //Освіта і управління.-2007.-т.2.,ч.2.-с.173-176.
10. Шубинский В.С. // Новые исследования в педагогической науке.-М.:Педагогика.- 2009.с.14.