Смекни!
smekni.com

Теоретичні основи фінансового управління діяльності комерційних банків (стр. 2 из 6)


Рівні планування Види планування Зміст планів
1 Рівень СТРАТЕГИЧНЕ ПЛАНУВАННЯЦілепостановка (цільове планування)Планування програми і потенціалу ЦіліСтратегії
2 Рівень ТАКТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯБізнес плануванняОрганізаційне планування Бізнес-планПлан заходів
3 Рівень ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯПланування портфеля активів-пасивів і послугПланування доходів і витрат Розрахунковий баланс і портфель послугБюджет

Рис. 1.2. Планування в комерційному банку як багаторівневий процес

Інформаційну базу фінансового планування багато в чому складають результати прогнозування і моделювання. Прогнозування є спеціальним науково-практичним дослідженням для визначення перспективи розвитку якого-небудь економічного явища і являє собою спробу додати майбутньому визначеність з різним ступенем імовірності і, тим самим, знизити ризик. У залежності від результатів прогнозування будуються ті чи інші моделі поводження комерційного банку на ринку. За допомогою прогнозування і моделювання намагаються вибрати найбільш імовірний хід події, чи, що більш типово, діапазони імовірностей майбутніх подій, засновані на припущеннях і судженнях так само, як і на об'єктивних методах. Прогнозування відповідає на запитання:«Що імовірніше за все відбудеться з банком?», а не те, чого банку хотілося б. Таким чином, планування – це суб'єктивний, а прогнозування – об'єктивний початок у визначенні майбутнього. Проте, план не повинний ставати документом рекомендаційного характеру. План повинний мати силу закону для організації, у якій він розроблений. Фінансове планування повинне проводитися всіма підрозділами комерційного банку, а план – народжуватися в результаті широких дискусій у колегіальних органах. В даний час у більшості українських банків організацію процесу планування, вироблення планових методик і процедур, а також інформаційно-аналітичну підтримку прийняття рішень здійснює персонал спеціалізованих підрозділів комерційних банків (відділ аналізу та ризиків, планово-бюджетний відділ та ін.). Помилкове представлення, що ці підрозділи повинні здійснювати повний комплекс розробки планів, привело до відриву керівництва цих комерційних банків від виконання планових функцій і, тим самим, від основної частини управління. План відображає політику банку на перспективу, визначає правила гри і має на увазі кооперацію і консолідацію зусиль різних складових кредитної організації на досягненні поставлених стратегічних цілей. Здійснити успішну координацію планового процесу під силу тільки керівництву, що володіє стратегічним баченням розвитку комерційного банку.

Функція організації у фінансовому управлінні зводиться до об'єднання людей, що спільно реалізують фінансовий план на базі визначених правил і процедур. До останніх відносяться створення органів управління, установлення взаємозв'язку між управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик тощо.

Регулювання в управлінні – вплив на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості фінансової системи у випадку виникнення відхилення від заданих параметрів. Регулювання охоплює, в основному, поточні заходи щодо усунення виниклих відхилень від фінансових планів.

Координування у фінансовому управлінні – погодженість дій усіх ланок системи управління. Координування забезпечує єдність відносин об'єкта і суб'єкта управління.

Стимулювання у фінансовому управлінні виражається в спонуканні працівників фінансової служби до зацікавленості в результатах своєї праці.

Контроль у фінансовому управлінні зводиться до перевірки організації фінансової роботи, виконання фінансових планів тощо. За допомогою контролю збирається інформація про використання фінансових коштів і про фінансовий стан комерційного банку, розкриваються додаткові резерви і можливості, вносяться зміни у фінансові плани, в організацію фінансового управління. Контроль тісно пов'язаний із плануванням, оскільки є продовженням процесу планування і супроводжує процес реалізації планів. Контроль у розглянутому ракурсі містить у собі облік результатів реалізації рішень, порівняння їх із плановими показниками для визначення результатів діяльності і ступені досягнення поставлених цілей і задач, а також комплекс заходів щодо аналізу факторів, що роблять вплив на рівень відхилення фактичних показників від планових. Застосовуваний в українських комерційних банках бухгалтерсько-статистичний метод оцінки ефективності роботи банку дає можливість оперативного контролю за фінансовим станом банку в якийсь визначений момент часу. У його основі лежить сукупність коефіцієнтів із заданими граничними значеннями. Вихід за границі одного чи декількох коефіцієнтів попереджає про можливе погіршення положення банку [54]. Разом з тим, у центрі уваги керівництва й у центрі його діяльності повинна знаходитися причина відхилення, а не саме відхилення. Відхилення сигналізує про наявність проблеми, що може бути викликана дефектом у функціонуванні, плануванні чи зміною умов, на яких грунтувалися плани і нормативи. Уявлення про величину, характер і причини відхилень у діяльності керованого об'єкта дає аналіз. Аналіз охоплює всю сукупність факторів, що визначають умови функціонування банку в попередньому, поточному і майбутньому періодах. Основу фінансового аналізу представляє аналіз фінансових результатів і фінансового стану банку [56]. Фінансовий аналіз передує прийняттю рішень по фінансових питаннях, він є етапом, операцією й умовою їхнього прийняття (інформаційно-аналітичне забезпечення), а потім узагальнює й оцінює результати рішень на основі підсумкової інформації, вираженої в категоріях фінансів і фінансових показників. Порівняння й аналіз стимулюють нові процеси прийняття рішень, що у свою чергу ініціюють проведення коригувальних заходів. Таким чином, фінансовий контроль, що включає облік, оцінку і фінансовий аналіз, є зворотним боком фінансового планування і повинний розглядатися як його складова частина.

Розглянувши комплекс функцій, за допомогою яких система фінансового управління впливає на об'єкт управління, яким є комерційний банк, визначимо об'єкти управління діяльності комерційного банку.

1.2 Класифікація об’єктів фінансового управлыння в комерційнихбанках

Поняття «фінансове управління» у комерційному банку значно ширше, ніж фінансове управління на підприємстві. Можна сказати, що з одного боку, управління фінансами банку є за сутністю управлінням його операціями, а з іншого – управлінням фінансами банку, тобто частиною взаємозалежного процесу, в якому можна виділити управління ліквідністю банку, управління фінансовими ризиками банку, управління прибутковістю банку та ефективністю проведення окремих видів банківських операцій.

За думкою багатьох науковців-економістів об'єктами фінансового управління в комерційному банку є [9, 10, 17, 30, 32, 41]:

1. Операції комерційного банку, формування капіталу банку, активні та пасивні операції, комісійно-посередницькі операції.

2. Ліквідність і фінансові ризики – відсотковий, валютний, кредитний, ризик ліквідності, ризик країни тощо.

3. Фінансові результати – доходи, видатки, прибуток, рентабельність.

За сучасних умов розвитку банківської діяльності головне завдання полягає в пошуку реальних шляхів мінімізації ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів вкладників і підтримання життєдіяльності банку. Успішне вирішення цієї складної проблеми потребує використання багатьох методів, прийомів, способів, систем та розробки нових підходів до управління активами і пасивами банку.

У всьому світі рівень ефективності управління активами і пасивами розглядається як один з найважливіших чинників підвищення стабільності, надійності, ліквідності та прибутковості діяльності. В умовах жорсткої конкуренції, що супроводжує розвиток ринкової економіки, необхідно постійно удосконалювати системи та форми управління активами і пасивами, швидко оволодівати нагромадженими в теорії та практиці знаннями, знаходити нові неординарні рішення в динамічній ситуації. Лише такий підхід до управління забезпечує виграш у конкретному середовищі або, принаймні, нормальні умови розвитку організації. Банківська діяльність у сучасному світі – одна з найбільш конкурентних, тому успіх і життєдіяльність банку істотно визначається рівнем управління.

Діяльність щодо управління активами і пасивами належить до числа стратегічних планів комерційного банку. При цьому визначаються довгострокові завдання, шляхи розвитку банку, а також комплекс заходів щодо їх реалізації.

Завдання визначають вихідні підходи до розвитку банку. Як комерційне підприємство банк повинний орієнтуватися на таку діяльність, яка приносить йому прибуток. А величина прибутку залежить від об'єму і структури активів і пасивів, об'єму прибутків і витрат, ефективності діяльності банку.

Завдання банку щодо управління активами і пасивами, зазвичай, пов'язуються також із стабільною базою доходів, а це передбачає акцент на розвиток традиційних послуг банку, на довгострокове і комплексне обслуговування клієнтів.

Довгострокові завдання управління банком включають орієнтацію на забезпечення його надійності і стабільності як умов довіри вкладників до банку.

Надійність банку є глибинною якісною характеристикою його діяльності, що формується протягом всього періоду функціонування. Критеріями надійності є достатній об'єм власного капіталу, якість активів, ліквідність, прибутковість і якість управління банком, тобто ефективність управління активами і пасивами банку.