4.3 Робочі документи аудитора
Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту. Робочі документи повинні включати в себе всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного проведення перевірки і яка повинна підтвердити ті підсумки, які він приводить у своєму висновку.
Робочі документи повинні виконувати наступні функції:
забезпечити обґрунтування аудиторського висновку і бути відповідними загальноприйнятим;
забезпечувати планування і виконання аудиту;
полегшувати процес керівництва і контролю якості;
підтримувати методичний підхід до аудиту;
допомагати аудитору в його роботі.
Робоча документація повинна містити опис всіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору прийшлось зіткнутись при проведенні аудиту.
Робоча документація повинна бути достатньо повною і детальною настільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав зв'язка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була проведена, і обґрунтувати зроблені висновки. Робоча документація повинна складатись по мірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.
Робоча документація повинна відображати наступні відомості по кожному з перевіряємих аспектів:
- методика, що застосовується;
- використані тести;
- отримана інформація;
- висновки.
Зміст робочих документів в значній мірі являється питанням професійного судження конкретного аудитора, так як аудитор не повинен документувати кожне явище чи висновок, а тільки ті з них, які він вважає важливими, що являється його суб'єктивною оцінкою.
Робочі документи повинні бути професійно складеними. Їх оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Однак конкретні форми використаних робочих документів визначаються аудиторами (аудиторськими фірмами) з врахуванням специфіки окремих питань аудиту.
Оскільки використання робочої документації встановленої форми (наприклад стандартні бланки і т.д.) безпосередньо впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, в конкретній аудиторській фірмі рекомендується дотримуватись форми ведення робочої документації.
Після завершення аудиту робочі документи залишаються у аудитора. Робочі документи являються власністю аудитора. Він повинен складати довідки на основі витягів із своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами і умовами конфіденційності.
Робочі документи аудитора не можуть розглядатися як частина фінансової документації клієнта. Робочі документи не можна вимагати у аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено рішеннями судових і слідчих органів.
Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів, яке задовольняє вимоги зберігання і конфіденційності. Строк зберігання робочої документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними вимогами, а у випадку необхідності також іншими додатковими умовами.
Після завершення аудиту мінімум один екземпляр всієї підсумкової документації (аудиторського висновку і додаткової документації) залишається у аудитора (аудиторської фірми). Порядок збереження підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою із врахування забезпечення вимог зберігання і конфіденційності.
4.4 Аудиторський звіт (висновок)
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться в відповідності з прийнятою обліковою політикою підприємства згідно Наказу підприємства "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику" №1 від 30. 09.2000 р згідно діючого законодавства, та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №99б-ХІV.
За результатами перевірки аудитори констатують, що загалом при складанні звітності Підприємство дотримувалось вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Під час проведення аудиту були виявлені декілька помилок:
1. Аудиторською перевіркою встановлено відсутність підпису керівника підприємства ТОВ "Валтекст" в касовій книзі цим самим порушено дотримання Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджено Правлінням Національного банку України 19.02.2001 №72, п.4.2.
2. Виявлено виправлення в касовій книзі – порушено Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджено Правлінням Національного банку України 19.02.2001 №72, п.4.2.
Аудиторами було перевірено правильність складання фінансової звітності за 2007 рік. Аудитори зазначають, що згідно з П(С)БО 2 у статті “Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці” відображається заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату. У свою чергу фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Аудиторський висновок наведено в Додатку 9.
Висновки
В ході даного курсового дослідження ми прийшли до наступних висновків. Фінансова звітність узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємств і є матеріалом для всебічного аналізу з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Правильні висновки про діяльність підприємства можна зробити при наявності достовірної фінансової звітності, що передбачає проведення якісного та об'єктивного аудиту.
Враховуючи те, що система аудиту в Україні знаходиться у процесі розвитку та вдосконалення, виникає необхідність у створенні системи контролю його якості. Сьогодні якість вітчизняного аудиту взагалі й аудиту фінансової звітності зокрема викликає багато нарікань: методика перевірки залишається недосконалою і не повністю враховує сучасні наукові надбання, що мають бути покладені в основу розвитку аудиторської практики.
Фактично усі незалежні аудиторські перевірки базуються на вибіркових перевірках. Останні дають змогу аудиторам робити висновки за дослідженням лише частини операцій та подій, здійснених підприємством-клієнтом. Детальний аудит, що потребує експертизи всіх операцій, властивий ранній стадії розвитку аудиту, але оскільки підприємства зростали в розмірах, обсяг операцій став завеликий для суцільних перевірок, щоб бути рентабельним. З цієї причини аудитори почали визнавати важливість політики та процедур контролю для попередження й виявлення суттєвих помилок і невідповідностей, і аудит розвинувся від деталізованого до вибіркового.
В Законі України "Про аудиторську діяльність" навіть не згадується про порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. У міжнародних аудиторських стандартах також немає положення щодо ведення аудиторських робочих документів і методика їх складання зарубіжними аудиторськими фірмами має конфіденційний характер.
Потрібно розробити досконалу методику складання аудиторських робочих документів. Вдосконалення законодавства України у сфері фінансового контролю і необхідність упровадження сучасної прогресивної форми контролю – аудиту. На мою думку, першочерговим завданням для розбудови ефективної системи аудиторського фінансового контролю в Україні має бути здійснення заходів щодо гармонізації нормативно-правового забезпечення із міжнародними та європейськими стандартами. Переглянути норми законодавчого забезпечення суб’єктів контрольно-ревізійної системи для максимального наближення до міжнародних і європейських стандартів, а також здійснити правове й методологічне закріплення аудиту адміністративної діяльності як сучасного прогресивного типу контролю в Україні.
Відсутність системного підходу у питаннях стандартизації звітності призвело до застосування різних методичних підходів до формування фінансових результатів для цілей фінансової та податкової звітності. За діючої нормативної бази та форм податкових звітів неможливо розробити єдину методику формування показників фінансової та податкової звітності. Такий висновок обґрунтовує необхідність державного комплексного підходу до стандартизації звітності та уніфікації методики визначення фінансових результатів.
В умовах стандартизації звітності важливим є те, що на даних бухгалтерського обліку базується не тільки бухгалтерська (фінансова) звітність, а й інші її види: податкова, статистична. Це дає змогу твердити про існування на підприємстві єдиного інформаційного простору, в якому виділяється обліковий, звітний і контрольний.
Для забезпечення належного контролю за формуванням фінансових результатів та відображенням їх у звітності доцільно виділили, як найбільш дієві два види контролю: внутрішньогосподарський контроль і зовнішній аудит.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993р. із змінами і доповненнями.
2. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р
3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями).
4. Наказ Мінстату України від 29.12.95 р. №352 "Про затвердження типових форм первинних документів".
5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена МФУ від 30.11.1999 р. № 291.
6. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.
7. Бутинець Ф. Ф., Економічний аналіз. Навчальний посібник, Житомир, ПП «Рута» 2001.
8. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією проф.. Ф.Ф. Бутинця. - 3-тє вид. перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 544с.