Це зумовлене тим, що базою для нарахування так званого вирівнювального прикордонного податку також є митна вартість товарів. Існування таких вирівнювальних податків продиктоване тим, що переважна більшість країн звільняє від непрямих податків свій експорт, а країни-імпортери стягують такий податок з імпортних товарів для встановлення цінового паритету із продукцією національного походження. В Україні таким вирівнювальним податком є податок на додану вартість. Ним оподатковуються імпортні операції, і базою для його нарахування знову ж таки є митна вартість імпортних товарів з урахуванням мита й акцизного збору (для підакцизних товарів).
Враховуючи, що маніпулювання із митною вартістю товарів дає змогу суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності отримувати певні конкурентні переваги на національних товарних ринках і мінімізувати свої податкові зобов'язання, проблема правильності визначення митної вартості імпортних товарів є вкрай гострою й актуальною для митних органів багатьох країн, зокрема України.
Хотілося б також зупинитися на чинному в Україні порядку визначення митної вартості й можливих шляхах його удосконалення.
Відповідно до законодавства України, зокрема Закону України "Про Єдиний митний тариф", митна вартість товарів визначається як ціна, що фактично сплачена за товари або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. До митної вартості також входять транспортні, комісійні та брокерські витрати, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності.
А ще при очевидній невідповідності заявленої митної вартості товарів інформації, яка міститься у базі даних цінової інформації митних органів, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні або подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах таких товарів.
Це має принципове значення, оскільки свідчить, що нормативно-правова база дає змогу митним органам виявляти й не допускати випадків суттєвого заниження митних вартостей.
Водночас новий Митний кодекс України, який набирав чинності з 01.01.2004 року, чітко регламентує методи визначення митної вартості. Шість методів, запропонованих цим кодексом, повністю уніфікують національні правила визначення митної вартості із загальноприйнятими світовими нормами, які застосовуються країнами-членами Світової організації торгівлі. їхнє практичне застосування має звузити можливості для маніпулювання із митною вартістю.
Проте, враховуючи актуальність проблеми й економічну привабливість зловживань при декларуванні митної вартості, сподіватися на розв'язання проблеми лише за рахунок нового митного законодавства щодо визначення митної вартості не зовсім прагматично.
Незважаючи на те, що окреслена проблема постійно перебуває у центрі уваги державних органів, актуальність її залишається високою.
Порівняльний аналіз середньої митної вартості й цін реалізації на національному ринку цілої низки товарів свідчить про існування суттєвого диспаритету цін на однорідну продукцію, що передусім пов'язано зі свідомими зловживаннями з боку певних імпортерів при декларуванні митної вартості. А це вже прямо свідчить про неефективність заходів, які вживаються для розв'язання проблеми.
Для врегулювання питання є два шляхи, які мають доповнювати один одного і реалізовуватися паралельно, а саме адміністративний, пов'язаний зі створенням додаткових бюрократичних перешкод для імпортера при спробі занизити митну вартість, і схема, яка дасть змогу знизити привабливість маніпулювання із митними вартостями для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
До першого, адміністративного методу посилення контролю за . визначенням митної вартості товарів можна віднести розроблення і втілення механізму розподілу повноважень щодо контролю митної вартості імпортованих товарів між митними органами залежно від ціни за одиницю товару. В основу такої схеми можна покласти формулу, відповідно до якої повноваження з митного оформлення продукції передаються до митного органу вищого рівня у разі декларування товару за ціною, нижчою від визначеного рівня.
Другий метод може передбачати використання Державною податковою адміністрацією інформації Державної митної служби про митну вартість імпортованих товарів при визначенні податкових зобов'язань за внутрішніми податками суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють імпортні операції.
Реалізація саме такої схеми дасть змогу знизити привабливість маніпулювання із митними вартостями для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки при її функціонуванні суттєво знизиться економічна доцільність недостовірного декларування митної вартості через високий рівень ризику виявлення таких маніпулювань під час реанімації імпортної продукції на внутрішньому ринку.
Враховуючи, що така схема спрямована на усунення передумов, які роблять заниження митної вартості привабливим для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, вона безумовно повинна мати пріоритет перед адміністративними заходами контролю.
Загалом же обидві пропозиції мають концептуальний характер і потребують летального опрацювання.
Що ж стосується акцизного збору, то найбільш негативний вплив на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє сплата акцизного збору на імпортовані товари. Суб'єкти господарювання зобов'язані сплатити акцизний збір під час «розмитнення» товару, а за алкогольні та тютюнові вироби - під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштів.
Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізації товарів. Отже, має місце іммобілізація оборотних коштів суб'єктів господарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить від часу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слід звернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяється використовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпорту паливно-мастильних матеріалів). Відтак немає можливості відстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватись векселями і для сплати податку на додану вартість (крім імпорту бензину).
У підприємств, що виробляють і реалізують підакцизні товари, також може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату акцизного збору. Це пояснюється тим, що оподаткований оборот, який ураховується для обчислення акцизного збору, визначається за фактом відвантаження підакцизних товарів. Коли станеться затримка в оплаті відвантаженої продукції, може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату збору. Така ситуація частіше трапляється за щоденної та подекадної сплати податку.
Якщо оплата покупцями підакцизних товарів здійснюється авансом або одночасно з відвантаженням продукції1 постачальником, іммобілізації оборотних коштів у постачальника на сплату акцизного збору може і не статися. Більше того, за подекадної та місячної сплати податку постачальник певний час використовуватиме у власному обороті частину акцизного збору, що підлягає перерахуванню в бюджет.
Негативний вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств податку «акцизний збір» (як і інших непрямих податків) матиме місце тоді, коли встановлення або підвищення ставок податку супроводжується підвищенням цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованих товарів. Що ми і спостерігаємо.
Деякі спеціалісти пропонують вийти з цієї проблеми шляхом запровадження змішаної системи оподаткування, за якої паралельно з існуючою специфічною ставкою буде існувати адвалерна частина при обов'язковому фіксуванні роздрібної ціни. Причому доручити її адміністрування податковій адміністрації з подальшим переказом відрахувань до Пенсійного фонду. Цим заходом вдалося б зберегти виробництво, наповнити бюджет та й частково вирівняти податкове навантаження. Хоча в цьому випадку будуть проблеми зі складним механізмом адміністрування змішаного акцизу та правильним визначенням максимальних роздрібних цін.
Взагалі, механізм стягування непрямих податків та навіть його доцільність є одним з найсуперечливіших питань у оподаткуванні. А враховуючи його значущість у податкових доходах бюджету, вирішення усіх проблем та удосконалення непрямого оподаткування є одним з найголовніших завдань сьогодення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97р. №168/97- ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua
2. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" № 509, від 04.02.90р.// http://zakon.rada.gov.ua
3. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua
4. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua
5. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000. №2181-111 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua
6. Закон України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992. №2097-ХИ (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua
7. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996. №313/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua
8. Закон України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" від 07.05.1996. №178/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua
9. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991. №1251-XII(зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua
10.Закон України "Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби" від 06.02.1996. №30/96-ВР (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua