Смекни!
smekni.com

Характеристика відносин банку з клієнтами. Розрахунки за акредитивами (стр. 1 из 3)

ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»

Кафедра обліку та аудиту

Контрольна робота

з дисципліни «Основи банківського обліку»

Варіант № 16

м. Кривий Ріг

2010 р.

1. Тести

1. За умовами договору під час сплати процентів методом «за період» на дату залучення коштів здійснюється таке бухгалтерське проведення:

а) Д-т поточного рахунка, кореспондентського рахунка, каси

К-т рахунка «Депозити»;

б) Д-т рахунка «Процентні витрати»

К-т поточного рахунка клієнта;

в) Д-т рахунка «Процентні витрати»

К-т рахунка «Витрати майбутніх періодів».

За умовами договору під час сплати процентів методом «за період» на дату залучення коштів здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Д-т рахунка «Процентні витрати»

К-т поточного рахунка клієнта

2 Ціна придбання цінного папера, уключаючи накопичені проценти, а також витрати на операції з придбання цінних паперів це:

а) собівартість цінного папера;

б) спрведлива вартість цінного папера;

в) ринкова вартість цінного папера.

Ціна придбання цінного папера, уключаючи накопичені проценти, а також витрати на операції з придбання цінних паперів це собівартість цінного папера.

3. Сертифікат, який може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням першим власником прибутку, - це:

a) ощадний сертифікат;

b) процентний ощадний сертифікат;

c) процентний депозитний сертифікат;

d) депозитний сертифікат;

e) купонний строковий депозитний сертифікат.

Сертифікат, який може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням першим власником прибутку, - це депозитний сертифікат.

2. Характеристика відносин банку з клієнтами

Управління діяльністю комерційного банку на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні вимагає пошуку нетрадиційних і підходів і нових поглядів. Одним з них є впровадження маркетингу, який дозволяє оперативно реагувати на ринкові зміни за допомогою розробки і здійснення конкретних заходів щодо вивчення і розвитку ринку, підготовки альтернативних та гнучких рішень і, зрештою, як вважає Е. А. Уткін, досягти кінцевої мети діяльності – забезпечити прибуткове і довгострокове функціонування банку. Швидкість та адекватність реакцій на зміни факторів зовнішнього середовища, прийняття ефективних рішень залежать від знань конкретної ситуації, що склалася на ринку, джерелом яких є маркетингові дослідження. Іншими словами, маркетинг відіграє інформаційну роль в управлінні комерційними банками, формує необхідний для сучасного менеджменту інформаційний масив, який дозволяє опрацьовувати і приймати управлінські рішення.

Для з'ясування даного призначення маркетингу в банківській сфері необхідно враховувати поняття «банківський маркетинг» як основоположне.

Особливості банківського маркетингу досліджували в ряді теоретичних праць зарубіжні і вітчизняні автори: Г. Ассель, Г. Армстронг, У. Бреддик, В. Вонг, Е. Гілл, Р.В. Джозлін, Ф. Котлер, Р. Коттер, Д. Полфреман, Е. Рід, П.С. Роуз, Р. Сміт, Дж. Сондерс, Ф. Форд, Д. Хамфриз, Р. Хендскомбе, А.А. Алексєєв, І.В. Алексєєв, В.Д. Базилевич, М.З. Бор, О.Д. Василик, М.В. Вачєвський, І.І. Гончарова, М.І. Долішній, Є.В. Єгоров, Є.Ф. Жуков, А.Д. Заруба, О.В. Захарчук, О. Кириченко, В.В. Кисельов, В.І. Колєсніков, Ю.І. Коробов, Н.І. Костіна, О.І. Лаврушин, З.Ф. Ляпін, Г.Л. Макарова, В.Д. Маркова, І.В. Мельникова, А.В. Нікітін, І.В. Новікова, В.В. Ортинська, Л.О. Плотіцина, Л.С. Поречкіна, В.В. П'ятенко, Н.Н. Рим, А.В. Романов, А.М. Романов, В.А. Романова, Ю.Б. Рубін, В.Т. Севрук, В.Г. Скотний, І.О. Спіцин, Я.О. Спіцин, В.М. Усоскін, Е.А. Уткін, В. Фалько, В.Є. Хруцький, В.Е. Черкасов, Є.Б. Ширинська, та ін. Ці розробки дали змогу сформувати основне коло питань, пов'язаних із становленням банківського маркетингу як окремої галузі науки, визначити основні напрямки його розвитку і механізму впливу на управління комерційним банком. Передусім, зупинимося на окремих методологічних підходах щодо банківського маркетингу, оскільки його визначення, що трапляються в теоретичних джерелах, є різноманітними і суперечливими.

Одним з принципових підходів до маркетингу у банківській сфері є концептуальний, за яким маркетинг - стратегія і філософія банку, що вимагає ретельної попередньої підготовки, обмірковування та аналізу активної роботи багатьох підрозділів банку, починаючи з вищих керівників і закінчуючи низовими ланками.

Зазначеної точки зору дотримуються, крім вже процитованого В.М. Усоскіна, й І.В. Новікова та В.Є. Хруцький.

Що стосується західних теоретиків-маркетологів, то, наприклад, Ф. Котлер, вважає, що банк має стимулювати підтримку позитивної громадської думки, спрямовуючи свої маркетингові зусилля на авторитетних людей (прагнучи пробудити в них бажання скористатися послугами банку) і задоволення клієнтів (щоб вони порекомендували банк своїм колегам та друзям).

Другий підхід, який має своїх послідовників серед теоретиків, - функціональний. Маркетинг як функція, на думку О.М. Цацуліна, є загальним терміном для позначення тих заходів, які здійснює фірма, коли необхідно в найкоротші строки й ефективно досягти мети, поставленої на ринку. Функціонально ці дії можна об'єднати у блоки обміну, розподілу і підтримки банківських продуктів на ринку. Вказані заходи впроваджуються комплексно і охоплюють традиційний набір: аналіз навколишнього середовища і збирання інформації про ринок; вивчення і планування продуктового ряду; визначення і регулювання ціни на банківський продукт; управління споживчим попитом; планування й організацію збуту продукту.

В межах зазначеного підходу М.В. Вачєвський, М.І. Долішній, В.Г. Скотний дотримуються думки, що маркетингу банківській сфері має бути спрямований на вивчення ринку кредитних коштів, аналіз фінансового стану клієнтів і прогнозування, залучення вкладів до банків і формування подальшої політики банку.

Д. Полфреман, Ф. Форд, відмічаючи позитивну зміну в діяльності сучасних банків – визнання банками факту необхідності ефективно продавати свої послуги і залучати клієнтів на основі подолання конкуренції як з боку інших банків, так і з боку різних фінансових організацій, - вважають маркетинг найсуттєвішою сферою діяльності у банківському бізнесі, оскільки його завданнями є: визначення найприбутковіших ринків, реально існуючих і майбутніх; оцінювання реальних і майбутніх потреб клієнтів на цих ринках; розробка і виробництво товарів для задоволення цих потреб; просування і управління товарами для досягнення визначеної мети ділового розвитку.

Українські комерційні банки, спираючись на відповідні норми чинного законодавства надають визначений нормативними актами комплекс банківських продуктів і послуг клієнтам (див. табл. 1).

Таблиця 1

Концепція маркетингу Характеристика ринку Задачі банку Невраховані фактори
Вдосконалення банківських технологій Прихильність споживачів до поширених і доступних за ціною продуктів Покращення методів організації діяльності банку, зниження витрат і цін на банківські продукти Задовольняються запити і потреби клієнтів рівня, вище середнього
Вдосконалення банківського продукту Перевага банківському сервісу вищої якості Покращення якості обслуговування клієнтів Не враховується плато здатність попиту на продукти банку частини клієнтів, забуваються реальні нужди середнього споживача
Інтенсифікація комерційних зусиль Падіння рівня реалізації продуктів Активізація заходів у галузі стимулювання збуту Можливий максимальний ефект від рекламних дій, неврахування повсякденних потреб клієнтів
Концепція банківського маркетингу Посилення конкуренції на фінансових ринках Попереднє виявлення нужд і потреб в унікальних та більш ефективних продуктах у порівнянні з конкурентними Незацікавленість банку у створенні його сприятливого образу в очах громадськості і задоволенні довгострокових інтересів споживачів
Концепція соціально етичного маркетингу Зростання впливу громадської думки, юридичне оформлення прав споживачів Поєднання стратегічного напряму розвитку банку із суспільними течіями та інтересами Можлива обмеженість внутрішніх ресурсів банку

3. Розрахунки за акредитивами

Акредитив - це грошове зобов'язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі (постачальнику, бенефіціару), безпосередньо або через інший уповноважений банк, платежі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.

Банк платника в цьому випадку називають банк-емітент, тобто виконуючим наказ платника, банк постачальника - банк-виконавець.

Необхідною умовою здійснення розрахунків за акредитивом є обумовленість цього в угоді, що регулює взаємовідносини, укладені між покупцем і постачальником. Акредитиви застосовують при міжміських розрахунках, а також якщо постачальник переводить покупця на цю форму розрахунків, щоб мати гарантію одержання оплати, або в порядку санкцій.

Залежно від того, де акумулюються грошові кошти або чиїми коштами спочатку здійснюється сплата постачальнику, застосовують такі види акредитивів:

покритий - за яким для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банкуемітенті, або виконуючому банку;

непокритий - оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту або гарантії.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві повинно бути зазначено, чи є він відзивним, чи безвідзивним. При відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідзивним.