Смекни!
smekni.com

Історія президентства як складова системної трансформації в Україні (стр. 2 из 2)

- наділити Уряд відповідними повноваженнями та піднести його відповідальність за стан справ в економічній, соціальній, гуманітарній і зовнішньополітичній сферах. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією.

У запропонованій конституційній реформі основна увага була зосереджена навколо інституційних питань: як досягти у парламентсько-президентській республіці оптимального розподілу повноважень парламенту, президента, уряду, якою має бути виборча система формування органів законодавчої влади, реформа правозахисник органів, адміністративна реформа та реформа органів місцевого самоврядування. Ці питання є важливими і їх треба вирішувати на конституційному рівні.

Проте залишаються проблеми, від розв'язання яких залежить стабільність у суспільстві та, зрештою, результативність політичної реформи.

Перша стосується політичної еліти. Ефективність діяльності владних органів вирішальною мірою залежить від рівня компетентності тих, хто управляє. У владні структури після їх реформування мають прийти дібрані за конкурсом професіонали, які бажають і здатні самовдосконалюватися. Слід провести атестацію всього корпусу державних службовців на відповідність посадам, які вони обіймають. Управлінці покликані володіти політичною культурою, тобто професійно знати закони суспільно-політичного державного устрою, професійно вміти застосовувати ці знання в своїй сфері, професійно налагоджувати відносини з колегами, нести правову та моральну відповідальність за стан справ у галузі, якою вони керують. Одна з проблем тут — викорінення тотальних проявів корупції в державному апараті. Треба здійснити на загальнодержавному рівні перевірку відповідності декларованих посадовими особами доходів їхнім реальним прибуткам. У ряді європейських країн, зокрема в Польщі, Фінляндії, Франції, діє спеціальний судовий орган — Державний трибунал, повноваженням якого є притягнення до відповідальності вищих посадових осіб за порушення Конституції чи законів у сфері виконання своїх службових обов'язків. Концептуальною засадою нормативно-правових актів щодо боротьби з корупцією має бути не документування наслідків цього негативного явища, а створення умов, які б виключали можливість корупційних проявів.

Якщо цю тенденцію не подолати — корупція нині проникла не тільки вполітичну, а й практично в усі сфери суспільного життя, — то наслідком може стати становлення такого суспільного ладу, в якому навіть при чітко визначених повноваженнях різних гілок влади чесність, порядність, обов'язковість, професіоналізм перестануть сприйматися як моральні орієнтири соціальної поведінки, а Україна буде виведена з числа цивілізованих країн.

Належить активно залучити до процесу державного управління молоду генерацію політиків і управлінців.

Друга — це становления правової держави і громадянського суспільства. Саме в ньому контексті стратегічним напрямом реформування політичної системи має стати формування громадянського суспільства, яке є основою правової держави, його становлення відбувається одночасно і її утвердженням. Правова держава —- це тип держави, головними ознаками якої є верховенство права й закону, розмежування функцій різних гілок влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави. Мета правової держави — служіння відповідному закону і зумовленому ним соціальному та політичному ладу. Критерій для віднесення держави до правових — стабільність суспільства, оперативність державного управління, задоволення громадян діяльністю владних органів. Головне завдання правової держави полягає в юридичному забезпеченні інтересів, життєвого простору кожної людини. Йдеться про таке суспільство, якому держава підкоряється і якому служить, виконуючи його волю, — про громадянське суспільство. [2, с.125-128]


Висновок

Трансформація інституту президентства відбувалася за такими обставинами:

- низька легітимність верховної влади періоду Л.Кучми, об`єднання та перемога опозиційних сил на президентських виборах 2004р., перегрупування сил у Верховній Раді та тенденція щодо реалізації конституційної реформи; нерідке протистояння гілок влади щодо курсу реформ в державі (проамериканська та проросійська лінії), зростання політичної ролі регіональних еліт;

- неефективність політичних інститутів через невизначеність мети модернізаційного курсу тому що імперські інститути в своїй більшості, не змінивши своєї сутності (або обрання російського чи іншого вектору) перефарбувалися на національно-український манер;

В незалежній Україні спостерігається порівняна слабкість єдиної національної ідентичності: українці на Сході відчувають спорідненість із російською культурою, а на Заході — сильніше переймаються питаннями окремої української ідентичності. Ці різні ідентичності ведуть до різного бачення потреб зовнішньої і внутрішньої політики; на цьому тлі йдеться про розмежування нації на два табори. Все це впливає на становлення інституту президентства в Україні.


Література

1. Зелінська М. Трансформація інституту президентства: ретроспектива.// Віче 2006, №11-12, С.44-45

2. Рудич Ф.М. Політологія. К.: Либідь, 2007. – 408с.