Смекни!
smekni.com

Політичний тероризм: інформаційні методи боротьби (стр. 5 из 6)

Внесення зазначених змін та доповнень, на думку автора, може стати основою для подальшої систематизації законодавства та підзаконних актів України в сфері інформаційної протидії політичному тероризму.

Автором наводяться три основні напрямки, від котрих, на його думку, залежить ефективність інформаційної протидії політичному тероризму.

По-перше, це державна політика в сфері інформації, комунікації з громадянами та взаємодії з засобами масової інформації.

По-друге, це позиція самих засобів масової інформації та особисто журналістів до підходів в висвітленні терористичної активності, особистостей лідерів терористичних організацій та безпосередньо до подачі новин про терористичні акти.

По-третє, це політико-правове регулювання обігу інформації щодо боротьби з політичним тероризмом безпосередньо в державі та в міжнародному співтоваристві.

Автор констатує, що неможливо досягнути вагомого успіху в інформаційної боротьбі з тероризмом, не охоплюючи одразу всі вищеперелічені напрямки, оскільки бездіяльність або шкідливість, що будуть створюватись хоча б на одному з них, гарантує відсутність ефективності інформаційної протидії тероризму в цілому.


У висновках подано основні результати дисертаційного дослідження, а також сформульовано практичні рекомендації.

Результати дослідження викладені у наступних положеннях.

1. Тероризм – соціально небезпечний феномен, який, залишаючись за своєю природою суспільним явищем, став невід’ємною складовою інформаційного суспільства та суб’єктом політичного життя, здатний еволюціонувати та пристосовуватися до умов сучасного світу. Однак, дотепер не вироблена загальновизнана наукова теорія боротьби з тероризмом й політичним насильством, оскільки вони переслідують політичні цілі. При цьому, боротьба з тероризмом в інформаційній сфері ще не придбала системного та всеосяжного характеру, адекватного складній соціально-політичній природі тероризму і ступеню його погрози.

2. Найбільш характерні ознаки сучасного тероризму полягають у свідомому застосуванні насильства, залякуванні, вчиненні інших посягань на життя і здоров’я людей, вчиненні значної матеріальної шкоди чи настання інших суспільно небезпечних наслідків, а також широкого поширення інформації про хід та результати терактів, або про намір їх вчинення.

3. Особливістю сучасного тероризму є активне використання інформаційно-психологічного впливу як важливого елемента маніпуляції свідомістю людей. Мета політичного тероризму сьогодні - це спеціально організований та професійно здійснюваний вплив на свідомість, почуття й волю людей для досягнення політичних, економічних, релігійних, військових та інших цілей. Автор констатує, що способи впливу на людську свідомість з кожним днем стають все більш різноманітними й діючими завдяки накопиченому досвіду, а також за рахунок створення спеціальних технологій спілкування, пропаганди і комунікацій.

4. Глобалізація інформаційної діяльності створила віртуальний мир, у якому відбувається зіткнення протилежних концепцій. Ця обставина активно використовується організаторами й безпосередніми виконавцями актів терору. Сьогодні терористичні акти розраховані, в першу чергу, не на завдання матеріальних збитків і загрозу життю і здоров’ю людей, а на спричинення інформаційно-психологічного шоку, вплив якого на великі маси людей створює сприятливу ситуацію для досягнення терористами своїх цілей;

5. Процес глобалізації, поряд з умовами життя та діяльності людей, створює умови, які характеризуються рядом ознак. По-перше, людство переживає «інформаційний вибух», наслідком якого стало формування глобального простору, де всі одержують схожі новини та мають можливість їх сприймати майже одночасно. По-друге, центральна влада у демократичних країнах залежить від виборів і громадської думки. По-третє, існують потужні засоби масової інформації, які готові оперативно висвітлювати «терористичні сенсації» і здатні оперативно впливати на громадську думку в будь-якій країні світу. По-четверте, люди в значному числі країн не звикли до політичного насильства і при активному поширенні емоційно офарбованої інформації про факти скоєння такого насильства це безпосередньо впливає на широку громадську думку, що активно використовується терористами.

6. Сьогодні сформувалась перевірена практикою ланка терористичної дії, яка зводиться до наступної послідовності. Насильство (погроза насильства) проти мирного населення, яке не відноситься до «адресата» терору. Широка, емоційно окрашена демонстрація через засоби масової інформації наслідків (потенційних наслідків) теракту. Ескалація в інформаційному просторі ефекту громадської паніки ті пригнічення. Доведення до суспільства і його лідерів через засоби масової інформації мотивів терору та умов його припинення.

8. При плануванні та здійсненні політично мотивованих терористичних акцій особи, що їх підготовлюють і здійснюють, головною зі своїх цілей ставлять прорив до суспільної аудиторії. При цьому, працівники засобів масової інформації, що висвітлюють хід та результати терористичних актів, стають не просто оповідачами, але й об’єктивно, активними учасниками цих подій. Сучасна практика демонструє, що, як правило, професійне прагнення журналістів виконати свою роботу як можна яскравіше і надати матеріал найбільш повно, при висвітленні терористичних актів мимоволі допомагає терористам..

9. Держава, ґрунтуючись на загальних принципах міжнародного права (насамперед, загальнолюдських цінностях, праві на суверенітет і його захист) зобов’язана надати суспільству чітку картину подій, що відбуваються (пов’язаних, зокрема, з боротьбою з тероризмом). Але обов’язкове відстоювання свободи слова й думок повинне узгоджуватися з непорушністю інших демократичних цінностей, таких як право на життя, здоров’я, охорону приватної власності, громадський спокій та інше. Звідси виходить необхідність добровільного самообмеження журналістів, що висвітлюють в засобах масової інформації хід та результати теракту, рамками професійної журналістської етики, моралі та громадянської самосвідомості, а також закріплення цих норм в діючому законодавстві. Лише за умови одночасного виконання цих двох складових можливе досягнення позитивного ефекту в інформаційної протидії тероризму.

10. Автор дійшов до висновку щодо необхідності внесення відповідних змін в Закон України «Про боротьбу з тероризмом», передбачивши, що під тероризмом розуміється не тільки суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей, але й вчинення значного матеріального ущербу чи настання інших суспільно небезпечних наслідків, що здійснюються з метою порушення громадської безпеки. Крім того пропонується ввести поняття спеціального режиму взаємодії з засобами масової інформації підчас проведення антитерористичної операції, розуміюче це як сукупність взаємовідносин суб’єктів боротьби з тероризмом та представників засобів масової інформації, які тривають протягом дії антитерористичної операції та базуються на принципах добровільного самообмеження осіб, що висвітлюють в засобах масової інформації ситуацію, яка пов’язана з терористичним актом і проведенням антитерористичної операції, рамками професійної журналістської етики, моралі та громадянської самосвідомості з метою недопущення передчасного висвітлення відомостей про підготовку та проведення антитерористичної операції, уникнення пропаганди насильства та тероризму, проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи. І, нарешті, передбачити відповідальність за здійснення пропаганди або виправдання тероризму, заклики до опору проведенню антитерористичної операції.


Головні положення дисертаційного дослідження викладені в наступних публікаціях автора:

1. Коршунов В.О. Політичний тероризм: аномалія сучасного суспільства // Трибуна. – 2006. - № 3-4. – С.30-31.

2. Коршунов В.О. Деякі аспекти класифікації тероризму // Трибуна. – 2006. - № 5-6. – С.30-31.

3. Коршунов В.О. Армія визволення Косово: терористичний прецедент в Європі // Трибуна. – 2006. - № 9-10. – С.36-38.

4. Коршунов В.О. Порівняльний аналіз українського і російського законодавства у сфері боротьби з тероризмом // Трибуна. – 2007. - № 7-8. – С.37-38.

5. Коршунов В.О. Ідеологічні основи тероризму // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. – 2007. - Вип. 7-8. – С.75-81

6. Коршунов В.О. Вкрай небезпечний феномен. Деякі аспекти організаційної і законодавчої протидії тероризмові на території країн Співдружності Незалежних Держав // Трибуна. – 2007. - № 9-10. – С.32-33.

7. Коршунов В.О. Психологічні основи політичного тероризму // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. – 2007. - Вип. 9. – С.47-52


АНОТАЦІЇ

Коршунов В.О. Політичний тероризм: інформаційні методи боротьби. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2008.

Дисертація присвячена комплексному аналізу, вивченню та розробці інформаційних методів боротьби з тероризмом як соціально-політичним явищем. У роботі окрім розкриття сутності політичного тероризму, аналізу шляху його трансформації та вивчення принципів сучасного еволюціонування політичного тероризму, було істотно уточнено і висвітлено основні ідеологічні, психологічні підвалини терористичної діяльності і з’ясована у ній ключова роль інформації.