- проведення перевірок виконання наказів i розпоряджень власника та керівництва підприємства;
- перевірка правильності складання та виконання умов договорів;
- перевірка стану бухгалтерського обліку та звітності, їх достовірності i законності, доцільності господарських операцій;
- перевірка наявності, стану, правильності оцінки майна, ефективності використання матеріальних, фінансових i трудових ресурсів, дотримання діючого порядку встановлення та застосування цін, тарифів, розрахунково - платіжної дисципліни, своєчасності сплати платежів до бюджету та позабюджетних фондів;
- проведення аналізу діяльності підприємства та його пiдроздiлiв з метою визначення шляхів підвищення ефективності господарювання;
- розробка проектів, експертних висновків та інших матеріалів, пов’язаних зі створенням нового i реорганізацією діючого підприємства тощо;
- проведення перевірок бухгалтерської звітності;
- розробка та надання керівництву пропозицій щодо удосконалення організації бухгалтерського обліку та розрахункової дисципліни, оптимізації програм розвитку, покращання структури виробництва, розширення видів діяльності, модернізації системи контролю;
- консультування керівників пiдроздiлiв, спеціалістів та працівників підприємства, власників з питань організації та управління, права, аналізу господарської діяльності та інших питань;
- організація підготовки до перевірок податковими та іншими органами зовнішнього контролю тощо;
- проведення наукових досліджень з організації та методології обліку управління, фінансового контролю.
Виходячи з наведених завдань внутрішнього аудиту можна визначити його предмет, який полягає у вивченні економічних, організаційних та інформаційних характеристик суб’єктів господарювання з метою недопущення будь-яких відхилень та підвищення ефективності господарювання.
До об’єктів аудиту відносяться:
- матеріальні, трудові та фінансові ресурси;
- джерела цих ресурсів;
- господарські процеси;
- економічні результати господарської діяльності;
- органiзацiйнi форми та методи управління тощо.
Тобто об’єктами внутрішнього аудиту можуть бути: [8, c.193]
- організація та ведення бухгалтерського обліку;
- достовірність складання i надання звітності;
- стан використання i збереження майна;
- забезпеченість фірми власними коштами;
- фінансова стiйкiсть підприємства;
- платоспроможність;
- система управління підприємством;
- якість роботи економічних i технічних служб;
- оподаткування i виконавча дисципліна;
- планування i стан внутрішньогосподарського контролю;
- нормування i стимулювання;
- організація i технологія виробництва;
- процеси господарської діяльності;
- проектно-кошторисна документація тощо.
Функції внутрішнього аудиту полягають у поліпшенні контролю всередині підприємства та виконанні захисної ролі, пов’язаної зі зберіганням активів, отриманням точної інформації про наявність майна власника.
До етичних принципів внутрішнього аудиту відносяться: незалежність, об’єктивність, лояльність, відповідальність, конфіденційність. [8, c.200]
Принцип незалежності допомагає внутрішнім аудиторам виконувати аудит неупереджено та виражати об’єктивні судження. Кожен внутрішній аудитор в своїх судженнях практично незалежний як від своїх колег, включаючи керівника аудиторської служби, так і від інших працівників підприємства.
Принцип об’єктивності вимагає, щоб внутрішні аудитори виконували свою роботу незалежно, кваліфіковано та правдиво. При складанні звітів про результати перевірок аудитор повинен чітко відокремлювати підтверджені факти від домислів. Аудитор повинен відокремлюватись від проведення перевірки, коли на керівних посадах підрозділу знаходяться особи, що є його родичами. Аудитор не повинен ставити самого себе або бути поставленим керівниками в ситуацію, в якій він не зможе зробити об’єктивний висновок.
Лояльність аудиторів означає, що вони не повинні бути свідомо втягнуті в нелегальну або неналежну діяльність, брати участь у діях або діяльності, які можуть дискредитувати професію аудитора, викликати конфлікт інтересів, нанести шкоду (прямо або непрямо) підприємству або ж шкоду їх можливості бути об’єктивними. Служба внутрішнього аудиту повинна бути самостійним, незалежним і нейтральним органом щодо рівня управління, на яких приймаються рішення.
Відповідальність передбачає готовність аудитора виконувати роботу лише в межах своїх можливостей і професійної компетенції, а також нести відповідальність не тільки за свої дії, але в цілому й за неадекватну діяльність підрозділу служби аудиту, навіть якщо його особиста провина відсутня. Аудитори повинні намагатись постійно підвищувати свій професійний рівень, ефективність і якість робіт, які вони виконують.
Конфіденційність означає, що аудитори повинні бути обережні у питаннях використання інформації, отриманої в процесі виконання своїх функцій. Вони не повинні використовувати конфіденційну інформацію з будь-якою метою. Крім того, вони не мають права використовувати свої службові відносини з особистою метою. Слід зауважити, що передаючи всі документи, пов’язані з проведеною перевіркою, особі, уповноваженій приймати рішення, аудитори не повинні зберігати поза спеціально відведеними місцями копії чорнових записів або будь-яку іншу інформацію на будь-яких носіях.
Етичні принципи внутрішнього аудиту повинні поповнюватись правилами поведінки внутрішнього аудитора в конкретних ситуаціях. Цi правила слід чітко обґрунтувати й описати для уникнення можливості їх неправильного тлумачення.
Пiдгрунтям внутрішнього аудиту та головним правилом у роботі внутрішніх аудиторів є стандарти професiйноi діяльності, які сприяють ефективному функціонуванню вiддiлу внутрішнього аудиту.
Основними стандартами внутрішнього аудиту можуть бути наступні: [8, c.202]
1. Стандарт «органiзацiйний статус служби внутрішнього аудиту». Орган внутрішнього аудиту не повинен бути пiдзвiтним виконавчим органам управління. У протилежному випадку порушується об’єктивність внутрішніх аудиторів пiд час перевірки діяльності посадових осіб. Органiзацiйний статус повинен бути достатнім для гарантії широкого кола дiй внутрiшнiх аудиторів, адекватного обговорення та ефективного усунення відхилень, виявлених за результатами i рекомендаціями аудиторів.
2. Стандарт «компетентнiсть внутрішнього аудитора». Внутрiшнiй аудитор повинен володiти необхiдними знаннями, майстернiстю (вмiнням, досвiдом) i дисциплiною для належного виконання своїх функцiй. Керівник служби при узгодженнi з керiвництвом пiдприємства повинен встановити критерiї освiти та практичних навичок, необхiдних для кожної посади, пов’язаної з внутрішнiм аудитом. Аудитор повинен вмiти своєчасно розпiзнати та достатньо точно оцiнити вiдхилення (у тому числi потенцiйнi проблеми), вмiти вдало застосувати знання в кризових ситуацiях (зiткнення iнтересiв тощо) i намагатись вийти з них без залучення додаткової допомоги. Внутрiшнiй аудитор зобов’язаний дотримуватись професiйної обережностi, тобто уникати помилкових дiй, упущень, неефективної роботи й конфлiкту iнтересiв.
Керівник служби внутрішнього аудиту — це найбiльш квалiфiкований спецiалiст, який володiє рiзнобiчними знаннями та навичками. Для оптимального вирiшення своїх завдань вiн (крiм володiння аудиторськими стандартами, способами, прийомами аудиту) повинен володiти знаннями у сферi бухгалтерського облiку, податкiв, права, економіки, фiнансового менеджменту тощо. Керiвник повинен у певнiй мiрi бути бухгалтером, юристом, фiнансистом, маркетологом, управлiнцем. Вiн також повинен розумiтись на комп’ютернiй технiцi i технологiях. Компетенцiя керiвника служби повинна охоплювати розумiння завдань, поставлених вищим керiвництвом перед пiдприємством, можливостей i потреб колективу.
3. Стандарт «взаємовiдносини з користувачами послуг». Внутрiшнi аудитори повиннi пiдтримувати нормальнi дiловi стосунки як мiж собою, так i з персоналом, керiвництвом пiдроздiлу, що перевiряється, а також iз зовнiшнiми контролерами. Варто використати ефективнi засоби комунiкацiї, вмiти спiлкуватись i в уснiй, i в письмовiй формi на рiвнi, що дозволяє чiтко виражати свої думки. Усi формулювання повиннi бути ясними, точними та лаконiчними, логiчно правильно побудованими i не допускати подвiйного їх тлумачення. Внутрішні аудитори повиннi буги добре ознайомленi з прикладними галузями психологiї, такими, як мотивацiя персоналу, який перевiряється, бiхевiоральнi аспекти системи внутрiшнього контролю (вплив контролю на поведiнку iндивiдууму) та iн.
4. Стандарт «навчання». З метою пiдтримки свого професiоналiзму внутрiшнi аудитори зобов’язанi безперервно пiдвищувати свою професiйну пiдготовку, постiйно пiдтримувати необхідний рiвень знань шляхом вiдвiдування рiзних професiйних семiнарiв, курсiв, участi в конференцiях, науково-практичнiй роботi, ознайомлення з новою лiтературою, навчання за домашнiми програмами. У службі внутрiшнього аудиту необхідно налагодити систему обговорення нових законодавчих актів, нових актуальних питань, що мають відношення до діяльності пiдмриємства. Рiвень знань аудитора пiдтверджується складанням відповідних квалiфiкацiйних залiкiв.
5. Стандарт «планування внутрiшнього аудиту». Передбачає найбiльш загальнi вимоги до складання планiв i програм внутрiшнього аудиту. Керiвник служби очолює складання рiчних планiв дiяльностi служби внутрiшнього аудиту та аудиторських програм. Плани дiяльностi повиннi включати, як мiнiмум, напрями, строки та обсяги робiт внутрiшнього аудиту, необхiднi кадровi, фiнансовi та iншi ресурси. Програма внутрiшнього аудиту є документально оформленим планом реалiзацiї певних контрольних заходiв, в якому наведенi (визначенi) цiлi, завдання i об’єкти аудиту, джерела iнформацiї, послiдовнiсть та строки виконання робiт, необхiднi ресурси, склад виконавцiв, порядок дiй. При плануваннi важливо орiєнтуватись на мiнiмум витрат i максимум ефекту, враховувати упущену вигоду вiд альтернативного вкладення коштiв. Необхідно також вiдмiтити, що програми повиннi носити конфiденцiйний характер, для осiб пiдроздiлiв, дiяльнiсть яких планується перевiряти.