Мета аудиту полягає у висловленні об'єктивного і достовірного висновку про господарську систему. Чим реальніше аудиторський висновок відображає економічну ситуацію на підприємстві, тим більшою в майбутньому буде довіра до цієї аудиторської фірми, тим більше користувачів покладатиметься на цю думку при прийнятті рішень про вкладення коштів і встановлення ділових відносин з проаудійованим підприємством. Зростання ділової активності підприємства супроводжується додатковими доходами, для одержання яких воно готове понести додаткові витрати на якісну послугу аудиторської фірми. А одним із перспективних напрямів підвищення об'єктивності і достовірності висновків про господарську систему є застосування в практиці аудиторських організацій прийомів і методів фінансового аналізу.
Сучасна теорія аудиту визнає доцільність і необхідність задоволення потреб в інформації широкого кола користувачів. Відповідно до міжнародної практики користувачами інформації про діяльність підприємства є ті, хто мають повноваження, можливості чи джерела, щоб одержати таку інформацію, і ті, хто використовують її, як принципове джерело про економічну діяльність підприємства, їх, як правило, об'єднують у три основні групи [12]:
1) особи, які безпосередньо займаються бізнесом на цьому підприємстві;
2) особи, які знаходяться за межами підприємства, але мають пряму фінансову зацікавленість у бізнесі;
3) особи, які мають непряму (опосередковану) зацікавленість у бізнесі.
Першу групу користувачів складають посадові особи управління (менеджери), які несуть відповідальність за ведення справ і за виконання поставлених підприємству завдань. Успіх і виживання того чи іншого підприємства в умовах жорсткої конкуренції можливі тільки тоді, коли керівництво підприємства зосереджує значну частину своїх зусиль на двох важливих завданнях: рентабельності і ліквідності.
Друга категорія користувачів становить досить значне коло осіб, які не працюють на підприємстві, але мають прямий фінансовий інтерес до результатів його діяльності. До цієї групи користувачів належать:
існуючі й потенційні власники ресурсів підприємства, яким необхідно визначити збільшення чи зменшення частки власних коштів і оцінити ефективність використання ресурсів керівництвом підприємства. Так, акціонери вивчають інформацію про прибутковість, від якої залежить розмір дивідендів на акції. Акціонери, які володіють незначним пакетом акцій, зацікавлені перш за все в прибутковості підприємства і подальших перспективах його зростання. Завданням аналізу для них є забезпечення прогнозу фінансового стану підприємства, визначення ризику володіння капіталом (акціями). Перш ніж купити цінні папери акціонерного товариства, інвестор, який виступає в ролі вкладника, повинен знайти відповіді на такі питання: чи достатній дохід підприємства для виконання контрактних зобов'язань перед утримувачами акцій і облігацій; чи забезпечує прибуток підприємства оплату всіх видів цінних паперів, які реалізуються акціонерним товариством; скільки років підприємство безперервно виплачує дивіденди, яку тенденцію це має на підприємстві; чи достатній потік коштів, щоб сплатити борги; чи знаходиться заборгованість підприємства в розумних пропорціях до його активів; чи висока ринкова вартість акцій і який середньомісячний обсяг торгівлі; який рейтинг акцій у брокерів і який рейтинг облігацій у незалежних рейтингових агентів? Всі ці питання змушують інвесторів прямо чи опосередковано (через незалежні рейтингові чи аудиторські фірми) ставати суб'єктами фінансового аналізу з метою захисту своїх інтересів і зменшення ризику при придбанні акцій і облігацій;
існуючі й потенційні кредитори, які використовують звітність для оцінки доцільності надання чи продовження кредиту, визначення умов кредитування, гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнта. Банківські заклади реально цікавлять дві основні групи характеристик: здатність до здійснення кредитних угод, правильність режиму ведення розрахунково-касових операцій, гарантії своєчасного і повного повернення одержаної позики на умовах кредитного договору та наявність грошових коштів для сплати відсотків за одержаними позиками.
Перша група характеристик, що включає правомірність підприємства-позичальника, організаційну стійкість і якість управління підприємством, оцінку обліку і звітності, значною мірою є об'єктом аналізу незалежних аудиторських фірм. Друга ж група характеристик представляє власне оцінки "фінансового здоров'я" підприємства: рівень фінансової стійкості, імовірність банкрутства, наявність забезпечення за позиками, здатність позичальника одержувати стійкий дохід у майбутньому, адекватний (за розмірами і строками) терміновим платежам;
постачальники і покупці, які вивчають надійність ділових зв'язків з клієнтом. Умовою надання комерційного кредиту підприємством-поста чальником є його платоспроможність і фінансова стійкість. У зв'язку з тим, що у векселі вказується конкретна дата строку кредитування, постачальник повинен аналізувати і оцінювати фінансовий стан свого клієнта. Отже, і він стає споживачем результатів фінансового аналізу;
держава, перш за все в особі податкових органів, які перевіряють правильність складання звітних документів, розрахунку податків, визначають податкову політику. Податкові органи за даними опублікованої звітності прагнуть одержати відомості про майновий стан підприємства і результати його діяльності (прибутки чи збитки). Для них важлива відповідь на питання, чи здатне підприємство сплатити податки, їх перш за все цікавить балансовий прибуток підприємства, як джерело сплати більшості податків. Але сам по собі розмір прибутку не достатній, оскільки не показує, наскільки дієздатним буде підприємство після сплати податків, тобто скільки в нього залишиться в розпорядженні прибутку порівняно з масштабами його діяльності.
Третє коло осіб, які мають непрямий фінансовий інтерес, становлять різноманітні користувачі фінансової звітності. Вивчення звітності їм необхідне для того, щоб захищати інтереси першої і другої групи користувачів звітності. До цієї групи належать:
аудиторські служби, що перевіряють відповідність даних звітності необхідним вимогам з метою захисту інтересів інвесторів;
консультанти з фінансових питань, що використовують звітність з метою розробки рекомендацій своїм клієнтам щодо розміщення їх капіталів;
біржові агенти цінних паперів, які оцінюють інформацію, представлену у звітності, при реєстрації відповідних фірм; приймають рішення щодо призупинення діяльності якої-небудь компанії; оцінюють необхідність зміни методів обліку і складання звітності;
законодавчі органи;
юристи, які потребують звітну інформацію для оцінки виконання умов контрактів, дотримання законодавчих норм при розподілі прибутку і виплаті дивідендів, а також для визначення умов пенсійного забезпечення;
преса та інформаційні агентства, які використовують звітність для підготовки економічних оглядів, оцінки тенденцій розвитку і аналізу діяльності окремих компаній і галузей, розрахунку узагальнюючих показників фінансової діяльності;
торговельно-виробничі асоціації, які використовують звітність для статистичних узагальнень за галузями і порівняльного аналізу, оцінки результатів діяльності на галузевому рівні;
профспілки, зацікавлені у звітній інформації для встановлення своїх вимог щодо заробітної плати і умов трудових угод, а також для оцінки тенденцій розвитку галузі, до якої належить певне підприємство.
Практика українського бухгалтерського обліку в основному орієнтована на взаємовідносини між підприємством і державою. Існує тенденція і прагнення законодавчих органів до широкого охоплення державним регулюванням норм і правил бухгалтерського обліку і оподаткування. В такій ситуації бухгалтер схильний більше керуватись, виконувати і підкорятись численним інструкціям, ніж змісту і позиції діяльності власного підприємства. Тому керівник, а особливо бухгалтер, дивляться на фінансову звітність і на її аналітичний матеріал не як на необхідну і корисну в їх роботі, а як на вимогу, виконання якої приписано законодавчими актами і нормативними документами.
Вивчення порядку аналізу та аудиту фінансового стану і резервів підвищення ефективності господарської діяльності у даній дипломній роботі ми здійснимо на прикладі на прикладі ПП "Агровіта", основними організаційно-економічними характеристиками якого є [4]:
Повна і скорочена назва - ПП (Приватне підприємство)"Агровіта".
Юридична і поштова адреса, телефон, факс - Одеська обл, м. Ізмаїл, вул. Промислова, 52, т.8-0482-251-46
Організаційно-правова форма - приватне підприємство.
Форма власності - приватна.
Галузь ділової активності - переробка і вантажоперевезення сільськогосподарської й іншої продукції автотранспортом у межах України (транспортно-агропромисловий комплекс).
Об'єднання, в які входить підприємство і положення в них - не входить.
Зовнішньоекономічна діяльність - не здійснюється.
Емісія цінних паперів - не здійснюється.
Сума одержуваного доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки не перевищує 50% від загальної суми валового доходу, у зв'язку з чим, на підприємство не поширюється чинність Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" і підприємством виплачуються податки і збори в загальному порядку [3].