Зараз розроблені і випускаються термостійкі і важкозаймисті синтетичні волокна різної хімічної природи — поліамідні, поліефірні, поліакрилонітрильні, полівінілхлоридні та ін. Тканини, виготовлені з термостійких волокон, за деякими своїми експлуатаційними і споживчими властивостями мають багато переваг порівняно з тканинами з натуральних волокон з вогнезахисною обробкою. Вони набагато міцніші, мають високу хімічну стійкість до дії лугів, кислот і багатьох органічних розчинників.
У Радянському Союзі було синтезоване волокно фенилон — ароматичне поліамідне волокно (фениленізофталамід), стійке до дії іонізуючих випромінювань, з високою хімічною стійкістю до дії кислот і лугів, органічних розчинників, нафтопродуктів, збереженням фізико-механічних властивостей при підвищених температурах (до 400°С); воно рекомендується для технічних і побутових цілей, особливо для тканин із суміші з натуральними волокнами. Інше волокно — лола — найбільш термостійке синтетичне волокно, яке рекомендується використовувати для спецодягу льотчиків, пожежників, космонавтів, декоративно-оздоблювальних матеріалів, фільтрувальних тканин для пальних газів.
Значним науково-технічним досягненням XX століття стало відкриття американською фірмою "Дюпон" нового класу синтетичних волокон на основі ароматичних поліамідів, скорочено названих арамідами. У 1972 р. на основі арамідів фірмою було отримано високоміцне волокно кевлар (міцність кевлара в 5 разів вища за міцність сталі). Пізніше арамідні волокна двох різновидів почали випускати й в інших країнах: у СРСР — фенилон (про яке було сказано вище), ірамід і аримід Т, оксалон, терилон, у Японії — конекс і НМ-50, у Франції кермель (за властивостями аналог кевлару). Японське термостійке волоки корделан — сополімер полівінілхлориду і вінілхлориду полівініловим з спиртом рекомендується для виробів побутового призначення, у тому числі для дитячого одягу, драпірувальних тканин і килимових виробів. Корделан досить стійкий до стирання, має властивості самозагасання і не виділяє токсичних газів. Арамідні волокна однієї групи (фенилон, номекс, конекс) використовуються там, де необхідна стійкість до відкритого полум'я і термічних впливів; волокна другої групи (кевлар, терлон) мають високу механічну міцність у сполученні з невеликою масою і використовуються там, де необхідний одяг, що захищає від механічних впливів (куленепробивні жилети та ін.).
Сучасні хімічні волокна застосовуються для одержання волокнистих матеріалів і виробів побутового, технічного, гігієнічного і медичного призначення.
Список використаної літератури:
1. Бузов Б.А. и др. Материаловедение швейного производства /Б.А. Бузов, Т.А. Модестова, Н.Д. Алыменкова.— 4-е изд., перераб. и доп.— М.: Легпромбытиздат, 1986.— 424 с.
2. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва: Навч. пос. - 2-ге видання. - К.: Арістей, 2007. - 288 с.
3.Савостицкий И.А., Амирова Э.К. Материаловедение швейного производства: Учеб. Пособие для студ. Учреждений сред. проф. образования. – М.: Изд. Центр «Академия»: Мастерство: Высшая школа, 2000, - 240 с.
4. Супрун Н.П. Матеріалознавство швейних виробів: волокна та нитки: Підручник. — К.: Знання, 2008. — 183 с.