Смекни!
smekni.com

Історія розвитку вітчизняних бірж (стр. 2 из 3)

4. 1921 - 7928 pp. Відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики.

Цей етап біржової торгівлі, що характеризувався її відродженням, розпочався в 1921 р. і вже в 1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли до 1917p., відновили свою роботу. Передумовою такого процесу стала внутрішня економічна політика, що виявлялася у певному пожвавленні капіталу та підприємництва. Торговельно-посередницька діяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку.

Біржа формувалася як корпорація, вона мала свій статут, її членами могли бути всі види підприємств, як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступний внесок. На початковому етапі розвитку бірж основними їх учасниками були державні і кооперативні організації. Фізичні особи не могли бути членами товарної біржі. Як правило, вони не допускалися на біржові збори. Радянські товарні біржі були не однотоварними, а багатопрофільними. Угоди здійснювалися на них практично з усіх видів товарних груп. Як результат, до складу біржі входили різні секції, де укладалися угоди щодо реалізації продукції певної галузі, їх діяльність визначалася відповідним положенням, а члени підпорядковувалися біржовому комітету. Наприклад, під час організації Московської товарної біржі було створено 6 секцій: 1) сировинна; 2) хлібно-продуктова; 3) текстильна; 4) будівельна; 5) металева і електротехнічна; 6) хімічна. Пізніше була створена лісова секція.

Враховуючи багатопрофільність перших радянських бірж, при них, із зміцненням фінансового становища економіки країни, стали створюватися фондові відділи, де укладалися угоди з державними цінними паперами (в основному угоди на первинному ринку щодо їх розміщення), іноземною валютою, реалізацією акцій, обліком векселів й інших платіжних вимог.
У період нової економічної політики основними завданнями та функціями бірж були:

- виконання посередницької діяльності ;

- самостійне регулювання товарних ринків.

Однак залежно від специфіки ринку ті чи інші функції бірж домінували або навпаки ліквідовувалися. Так, на ринку сільськогосподарської продукції функції біржі обмежувались виключно посередницькою діяльністю. Товарна біржа була універсальною, через її канали проходили сировина, паливо, устаткування та інша продукція.

Слід зазначити, що в біржовому обороті товарних бірж радянського періоду переважала продукція державних підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого - визначати економічну сутність біржі.

З розвитком перших радянських бірж великого значення набула контрольно-облікова функція. Біржа стає згодом допоміжним апаратом у справі державного регулювання ринкових відносин. Вона допомагала державним органам у виборі лімітів, викривала факти відступу від них, виявляла причини цих відступів, допомагала знаходити шляхи усунення порушення лімітів. Біржова статистика дозволяла контролювати різні відомства, стан окремих галузей і навіть окремих підприємств. У біржовій статистиці в основному відбивався торговий оборот країни. Завдяки цьому державні органи управління мали оперативні дані про товарні запаси в основних контрагентів, про рух цін на ринку.

Особливістю радянських бірж була і реєстрація на них позабіржових угод. Основною причиною введення реєстрації позабіржових угод була спроба держави адміністративним шляхом залучити торговців до біржі і здійснити цим самим додатковий контроль за діяльністю промислових і торгових підприємств.

Застосовувалося економічне стимулювання результатів біржових угод шляхом більш високих ставок зборів з позабіржових угод при їх реєстрації. На практиці різниця в зборах або не відігравала вирішального значення у виборі шляху результату угод, або вела, по суті, до фіктивної біржової реєстрації цих угод. Інформація про угоди, укладені поза біржею, присилалися через розсильного для оформлення їх як біржового ("переодягання угод").

Заборонялись спекулятивні угоди, включаючи строкові угоди з товаром і цінними паперами, суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.

Але незважаючи на певні успіхи та значення біржової торгівлі, починається кампанія по згортанню діяльності бірж. Так, у Постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927 р. вказувалось, що надмірний розвиток біржової мережі у країні ускладнює контроль за її діяльністю з боку державних органів. Це призвело до того, що вже на кінець 1928 р. усі товарні біржі припинили існування.

Певний період функціонувала товарна біржа виключно на зовнішньому ринку. У 1937 р. СРСР закупив на товарних біржах світу 35,6 % усього імпорту та реалізував також через світові біржі продукцію, частка якої становила 23,4 % від усього експорту.

Не дивлячись на це, розвиток радянських бірж у період 1921-1928 pp. мав позитивне значення для економіки країни, оскільки вони сприяли:

- реалізації продукції децентралізованих товарних потоків;

- виконанню посередницької та кон'юнктурної функції;

- взаємодії державних і недержавних секторів економіки;

- контролю та регулюванню товарного ринку.

5. 1990 р. Відродження біржової торгівлі в період становлення ринкових відносин.

Для 90-х років характерним є відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф'ючерсних угод та опціонів.

Передумовою розвитку та становлення елементів біржової торгівлі цього періоду стали товарні аукціони продукцією промисловості, торгівля якою здійснювалася за комерційними цінами.

Така ситуація була обумовлена наявністю так званої економіки дефіциту, коли маса грошей перевищувала товарну пропозицію засобів виробництва та предметів споживання. За цих умов надлишки грошових доходів через фінансово-кредитну систему перетворювались у нагромадження крупних фінансових ресурсів. Одержавши свободу у використанні цих нагромаджень, підприємствам потрібні були нові канали їх використання. Тому поява біржових структур стала одним із напрямків реалізації фінансових ресурсів.

Перші товарні біржі цього етапу, зареєстровані в Україні у 1990 p., були першими і в СРСР. До числа таких товарних бірж належить Київська універсальна біржа (КУБ), де на той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у торгах двічі на тиждень.

Біржі "прописалися" в усіх областях України (за винятком Житомирської, Київської та Сумської) і в м. Києві. Незважаючи на це, спостерігається значна концентрація біржової торгівлі: саме на столичних біржах фіксується кожна друга гривня із загального обсягу укладених в Україні біржових угод. Більше того, у Києві укладаються переважна частина угод з цінними паперами і майже дві третини -з нерухомістю. Угоди на біржах Харківської області становлять 17,3% всіх угод, укладених на біржах України, Донецької - 10%, Одеської -5,0%, Запорізької - 4,4%. Таким чином, на долю названих п'яти біржових центрів припадає 9/10 біржових оборотів в Україні, тоді як біржі інших 18 областей разом обслуговують трохи більше 1/10 укладених угод.

Спостерігається і чітко виражена спеціалізація ряду бірж по реалізації окремих товарів. Наприклад, більше 2/3 палива, що є предметом біржової торгівлі, проходить через Донбаську біржу, а 2/ 5 біржових оборотів сільгосппродукції - Придніпровську товарну біржу.

На долю 7 бірж, або 11% загальної кількості, що функціонують, припадає 70% біржових оборотів в Україні. "Прекрасну сімку" складають (по низхідній) Українська біржа "Десятинна", Київська універсальна товарна біржа, Харківська і Одеська товарні, Біржа малих підприємств (Київ), Маріупольська універсально-товарна, Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ). Оборот лідера - біржі "Десятинна" становить 19,3 % загального обсягу біржового обороту.

В останні роки намітилася тенденція зменшення кількості функціонуючих в країні бірж. Так, якщо в 1992 році практичну діяльність здійснювали 87 бірж, в 1993 році - 74, то в 1998 році-лише 65. І хоча в першому півріччі 1999 року в Україні функціонувало 66 бірж, це все ж на чверть менше, ніж шість років тому. Причому слід зазначити, що на сьогодні функціонує лише 72% зареєстрованих бірж.

Майже третина всіх діючих біржових структур припадає на товарно-сировинні і товарні біржі (а таких всього нараховується 20), 29% - на універсальні біржі і лише 3% - на біржі нерухомості. Кожна п'ята біржа в Україні - товарно-фондова і фондова, кожна дев'ята - агропромислова, кожна тринадцята - спеціалізована.

"Левова" частка в загальному обсязі біржових угод припадає на торгівлю нерухомістю, причому спостерігається яскраво виражена в останні роки тенденція до її зростання. Якщо в 1992 році торгівля нерухомістю займала тільки 7,1% в загальному обсязі біржових операцій, то в 1993 році - вже 22,5%, а в 1994 році -71,2%. У першому кварталі 1998 року цей показник досяг вже 81,4%. Однак у квітні-червні 1999 р. сталося його деяке зниження - 77,3%. Із загального обсягу операцій з нерухомістю майже 30% реєструється на Українській біржі "Десятинна" і 20,3% - на Київській універсальній товарній біржі.

У структурі біржового обороту в 1999 р. значну питому вагу займала реалізація споживчих товарів, машин і устаткування, будівельних матеріалів. Частка сільськогосподарської продукції у структурі біржового обороту була незначною і складала близько 6 %.