Смекни!
smekni.com

Облік аналіз і контроль оподаткування прибутку підприємства (стр. 12 из 14)

При плануванні робочого місця враховуються зручність розташування клавіатури, дисплея й інших, необхідних для роботи пристроїв, а також зони досяжності рук оператора. Ці зони, установлені на підставі антропометричних даних людського тіла, дають можливість раціонально розмістити необхідні пристрої.

Робочий стіл регулюється по висоті в межах 689-760 мм, при відсутності такої можливості його висота становить 720 мм. Оптимальні розміри робочої поверхні стільниці 1600x900 мм. Під стільницею робочого стола необхідно вільний простір для ніг з розмірами по висоті не менш 600 мм, по ширині 500 мм, по глибині 650 мм. На поверхні робочого стола для документів передбачається розміщення спеціальної підставки, відстань якої від очей аналогічно відстані від очей до клавіатури, що дозволяє знизити зорове стомлення.

Робочий стілець (крісло) забезпечується підйомно-поворотним пристроєм, що забезпечує регуляцію висоти сидіння й спинки, його конструкція передбачає також зміну кута нахилу спинки. Робоче крісло забезпечується підлокітниками. Регулювання кожного параметра повинна легко здійснюватися бути незалежної й мати надійну фіксацію. Висота поверхні сидіння регулюється в межах 400-500 мм. Ширина сидіння становить на менш 400 мм, глибина - не менш 380 мм. Висота опорної поверхні спинки не менш 300 мм, радіус її кривизни в горизонтальній площині 400 мм. Передбачається зміна кута нахилу спинки в межах 90-110° до площини сидіння.

Матеріал покриття робочого стільця повинен забезпечувати можливість легкого очищення від забруднень. Поверхня сидіння й спинки повинна бути напівм'якої, з нековзним, що не електризується й повітропроникним покриттям.

На робочому місці необхідно передбачати підставку для ніг. Її довжина становить 400 мм, ширина 350 мм. Передбачається регулювання висоти підставки в межах від 0 до 150 мм і кута її нахилу в межах від 0° до 20°, воно повинна мати рифлене покриття й бортик висотою 10 мм по нижньому краї.

Вимоги до колірного оформлення виробничих приміщень

Колірне оформлення виробничих приміщень повинне відповідати вимогам САнПіН 181-70.

Підбор кольорових зразків необхідно робити відповідно до прийнятого найменування квітів. Малонасичені (основні) кольори застосовуються для фарбування більших полів (потовк, стіни, робочі поверхні й т.п.). Середньонасичені (допоміжні) - для невеликих поверхонь або ділянок, що рідко попадають у поле зору працюючих, а також для створення контрастів. Насичені (акцентні) кольори використають для малих по площі поверхонь як функціональне фарбування.

У колірній композиції інтер'єра використають гармонічні колірні сполучення. Вибір зразків кольори для оздоблювальних матеріалів і виробів здійснюється з урахуванням їх фактури, поверхні в приміщеннях повинні мати матову й напівматову фактуру для виключення влучення відбитих відблисків в очі працюючі.

Необхідно забезпечувати наступні величини коефіцієнта відбиття в приміщеннях:

­ для стелі 60-70%;

­ для стін 40-50%;

­ для підлоги 30%;

­ для інших поверхонь, що відбивають, робочих меблів 30-40%.

Вимоги до організації режиму роботи оператора ПЕОМ

Раціональний режим праці й відпочинку працівників, чия праця пов'язаний з обслуговуванням ВДТ, передбачає строге дотримання регламентованих перерв. При цьому перерви роблять оптимальної тривалості: занадто тривалі перерви веде до порушення робочої установки, розладу динамічного стереотипу

Основною перервою є перерва на обід. Відповідно до особливостей трудової діяльності працівників ОЦ додатково вводяться 2-3 регламентованої перерви тривалістю 10 хв. кожний: 2 перерви - при 8-вартовому робочому дні й 3 перерви - при 12-вартовому робочому дні. При 8-годинній зміні з обідньою перервою через 4 години роботи додаткові регламентовані перерви надаються через 3 години роботи й за 2 години до її закінчення. При 12-годинній зміні з обідом через 5 годин роботи перша перерва вводиться через 3,5-4 години, другий - через 8 годин і третій - за 1,5-2 години до закінчення роботи.

Режим праці й відпочинку операторів залежить від характеру виконуваної роботи: при уведенні даних, редагуванні програм, читанні інформації з екрана безперервна тривалість роботи не повинна перевищувати 4-х годин при 8-вартовому робочому дні. Через щогодини роботи вводиться перерва на 5-10 хв., а через 2 години на 15 хв. Кількість оброблюваних символів не повинне перевищувати 30000 за 4 години роботи.

Для зниження напруженості праці операторів необхідно рівномірно розподіляти їхнє навантаження й раціонально чергувати характер діяльності - прийом і видачу результатів з роботою на клавіатурі ПЕОМ і ін. У нічний годинник не повинні виконуватися роботи або завдання, що вимагають складних рішень або відповідальних дій.

Працівники ОЦ із метою попередження в них професійних захворювань повинні проходити попередні (при прийомі на роботу) і періодичні медичні огляди.

Вимоги до освітлення виробничих приміщень

Вимоги, пропоновані до освітлення полягають у забезпеченні достатньої освітленості робочих поверхонь, високої якості й надійності освітлювальних установок, зручності їхнього обслуговування й експлуатації. При цьому обов'язково враховуються вимоги пожежної й електробезпечності. Забезпечення достатньої освітленості робочих поверхонь обумовлюється нормами освітленості залежно від характеристики зорової роботи згідно СНіП 11-4-79.

Освітлення в приміщення, як правило, є змішаним (природним і штучним).

Природне освітлення в приміщеннях здійснюється у вигляді бічного висвітлення. Величина коефіцієнта природної освітленості відповідає нормативним рівням по СНіП 11-4-79. При виконанні робіт, що ставляться до категорії високої зорової точності, коефіцієнт природної освітленості становить 1,5%. Для приміщень кращої є північна орієнтація світопройомов.

Штучне висвітлення в приміщеннях здійснюють у вигляді комбінованої системи висвітлення з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального висвітлення.

Як джерела загального освітлення використаються люмінесцентні лампи типу ЛБ або лампи накалювання НВ, які можуть бути попарно об'єднані у світильники. Як світильники використаються установки з переважно відбитим або неуважним світлорозподілом. У невеликих приміщеннях висотою до 4-5 м припустимо використати світильники типу «Люцетта» із застосуванням ламп накалювання - НВ. Загальна нормована освітленість (Їв) приміщення повинна становити не менш 100 лк (при використанні ламп накалювання) і не менш 200 лк (при використанні газорозрядних ламп), при виконанні зорових робіт високої точності загальна освітленість повинна становити не менш 300 лк. Світильники загального висвітлення розташовують над робочими поверхнями в рівномірно прямокутному порядку.

Для запобігання засветок екрана дисплея прямими світловими потоками застосовуються світильники загального висвітлення, розташовані між радами робочих місць або зон з достатнім бічним висвітленням. При цьому лінії світильників розташовуються паралельно світопройомам.

Для виключення відблисків відбиття на екранах від світильників застосовують антиблікові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки або розташовують джерела світла паралельно напрямку погляду на екран з обох його сторін. При освітленні встаткування рядами світильників не допускається розташування дисплеїв екранами друг до друга.

Місцеве освітлення забезпечується світильниками, установленими безпосередньо на столі або на його вертикальній панелі. При використанні індивідуального світлового джерела передбачається можливість орієнтації його в різних напрямках. Індивідуальний світильник оснащується пристроями для регулювання яскравості й захисними ґратами, що охороняють від осліплення й відбитого блиску.

Джерела світла стосовно робочого місця мають у своєму розпорядженні такий образ, щоб виключити влучення в очі прямого світла Захисний кут арматури цих джерел повинен становити не менш 30°.

Пульсація освітленості використовуваних люмінесцентних ламп не повинна перевищувати 10%. При природному висвітленні передбачаються засоби солнцезахисту, що знижують перепади яскравостей між природним світлом і світінням екрана. Як такі засоби можна використати плівки з металізованим покриттям або регульовані жалюзі з вертикальними ламелями. Крім того, рекомендується розміщення вікон з однієї сторони робочих приміщень. При цьому кожне вікно забезпечується світорассеивающими шторами з коефіцієнтом відбиття 0,5-0,7.

У поле зору оператора повинне забезпечуватися відповідний розподіл яскравості. Відношення яскравості екрана до яскравості навколишніх його поверхонь не повинне перевищувати в робочій зоні 3:.

Вимоги до мікроклімату виробничих приміщень

До показників мікроклімату у виробничих приміщеннях ставляться:

1. температура, t, °С;

2. відносна вологість, φ, %;

3. швидкість руху повітря, v, м/с;

4. інтенсивність теплового випромінювання, q, Вт/м2 .

Норми до повітря робочої зони виробничих приміщень, що встановлюють оптимальні й допустимі величини мікрокліматичних параметрів, наведені в ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ.

У залах обчислювальної техніки й інших виробничих приміщень, де здійснюється виконання робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційною напругою, дотримуються оптимальні величини температури повітря 22-24°С, при відносній вологості повітря 60-40% і швидкості руху повітря не більше 0,1 м/с (у теплий період року швидкість руху повітря допускається не більше 0,1-0,2 м/с).

При відносній вологості повітря до 40% підвищується зношування магнітних голівок, виходить із ладу ізоляція проводів. При відносній вологості повітря більше 75-80% знижується опір ізоляції, зростає інтенсивність відмов елементів ПЕОМ.