Також, основним питанням, що потребує нового осмислення є облік валових доходів та валових витрат.
Формування бухгалтерського і податкового обліку ставить питання визначення валових доходів і валових витрат на якісно новий рівень. Мета компанії націлена на одержання прибутку, який «є основним рушійним моментом компанії». Тому не випадково в центрі уваги спеціалістів знаходиться вибір процедури та методологічних підходів до його обліку
Ці обставини і зумовили вибір теми роботи. Актуальність проблеми, її теоретична і практична значущість визначили мету та основні напрями дослідження.
Метою роботи є висвітлення ведення обліку валових доходів і валових витрат в умовах застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку складання декларації про доходи (прибуток) страховика, поділ обліку валових доходів і валових витрат на бухгалтерський і податковий облік.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання роботи: ознайомитись з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та визначити економічний зміст валових доходів і валових витрат ; систематизувати та вивчити класифікацію діяльності компанії; ознайомитись з формуванням та порядком визначення валових доходів і валових витрат; чи потрібно було розділяти облік валових доходів і валових витрат на бухгалтерський і податковий?
Об’єктом дослідження виступає Харківська Обласна Дирекція Страхування Українська Страхова Компанія Відкритого Акціонерного Товариства «Гарант-АВТО» (далі компанія), що займається страхуванням автомобілів.
Теоретичною та методологічною основою є законодавчі акти, нормативно-правові документи, що регулюють та регламентують роботу компаній, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, фінансової звітності.
Розділ 1. Теоритичні основи валових доходів і валових витрат в страховій компанії
1.1 Економічна сутність обліку валових доходів і валових витрат
З прийняттям змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до системи оподаткування внесено ґрунтовні зміни, стався розкол бухгалтерського обліку валових доходів і валових витрат на бухгалтерський і податковий обліки [15].
Введення нового, недостатньо обґрунтованого, експериментально не перевіреного й не відпрацьованого обліку валових доходів і валових витрат привело до значного ускладнення народногосподарського обліку в Україні, до непродуманого поєднання системного бухгалтерського обліку з елементами несистемного податкового обліку.
В статті «Про бідного бухгалтера замовте слово» один із провідних спеціалістів України з бухгалтерського обліку і контролю доктор економічних наук, професор З. Гуцайлюк не без підстав стверджував: «Найбільшою шкодою, завданою підприємцям, є розробка «теоретичних основ» та практичне впровадження податкового обліку. Як кажуть світ такого не бачив… Просто податківці полегшили собі завдання, спростивши трудомісткість перевірки» …І далі: «У всьому світі облік насамперед обслуговує управління виробничо-господарськими процесами, є його інформаційним забезпеченням. А в Україні обслуговує насамперед податкову адміністрацію». Правильно написали, нічого не додаси [94].
Для розрахунку суми прибутку до оподаткування необхідно вести окремий податковий облік, який відрізняється від бухгалтерського за деякими ознаками [Додаток А].
Поняття «валові доходи» і «валові витрати» не є аналогічними витратам виробництва та обігу і доходам від реалізації та позареалізаційних операцій. Тому балансовий прибуток і прибуток за декларацією про доходи страховика стали різними величинами [4].
З метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих в перестрахування, повернутих страхувальниками надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку, що не мають статусу юридичної особи [5].
Датою збільшення валового доходу від страхової діяльності вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касу або дата виникнення у страховика страхових зобов’язань перед страхувальником, тобто дата набуття чинності договорами страхування і перестрахування [6].
До складу валового доходу страхової компанії, що оподатковується за ставкою 3 % не включаються доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами [].
Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків на території України, оподатковується за ставкою 15 % у джерела їх виплат за рахунок таких виплат.
Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від страхування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 25 % у джерела їх виплат за рахунок таких виплат.
Згідно із законом України «Про страхування» нерезиденти не можуть здійснювати страхування на території України, тобто існує неузгодженість у названих законодавчих актах.
Водночас слід звернути увагу на те, що підвищенні ставки оподаткування доходів нерезидентів від страхової діяльності в Україні створюють сприятливі умови для діяльності українських страховиків на внутрішньому страховому ринку [6].
Звільняється від оподаткування валовий дохід страхових компаній, пов'язаний зі страхуванням життя фізичної особи, що передбачає страхову виплату в разі таких страхових випадків:
смерть застрахованої особи;
рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою;
дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або досягнення нею віку, визначеного договором страхування. У цьому випадку строк дії договору не повинен бути меншим від 120 календарних місяців. Договір не може передбачити часткових виплат до закінчення строку його дії або настання страхового випадку. (На перехідний період 2008 року строк дії договору зі страхування життя громадян віком до 50 років встановлюється від 60 календарних місяців) [78].
Якщо договір страхування життя буде розірваний достроково і це не пов’язано зі смертю застрахованої особи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню в оподатковуваному періоді, протягом якого відбулося розірвання договору.
При цьому використовується ставка податку в розмірі 6 %. Доходи від страхування фізичних осіб на інших умовах, окрім щойно перелічених, оподатковуються за ставкою в розмірі 3 % [77].
Крім доходів від страхової діяльності страховики можуть одержувати доходи з інших джерел: прибуток від продажу цінних паперів; доходи від здійснення операцій з оперативного лізингу, оренди землі та приміщень; доходи від торгівлі борговими зобов’язаннями і вимогами у вигляді суми нарахованих відсотків за кредитно-депозитними операціями, доходи у вигляді додатної різниці від перерахунку у гривні іноземної валюти і дебіторської заборгованості в іноземній валюті; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги і безкоштовно отриманих товарів; доходи від операцій з основними фондами і нематеріальними активами [57]. Ці доходи оподатковуються в загальному порядку. Тобто об’єктом оподаткування є прибуток, який обчислюється зменшенням валового доходу звітного періоду від зазначених операцій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань при їх здійсненні [64].
Всі доходи та витрати по наданим страховим послугам обліковують в компанії в межах затверджених страхових тарифів (за обов'язковими видами страхування) та встановлених максимальних розмірів агентських винагород. Принципи нарахування та відповідності застосовуються в межах принципу обережності. При визначені у звітному періоді доходів компанія повинна бути впевнена в отриманні цих доходів та визначити їх точну суму [22].
При цьому до складу валових витрат, пов’язаних з отриманням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основної діяльності (страхування і перестрахування). Тобто потрібно вести окремий від основної діяльності облік доходів, що надходять з інших джерел .
У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір амортизаційних відрахувань за основними фондами, що використовуються під час здійснення страхової та іншої діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов’язаних із страхуванням (перестрахуванням) у загальному валовому доході [31].
При оподаткуванні прибутку страхових компаній від іншої діяльності застосовується ставка 25 %. Податкове зобов’язання страховика – платника податку від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, зменшується на суму сплаченого до бюджету податку на дивіденди. Схему оподаткування валового доходу і прибутку страховиків наведено у додатку Б [71].
Завдяки змінам в оподаткуванні результатів основної діяльності страховиків, тобто переходу до оподаткування валового доходу від страхової діяльності (крім доходу від страхування і перестрахування життя), розширюється самостійність страхових компаній у здійсненні фінансово-господарської діяльності, у формуванні поточних витрат, а отже, і прибутку. Одночасно перехід до оподаткування валового доходу замість прибутку підвищує відповідальність страховиків за поточні і кінцеві результати їхньої діяльності [33].