Смекни!
smekni.com

Банківська система (стр. 4 из 5)

До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо.

У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов'язаннями.

Депозит (вклад) — це зобов'язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату. Депозити утворюються за рахунок вкладу в банк суми грошей готівкою або у безготівковій формі, у вигляді цінного папера, що належить до оплати. Практично всі клієнтські рахунки в пасиві називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові в банку, на якому зберігаються його грошові кошти. У світовій практиці їх частка в структурі пасивів становить від 60 до 80 %.

Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку:

1) депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;

2) правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;

3) депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;

4) ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.

Водночас депозитні операції мають певні недоліки:

5) операції щодо залучення коштів у вклади пов'язані зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими і матеріальними витратами комерційних банків. Це не дає змоги комерційному банку в разі необхідності оперативно отримувати грошові кошти для проведення активних операцій, здійснення непередбачених платежів;

6) мобілізація коштів у вклади (депозити) в більшості випадків залежить від вкладників, а не від комерційного банку, якому часто важко, а то й неможливо досягти додаткового залучення коштів;

7) загальний обсяг тимчасово вільних грошових коштів у рамках окремого банку або району об'єктивно обмежений.

Рис. 4. 1. Динаміка зобов’язань банків за коштами, залученими за рахунок суб’єктів господарювання та фізичних осіб

Зростання обсягів коштів, залучених за рахунок суб’єктів господарювання та фізичних осіб за останні 7 років (збільшення кожного наступного майже у 1,5 рази) свідчать про зростання довіри до банківської системи України.

Рис. 4. 2. Депозитні вклади, залучені банками України (станом на 01.01.2007)

Розширення пасивів банків саме за рахунок вкладів населення – явище позитивне, оскільки такі депозити є здебільшого строковими (на відміну від депозитів юридичний осіб). Це, в свою чергу, може створити надійнішу та передбачувану базу для кредитної діяльності комерційних банків.

Станом на 01.02 2007 року в Україні діяв 171 банк, при цьому 95 з них зареєстровано у Києві

На сьогодні поділ банків за активами має наступний вигляд:

Рис. 4. 3. Поділ банківського ринку за активами

Найістотніший вплив на ситуацію на банківському ринку мають найбільші 7 банків, яким належать понад 50 % сукупного ринку за активами.

Аналізуючи ринок депозитів для фізичних осіб, зазначимо, що більшість вкладів зроблено у національній валюті (табл.1. 1., табл. 1. 2). Загальний обсяг вкладень коштів фізичними особами в банки України у національній валюті на 01.01.2007 року становлять 62 % (рис.1. 7). Частка мешканців Києва у депозитних вкладах України становить 31 %.

Таблиця 4. 1

Структура зобов’язань банків за видами валют

У національній валюті, млн. грн.
Роки До запитання Строкові
Усьго з них - довгострокові
2000 8013 3537 585
2001 10394 6999 2090
2002 13880 11756 5396
2003 20109 21685 11776
2004 25765 26994 17123
2005 40103 47096 28931
2006 48957 65136 42970

Рис. 4. 4. Динаміка зобов’язань банків за строковими коштами, залученими за рахунок суб’єктів господарювання та фізичних осіб

Тенденції зміни процентних ставок упродовж 1998-2006 рр. представлено на рис. 1. 8 Процентні ставки наведено у річному обчисленні без урахування міжбанківського ринку. Значення процентних ставок розраховано як середньозважених за портфелем кредитів і депозитів. До липня 2004 року при розрахунку рівня процентних ставок не враховувалися суми, за якими не передбачено нарахування процентів.

Рис. 4. 5. Динаміка процентних ставок за депозитами, %

Упродовж 1998-й квартал 2007 року спостерігається тенденція до зменшення ставок за депозитними вкладами, у національній валюті зменшення майже утричі, в іноземній – у 1,6 разу. При цьому за останні 4 роки ставки за депозитами як у національній, так і в іноземній валюті практично не змінилися, що свідчить про певну стабільність на ринку депозитних вкладів.

На рис. 4. 6. представлено розмежування областей, які лідирують за розміром зобов’язань банків за кошами, залученими за рахунок фізичних осіб

Рис. 4. 6. Зобов’язання банків за коштами, залученими за рахунок суб’єктів господарювання та фізичних осіб

Звісно, що найбільше число вкладників-фізичних осіб у Києві, бо і банків там найбільше. Взагалі, спостерігається класична картина розвитку банківської системи у великих промислово-розвинутих містах, містах-міліонерах.

Останнім часом помітна тенденція до зростання доходів населення за рахунок переважно соціальних платежів та зарплат у бюджетному секторі (започаткована у 2004 році, спостерігалася у 2005-2006 рр.) . В середньому, за 2006 рік приріст реальної заробітної плати становив 20 %, а приріст реальних доходів населення – 25,8 %.

Отже, можемо зробити висновок, що на ринку депозитних вкладів України спостерігається постійна тенденція до збільшення обсягів ринку. Зважаючи на те, що більш ніж на 50 % таке зростання було забезпечене за рахунок припливу коштів населення, для підвищення конкурентоспроможності банку сучасному банку треба інтенсифікувати маркетингові зусилля для залучення нових та утримання наявних клієнтів.

5. Проблеми банківської системи України та шляхи їх вирішення

Потреби української економіки в активнішому залученні ресурсів іноземних банків зумовлені недостатнім рівнем капіталізації, потребою у прискореному розвитку фінансових ринків; залученні сучасних банківських технологій і досвіду банківського менеджменту як передумов для подальшого розвитку національної фінансової системи і підвищення прибутковості (нинішній рівень рентабельності банків - 11,1% до оподаткування - є недостатнім для збереження рівня капіталізації в майбутньому). Відтак за рахунок використання досвіду і ресурсів іноземних банків передбачається вирішення низки дисбалансів української банкової системи, а саме:

1) розбалансування валютної структури активів і пасивів українських банків. За станом на 01.01.2007 р. позики у іноземній валюті склали близько 49,5 % загального портфелю кредитів, а депозити в іноземній валюті - майже 38,0 % загальної суми депозитів;

2) зростання різниці у термінах погашення активів та пасивів, пов'язаної з обмеженими можливостями українських банків залучати довготермінові ресурси в умовах пришвидшеного зростання обсягів довгострокового кредитування;

3) загострення ресурсної проблеми в умовах поступового вичерпання такого джерела як кошти населення - співвідношення між депозитами населення і обсягами отриманих ними кредитів погіршилося з 2,18 разу на 1.01.2006 р. до 1,36 разу на 01.01.2007 року;

4) неефективне управління формуванням і розподілом ресурсної бази: отримані переважно за рахунок зовнішніх запозичень "довгі" кошти спрямовуються на фінансування споживчих потреб населення.

Проте, зважаючи на структуру основних мотивів приходу іноземних банків в Україну, сприяння вирішенню проблем української банківської системи не входить у перелік їх інтересів. Натомість, саме наявність цих проблем в значній мірі визначає можливість отримання іноземними банками високих прибутків на українському ринку. Тому, як переконує світовий досвід, за відсутності виваженої стратегії відкриття внутрішнього ринку банківських послуг, розробленої з урахуванням інтересів України, наслідки приходу іноземного банківського капіталу можуть набути переважно негативного забарвлення, а саме:

1) розширення ресурсної бази фінансування реального сектора вітчизняної економіки не означає їх автоматичної переорієнтації до інноваційних галузей. За відсутності механізмів оптимального розподілу фінансових ресурсів підвищується ймовірність збереження викривленої валютної, строкової і галузевої структури банківського кредитування переважно високоприбуткових галузей (торгівлі, операцій з нерухомістю, галузей, пов'язаних із видобуванням і первинною переробкою мінерально-сировинних ресурсів), що веде до загострення структурних ризиків;

2) підвищення якості обслуговування і зниження рівня процентних ставок за кредитами в умовах спрощеного доступу філій іноземних банків до ресурсів материнських структур, їх якіснішої технологічної і методологічної бази, великого досвіду маркетингових стратегій і технологій ризик-менеджменту, гнучкості підходів до питань кредитування населення створить нерівні умови конкуренції на фінансовому ринку України, що обумовить необхідність значних витрат вітчизняних банків на впровадження нових технологій та навчання персоналу, що зменшить їх фінансову стійкість; приведе до перерозподілу на користь іноземних філій ринку корпоративних клієнтів та встановлення зарубіжними банками контролю над найбільш ефективними сферами діяльності; підвищить залежність економічного розвитку України від інтересів іноземних банків;