Відповідальність за порушення законодавства про трубопровідний транспорт несуть особи, винні у :
- недотриманні вимог Правил охорони магістральних трубопроводів;
- пошкодженні або руйнування магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов’язаних з ними об’єктів, споруд, засобів автоматики, зв’язку, сигналізації, якщо це призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або спричинило небезпеку для здоров’я чи життя людей;4
- допущенні браку в процесі випуску неякісних будівельних та конструкційних матеріалів, комплектуючого обладнання об'єктів трубопровідного транспорту;
- чиненні перешкод щодо виконання робіт (заходів), пов'язаних з попередженням та ліквідацією наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, а також окремими громадянами;
______
3 Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р № 887-ХІ1., зі змінами та доповненнями.
4 Частина 1 стаття 292 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001р..
- недотриманні правил безпеки підприємствами трубопровідного транспорту, в тому числі екологічної безпеки;
- невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль і нагляд;
- невиконанні погоджених планів взаємодії під час здійснення робіт в умовах надзвичайного стану.
Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про трубопровідний транспорт.
Підприємства, установи та організації, які виготовляють і поставляють для об'єктів трубопровідного транспорту обладнання, труби та інше устаткування, несуть відповідальність за його якість і технічний рівень відповідно до діючих стандартів, а також за всі приховані дефекти, виявлені в процесі експлуатації об'єкта, і відшкодовують у зв'язку з цим підприємствам трубопровідного транспорту заподіяну шкоду згідно з чинним законодавством України. Будівельно-монтажна організація протягом першого року експлуатації об'єкта трубопровідного транспорту має за свій рахунок усунути виявлені в процесі експлуатації дефекти будівельно-монтажного характеру.
Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також громадяни зобов'язані відшкодувати завдану підприємствам трубопровідного транспорту шкоду в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України.
Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту згідно з чинним законодавством України відшкодовують витрати підприємствам, установам і організаціям, які брали участь у ліквідації наслідків аварій, що виникли в умовах надзвичайного стану на об'єктах трубопровідного транспорту, а також шкоду, завдану власникам землі і землекористувачам. Шкода, заподіяна здоров'ю, а також майну громадян внаслідок аварій на вказаних об'єктах, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту.
Висновок
Необхідно зазначити, що в Україні є всі необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, які б відповідали європейським стандартам. До них перш за все відносяться:
- необхідність докорінного технічного переоснащення галузі та суттєвих організаційних змін в усіх видах транспорту;
- достатня ресурсна база та рівень розвитку техніки та технології;
- наявність кваліфікованого трудового потенціалу та передових науково-технічних розробок;
- вигідні природні, кліматичні та географічні характеристики території; наявність конкурентноздатних науково-технічних проектів, що пройшли відповідну експертизу та готові до реалізації;
- зацікавленість зарубіжних інвесторів щодо розміщення капіталів в Україні;
- стійка тенденція до визнання України світовим співтовариством як європейської держави, з якою бажано мати стабільні ділові відносини на широкій та довгостроковій основі та яка в перспективі буде здійснювати серйозний вплив на ключові проблеми європейської політики;
- наявність затвердженої концепції створення та функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів.
Відчутний вплив на формування довгострокової стратегії розвитку транспортних комунікацій Україні повинно здійснювати вигідне геостратегічне розміщення її території, через яку традиційно пролягають давні торгові шляхи між Сходом та Заходом, Півднем та Північчю. Наявність на території України транспортних коридорів накладає свій відбиток на функціонування всієї мережі транспортних комунікацій держави. А саме, воно зобов’язує її працювати в синхронному режимі, з більшою відповідальністю відносно графіків роботи та доставки вантажів, буде поступово змушувати всю транспортну систему працювати в режимі та на рівні функціонування міжнародних транспортних коридорів, тобто на європейському рівні . Це означає, що рівень техніки, технології, організації, нормативно-правового забезпечення повинен відповідати європейському .
Комплексно поставити проблеми, пов’язані з розвитком транспортної системи, визначити задачі та шляхи їх вирішення, надати їм належне забезпечення (фінансове, матеріально-технічне, ресурсне, організаційне, правове тощо), організувати та здійснити процес виконання задач та заходів можна лише за умови розробки та реалізації Державної програми розвитку транспортної системи України. Закономірно, що при формуванні такої програми важливо враховувати та пріоритети супутніх програм, перш за все, соціально-економічного розвитку окремих регіонів, які вже затверджені або знаходяться на розгляді в Кабінеті Міністрів України.
Використана література
1. Закон України „Про трубопровідний транспорт” від 15 травня 1996 р., із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 11 грудня 2003 року №1377-IV.
2. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-ХІ1., зі змінами та доповненнями.
3. Закон України „Про транспорт” від 10 листопада 1994 р..
4. Закон України „Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період” від 20 жовтня 1998 р..
5. Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001р. – К.: А.С.К., 2001.
6. Кодекс України про Адміністративні правопорушення станом на 1 серпня 2001р. – К.: Атіка, 2001.
7. Транспортне право: Підручник / Під. ред. Гіжевський В.К., Демський Е.Ф. – К.: Юрінком Інтер, 2002.