• згвинчування ковпачків і вигвинчування ніпелів (для спуска коліс),
• зливання гальмової рідини з гідравлічної системи гальм;
• розгвинчування колісного гальмового механізму;
• виведення ролика з зачеплення з черв'яком кермового механізму;
• ослаблення (відгвинчування) гайок кріплення коліс;
• виведення з ладу акумулятора перемиканням його клем за допомогою
гайкового ключа І т.ш.
Для подібних диверсій звичайно вербують когось із працівників автопідприємства чи диверсант сам наймається на роботу на даний об'єкт.
Зрозуміло, що більшість з ушкоджень можуть бути легко усунуті в умовах гаражу. Тому диверсанти намагаються зробити так, щоб поломка відбулася вже в шляху, далеко за межами підприємства. У якомусь ступені цьому може сприяти виведення з ладу датчиків системи попередження про несправності автомобіля.
2.2 Спеціальні засоби виведення автомобілів з ладу
На даний час існує велика кількість спеціальних засобів, які призначені для виведення автомобілів з ладу.
До них відносяться, зокрема, різних конструкцій "їжаки" для проколювання автомобільних шин. Особливістю їжаків є те, що будучи встановленими (кинутими на землю) вони завжди мають один шип, спрямований вертикально нагору.
До іншого виду диверсій відноситься виведення з ладу автомобільних акумуляторів за допомогою спеціального рідинного складу. Для виведення з ладу однієї акумуляторної секції досить однієї краплі складу, для великих секцій - двох крапель. Розрядка акумулятора настає через 4 години і менш.
Іноді проводяться диверсії, наслідки яких виводять автомобіль з ладу не відразу, а через деякий заздалегідь розрахований (фіксований) час після початку руху чи після визначеного пробігу. Цей варіант застосовується у випадку передбачуваного захоплення автомобіля на необхідній ділянці дороги з метою оволодіння вантажем, що перевозиться або для захоплення визначених осіб в автомобілі. Для подібних диверсій використовуються спеціально розроблені засоби.
Деякі з них накачуються до системи масляного змащення двигуна. (рис, 2) Засіб циркулює в системі змащення і плавить усі частини двигуна,
що переміщуються: підшипники, поршні і, як наслідок, блок циліндрів. Повний вихід двигуна з ладу відбудеться приблизно через ЗО хвилин з моменту його запуску. Крім автомобілів, цей засіб може використовуватися проти двигунів літаків, моторних човнів, мотоциклів і взагалі проти будь-яких високошвидкісних механізмів у яких використовується масляне змащення.
Інші засоби виводять з ладу паливну систему двигуна. Серед них можна виділити:
• засоби, що засмічують паливний і фільтр і радіатор автомобіля за допомогою спеціальних волокон різних розмірів, які розширюються в потоці бензину. Двигун зупиниться не відразу, а почне поступово відчувати недолік палива й остаточно стихне приблизно через 1,5 км від місця диверсії;
• запально-вибухові пристрої. Пристрій містить заряд вибухової і запальної речовини (з різним часом запалення). При спрацьовуванні пристрій прориває в бензобаку отвір і підпалює паливо.
2.3 Примусова зупинка автомобілів і інших транспортних засобів
Розглянуті в попередньому розділі способи виведення автомобілів з ладу за допомогою спеціальних засобів, що ушкоджують різні вузли і системи двигуна і змушують транспортний засіб зупинитися, дуже
приблизно визначають відстань, що проходить автомобіль від місця диверсії до повної зупинки. А це місце може виявитися незручним для операції. Тому такі засоби мають досить обмежене застосування при операціях, зв'язаних із захопленням.
Набагато частіше використовуються способи, при яких для примусової зупинки застосовуються зовнішні джерела, що перешкоджають проїзду.
Одним з таких способів є натягування міцного троса поперек автодороги (рис. 3). Для цієї мети диверсанти розмотують трос і кріплять його до дерев чи стовпів (якщо такі маються) по обидва боки дороги. Трос (зафарбований під колір дороги) розташовується під кутом (до 45°) до напрямку руху машини. Після контакту автомобіля з туго натягнутим тросом перший примусово відхиляється від прямолінійного напрямку руху і рухаючись уздовж троса вилітає на узбіччя, де його чекають диверсанти. Якщо трос буде натягнутий строго перпендикулярно до напрямку руху машини, то (при достатній міцності троса) автомобіль може одержати значні ушкодження, що можуть привести до загибелі пасажирів і ушкодження вантажу. На маршруті проходження транспортного, засобу може не виявитися придатних місць для кріплення троса. У цьому випадку можуть застосовуватися (у щільних ґрунтах) гвинтові металеві інвентарні якори, здатні витримувати зусилля до 10 тонн. Ці якори загвинчують у ґрунт від одного до чотирьох диверсантів за допомогою ключів-важелів. Трос
установлюється на ділянках дороги з обмеженим оглядом: за поворотом, за різким поздовжнім вигином дороги, щоб водій не встиг зреагувати на перешкоду.
Розглянутий вище спосіб зупинки транспортних засобів за допомогою троса приводить у тому чи іншому ступені до ушкодження транспортного засобу і, можливо, вантажу. Однак якщо метою диверсантів є захоплення вантажу в цілості чи планується подальше пересування на захопленому автомобілі, то для цієї мети може бути використана спеціальна мережа для захоплення автомобілів, що здатна захопити автомобіль вантажопідйомністю до 15 тонн на швидкості до 80 км/год. Мережа переноситься двома диверсантами і в згорнутому виді підвішується між двома деревами. Коли автомобіль наближається до пункту захоплення, мережа падає і розправляється, обплутуючи його. Застосування спеціального текстильного амортизатора обмежує гальмовий шлях максимум 35 метрами.
Для зупинки автомобіля можуть застосовуватися згадувані вище їжаки і стрічки із шипами, що пробивають шини транспортного засобу.
Засобом, що в може змусити автомобіль вилетіти за межі дороги, є машинна олія, розлита на проїзній частині. При русі по олії під колісьми утвориться масляний "клин". При цьому колеса "піднімаються" на масляну подушку (клин), шини втрачають зчеплення з дорогою й автомобіль стає некерованим.
Для зупинки автомобіля може використовуватися інший транспортний засіб, яким перегороджують дорогу. Перегороджування дороги здійснюється звичайно за крутим поворотом. На прямих ділянках іноді інсценують автомобільну аварію, перегороджуючи проїзну частину переверненим автомобілем.
В окремих випадках провокують зіткнення.
Ще одним способом зупинки транспортного засобу при його захопленні на заміській (лісовий) дорозі є створення перешкоди у вигляді завалу. Якщо видимість на дорозі обмежена (на крутих поворотах у лісі), а
Інтенсивність руху на дорозі мінімальна І відомий час проїзду передбачуваного до захоплення об'єкта, то завал може вироблятися заздалегідь: з дерев, колод чи великих гілок. При великій ширині дороги чи якщо дерева на узбіччях дороги тонкомірні (тобто мають незначні розміри) іноді потрібно робити завал дерев по обидва боки дороги для повного її блокування. При гарному огляді дороги (коли є імовірність, що водій заздалегідь зможе помітити завал і встигне почати відповідні міри) попередньо підготовлене дерево валять безпосередньо перед автомобілем, що рухається. У момент падіння дерева диверсанти відходять по заздалегідь підготовленій стежці назад на 2-4 м і під кутом 45° до осі падіння дерева. При необхідності, один з диверсантів тримає зупинений автомобіль під прицілом вогнепальної зброї, а інші приступають до операції захоплення.
З ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ НА НАЯВНІСТЬ У НЬОМУ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ
3.1 Загальні положення
Практична діяльність свідчить, що використання автомобілів як об'єктів для розміщення вибухових пристроїв (ВП) продовжує викликати значну увагу злочинців. Це пояснюється декількома причинами:
1) всі найбільш потенційні жертви злочинців користуються легковими автомобілями;
2) зручністю для злочинця візуально контролювати наявність в автомобілі або поблизу нього особи, на життя якої скоюється замах, а отже, вибирати найбільш ефективний момент для приведення ВП в дію;
3) складністю виявлення ВП у конструкції автомобіля;
4) можливістю при скоєні терористичного акту наповнити відсіки автомобіля великою кількістю вибухової рідини;
5) у результаті руйнівної дії вибуху заряду ВР з конструктивних частин автомобіля утворюються додаткові вражаючі елементи;
6) підсиленням вражаючої дії вибуху за рахунок детонації палива у паливному баці автомобіля.
Зазначені фактори вимагають від фахівців-вибухотехніків під час проведення огляду автомобіля на наявність ВП продуманої тактики дій, яка забезпечить ефективність пошуку ВП, безпеку як власну, так і оточуючих, усуне можливість несанкціонованого спрацювання ВП.
Складність пошуку ВП в автомобілі обумовлена:
• по-перше, складністю конструкції автомобіля, наявністю в ній безлічі важкодоступних для візуального огляду місць;
• по-друге, скрутністю дистанційного відмикання та відчинення дверей, капоту, багажника, вікон автомобіля;
• по-третє, застосуванням для скоєння вибухів в автомобілях, як
правило, ВП складної конструкції (радіокеровані, міни-пастки);
• по-четверте, необхідністю дотримання надзвичайної обережності при відчиненні тих чи інших відсіків автомобіля внаслідок можливості використання їх рухомих частин датчиком цілі.
Виходячи з цього можна зробити висновок, що створити єдину для всіх типів легкових автомобілів деталізовану до дрібниць інструкцію з їх огляду на наявність ВП неможливо. Більш перспективним є використання у практичній роботі методично вивіреної послідовності кроків, що забезпечать повний комплексів заходів, які необхідно здійснити у разі загрози вибуху в автомобілі.
3.2 Тактика дій під час огляду автомобіля на наявність ВП
1-й етап. Дистанційний огляд автомобіля.