Емоції дитини в цьому віці іноді ще дуже нестійкі, її настрій часто міняється. Тому естетичне, етичне і моральне виховання набуває виключно важливого значення. Добре ставлення до рідних, обурення неправильним вчинком свого ровесника або дорослого, почуття симпатії чи антипатії, підкріплені емоційними реакціями,— усе це є підставою для роздумів і переживань, наслідувальної діяльності дитини.
У цьому віці закладається фундамент моральних вчинків майбутнього громадянина. Через те що воля у дітей ще дуже слабка і нестійка, на її розвиток і зміцнення треба спрямовувати всі педагогічні засоби. Велике значення має формування звички бути уважним, доводити до кінця почату справу. У цьому, безумовно, велика роль тренера, його підготовленість і знання закономірностей навчання і виховання дітей даного віку [1, 105].
Заняття фізичними вправами зміцнюють волю юного спортсмена, адже оволодіння новими знаннями, навичками і уміннями потребує вольових зусиль, які формуються на попередньому етапі спортивної підготовки за допомогою різноманітних (за формою і змістом) засобів і методів спортивного тренування.
Дитина підліткового віку, особливо на початку періоду статевого дозрівання (який можна досить точно встановити по розвитку вторинних статевих ознак), потребує особливої уваги з боку сім'ї, школи, тренера, чуйного і дбайливого ставлення до всіх її проблем і утруднень.
Підліток має підвищену потребу в розумінні його як особистості, у самоствердженні. У цей період можна дозволяти юному спортсмену самостійно робити розминку, допомагати тренеру керувати групами попередньої підготовки, організовувати й проводити змагання [2, 143].
Пізнавальні інтереси у підлітків бувають надзвичайно різноманітними — від сучасної музики до класичної, від занять спортом до написання віршів тощо. Таку різноманітність інтересів слід заохочувати, бо це створює сприятливі умови для формування всебічно розвинутої особистості, а не тільки висококваліфікованого спортсмена.
Підліток усвідомлює, щоб розібратися в навколишній дійсності, треба багато знати, поповнювати свої знання самоосвітою. Поступово в процесі навчання він робить висновок, що змістове запам'ятовування і відтворення має багато переваг, хоч часто ще використовує механічну пам'ять.
У цьому віці немає підстав перевантажувати пам'ять дрібними фактами і деталями, бо вони заважають учневі засвоювати основний матеріал. Тим більше, що увага підлітка, особливо на початку періоду статевого дозрівання, дещо знижується. У той же час підліток легко переключається з одного виду діяльності на інший. Йому подобається така різноманітність, звичайно ці переходи не такі часті, як у юних спортсменів на етапі попередньої підготовки. З часом підліток може захопитися одним видом діяльності настільки, що забуває про все. Увага підлітка-спортсмена значно підвищується в процесі навчання фізичним вправам, спеціально організованого під час навчально-тренувальних занять [1, 143].
У процесі навчання в підлітка розвивається мислення. Він засвоює наукові поняття і оперує ними, робить висновки, його мислення уже має елементи абстрактності. Йому під силу засвоїти більш складний курс теорії спорту, узагальнити відомості, одержані в загальноосвітній школі та в процесі спортивного тренування.
Достатньо високий рівень уяви дає змогу юному спортсмену в думках перетворитися в олімпійського чемпіона, космонавта, льотчика-випробовувача і т. п. Така мрійливість по суті є підготовкою до майбутньої діяльності, а бесіди і розповіді тренера про героїв спорту, їхнє життя стають реальним життям підлітка.
При досягненні поставленої мети виникає почуття радості. І хоча емоції підлітка часто ніби вихлюпуються, вони якісно відрізняються від афективних спалахів, які спостерігаються у молодших школярів. Висока чутливість до навколишньої дійсності, до дій і вчинків є благодатною основою для морального виховання підлітків, формування в них позитивних властивостей особистості.
Під час фізичного навантаження, розучування складних вправ спортсмен-підліток може проявляти достатньо вольових зусиль. Проте виховання і формування волі в цьому віці буде ефективнішим, якщо підліток знає, що і як він повинен робити і заради чого. Чим вища мета, чим зрозуміліше підлітку її громадське значення, тим легше організувати його спортивну діяльність.
Соціальна активність у цьому віці полягає у високій сприйнятливості юного спортсмена-підлітка до засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, які і прийняті у світі дорослих [1, 144].
Спортивні досягнення підлітків свідчать про те, що вониможуть вирішувати складні завдання, які ставить перед ними тренер у процесі навчально-тренувальних занять, і показувати високі результати. Однак досягнення підлітком спортивних вершин ще не дає підстав вважати, що його особистість сформувалася. Навпаки, він мабуть більше, ніж його ровесники, має потребу в розумному, дбайливому і тактовному тренерові-наставникові.
Тривалість підліткового періоду має значні індивідуальні відмінності. По закінченні він переходить у період юнацтва, що має свої особливості формування особистості.
У підлітковому і юнацькому віці більшість спортсменів досягають високих результатів. Це вікова зона перших великих успіхів, період участі у багатьох змаганнях. При цьому спостерігаються і деякі статеві відмінності. Так, наприклад, для дівчат зона спортивних досягнень у плаванні, спортивній і художній гімнастиці, фігурному катанні на ковзанах може починатися з 12—14 років, для юнаків — дещо пізніше (у плаванні з 14—15 років, фігурному катанні на ковзанах — з 13—16 і т. д.). Це види спорту, де вимагається високий рівень координаційних здібностей, завдяки яким в основному і досягають успіхів юні спортсмени.
У тих видах спорту, де необхідне поєднання фізичних здібностей з координацією рухів, успіх припадає в основному на юнацький вік [1, 145].
Існує багато теорій періоду юнацтва — біологічних, психологічних, соціальних і т. п. На думку вчених, вивчення проблеми юнацтва має бути комплексним, поєднувати соціально-психологічний підхід з дотриманням внутрішніх закономірностей розвитку.
Юність—завершальний етап біологічного дозрівання і формування особистості. Видатний педагог К.Д. Ушинський відзначав, що у вогні, який живить юність, відливається характер людини, а тому не слід ні гасити його, ні боятися його, ані вважати його небезпечним для суспільства, ні обмежувати його вільного горіння, а лише потурбуватися, щоб матеріал, що вливається в цей час у душу юнацтва, був доброї якості [3, 83].
У цьому віці значно підвищуються вимоги до особистості. Пізнавши себе і вимоги суспільства, юна особистість дуже чутлива до голосу совісті. Вона сама осудить себе за помилки, відчує гордість після виконання свого обов'язку.
Потреби у юнацькому віці різні й значною мірою залежать від організації побуту сім'ї, у якій виховуються дівчина чи юнак.
Більшість спортсменів юнацького віку, пройшовши багаторічну спортивну підготовку, досить чітко уявляють, що тільки праця визначає потреби людини (в одязі, культурі, спілкуванні тощо). Вони мають велику тягу до фізичної і спортивної досконалості, що досягається лише з допомогою фізичних навантажень, які вимагають значних зусиль особистості.
Спортсмени юнацького віку досить чітко різняться між собою за інтересами, переконаннями й ідеалами. У них значно збільшується потяг до громадсько-політичного життя [4, 37].
Для юнацького віку характерний розвиток усіх видів пам'яті, тому для удосконалення їхніх уже виразних спортивних здібностей можна використовувати різноманітні засоби і методи.
Розвивається теоретичне мислення, пов'язане з високим рівнем абстракції й узагальнення, що дає змогу ширше використовувати спортивну літературу для самовдосконалення.
На відміну від підлітків юнаки чіткіше зіставляють свої мрії з дійсністю, конкретизують діяльність уяви щодо співвідношення створених образів і своїх можливостей.
Моральні відчуття у юнацькому віці більш усвідомлені, ніж у підлітків, а зовнішні прояви почуттів краще регулюються відповідно до прийнятих норм поведінки. Маючи певні вольові якості, які сформувалися в процесі занять спортом і змагальної боротьби, юнак-спортсмен може самостійно організувати свої тренувальні заняття й заняття з групами молодших за віком спортсменів [4, 38].
Розглянуті вікові особливості становлення особистості юного спортсмена, розвитку і формування психічних процесів — основа для побудови навчально-тренувального процесу навчання і виховання, вибору засобів і методів педагогічного впливу, які на різних етапах багаторічної спортивної підготовки змінюють не тільки форму, а й зміст.
Однією з основних фізичних якостей є м'язова сила, яку можна визначити як здатність переборювати зовнішній опір або протидіяти йому з допомогою м'язових зусиль.
Найвищі темпи зростання сили кисті й станової можуть бути у підлітків і юнаків, що дає змогу збільшувати обсяг засобів силової спрямованості.
У цілому віковий розвиток різних груп м'язів відбувається нерівномірно й індивідуально: кожна з них проходить свій специфічний шлях, хоч для всіх груп м'язів властиве постійне збільшення з віком абсолютного показника сили. У дівчаток 9—10 років суттєво зростає сила згиначів кисті і м'язів спини, у 10—11 років— усіх груп м'язів, у 11—12 років — м'язів спини і нижніх кінцівок, в 12—13 років — згиначів пальців кисті й спини.
Не менш важливою, ніж власна сила, є динамічна сила і один з її видів — вибухова, або здатність виявити велику силу в мінімальний час. Вона розвивається поступально, але нерівномірно, й залежить від віку і статі (рис. 1.1) [5, 92].