Дт рах. 10, 11 —Кт субрах. 401;
— втрати цінностей від псування, крадіжок, недогляду, халатного ставлення, аварій з вини окремих осіб відшкодовуються винними особами за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від крадіжок, недостач, знищення і псування матеріальних цінностей відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» та Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння або валютних цінностей» № 217/95-ВР.
Так, розмір збитків під розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (крім дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння) визначається : за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50% від балансової вартості на момент установлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, відповідної о розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:
Рз=[(Бв-А)*Іінф+ПДВ+Азв]*2,
де Рз — розмір збитків, гри;
Бв — балансова вартість на момент установлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, грн.;
А — амортизаційні відрахування, грн.;
І — загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі індексів інфляції, які щомісяця визначають органи статистики;
ПДВ - розмір податку на додану вартість, грн;
Азв - розмір акцизного збору, грн.
Збитки від втрати, розкрадання, нестачі, знищення (псування) алмазних інструментів визначаються у подвійному розмірі їхньої вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків.
Збитки від нестачі (втрати, псування, знищення тощо) музейних експонатів визначаються за оцінкою, проведеною експертами з урахуванням історик о-художньої цінності експонатів. Якщо ці експонати містять дорогоцінні метали (золото, срібло, платиш га інші метали платинової групи),— за оцінкою експертів і подвійним розміром вартості цих металів у чистому вигляді за відпускними цінами на день виявлення завданих збитків. Музейні експонати, що містять дорогоцінне каміння, ювелірні та побутові вироби, виготовлені з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, оцінюють у потрійному розмірі їхньої вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих, збитків.
Із загальної суми стягнення з винних відповідальних осіб здійснюється відшкодування збитків, завданих установі, а залишок коштів перераховується до Державного бюджету України.
Ці операції оформляють такими бухгалтерськими записами:
а) на залишкову (балансову) вартість відсутніх, зіпсованих або знищених цінностей
Дтсубрах. 401 —Ктрах. 10, 11;
б) на суму зносу вказаних цінностей за даними обліку
Дтсубрах. 131, 132—Ктрах. 10, 11;
в) на суму відшкодування, віднесену на винних осіб, яка підлягає перерахуванню до бюджету
Дт субрах, 363 — Кт субрах. 642;
— втрати основних засобів у тих випадках, коли винні не встановлені або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, а також втрати від пожежі або стихійного лиха зараховуються на зменшення фінансування (лише після ретельної перевірки дійсної відсутності винних осіб і вжиття потрібних заходів для недопущення фактів втрат у подальшому) у такому порядку:
а) за кошторисами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, їхніх управлінь і відділів, виконавчих органів місцевих рад, незалежно від суми з кожного випадку недостач або псування матеріальних цінностей — відповідно з дозволу керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій, начальників управлінь (відділів), голів виконавчих органів місцевих рад;
б) за кошторисами установ, що утримуються за рахунок бюджету:
— на суму до 2500 грн включно за кожним випадком недостач або
псування матеріальних цінностей — з дозволу керівника установи;
— на суму від 2500 до 5000 грн включно — І дозволу керівника вищої установи;
на суму понад 5000 грн — з дозволу керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій, голів виконавчих органів місцевих рад (за підпорядкуванням).
При списанні основних засобів за рахунок установи складають бухгалтерські проведення:
а) на залишкову вартість
Дтсубрах. 401 —Ктрах. 10, 11;
б) на суму зносу
Дтсубрах. 131, 132—Ктрах. 10, 11.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Дайте поняття основних засобів та охарактеризуйте способи їх оцінки в бюджетних установах.
2. Наведіть класифікацію основних засобів бюджетних установ.
3. Завдання обліку необоротних активів у бюджетних установах.
4. Назвіть первинні документи з обліку руху основних засобів та інших необоротним активів.
5. Дайте характеристику субрахунків для обліку основних засобів та наведіть приклади їх кореспонденції.
6. Назвіть джерела надходження основних засобів у бюджетних установах та наведіть приклади відображення в обліку операцій з надходження основних засобів.
7. Охарактеризуйте порядок списання основних засобі/і у бюджетних установах та його відображення в обліку.
8. Дайте характеристику організації інвентарного обліку основних засобів.
9. Порядок нарахування зносу основних засобів та його відображення в обліку.
10. Розкрийте особливості відображення в обліку витрат на ремонти і модернізацію основних засобів.
11.Що таке нематеріальні активи та який порядок їх оцінки і обліку?
12. Завдання, види і терміни проведення інвентаризації необоротних активів.
13. Порядок проведення інвентаризації основних засобів та оформлення її результатів.
14. Порядок визначення відхилень за результатами інвентаризації та їх регулювання і відображення в обліку.
РОЗДІЛ 6
Облік матеріалів,
продуктів харчування,
медикаментів та малоцінних і
швидкозношуваних предметів
6.1. Поняття, класифікація та оцінка матеріальних цінностей бюджетних установ
Категорія «матеріали» у широкому розумінні цього терміна притаманна як сфері матеріального виробництва, так і бюджетним установам, основним продуктом діяльності яких є-послуги. Під матеріальними запасами бюджетних установ розуміють різноманітні речові елементи, що використовуються у процесі господарської діяльності як предмети праці. Тобто матеріальні запаси — це частина майна, що:
а) використовується у виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг;
б) призначається для продажу безпосередньо або після відповідної обробки;
в) використовується для управлінських потреб організації.
На відміну від виробничої сфери, де всі виробничі запаси у процесі використання переносять свою вартість на собівартість виготовленої готової продукції, вартість спожитих матеріалів у бюджетних установах здебільшого відноситься на їх фактичні видатки.
Склад матеріальних цінностей бюджетних установ досить широкий і різноманітний, тому для правильної організації їх обліку важливе .значення має науково обгрунтована їх класифікація, оцінка та вибір одиниці обліку. У бюджетних установах основним є групування матеріалів за функціональним призначенням, яке покладено в основу організації обліку матеріальних цінностей:
— матеріали для навчальних, наукових та інших цілей;
— продукти харчування;
— медикаменти й перев'язувальні засоби;
— господарчі матеріали і канцелярське приладдя;
— пальне, паливо та мастильні (змащувальні) матеріали;
— тара;
— матеріали в дорозі;
— .корми і фураж;
— запасні частини до машин і обладнання;
— будівельні матеріали;
— інші матеріали;
— малоцінні та швидкозношувані предмети;
— вироби виробничих (навчальних) майстерень;
— продукція підсобних (навчальних) сільських господарств.
Окрему облікову групу в складі виробничих запасів бюджетних установ становлять тварини на вирощуванні і відгодівлі, які за економічною класифікацією належать до предметів праці.
Систематизований перелік усіх матеріальних цінностей, що використовуються в установах, ч повним і точним найменуванням та групуванням у розрізі груп, підгруп, субпідгруп, сортів (гатунків, типорозмірів тощо) становить єдину номенклатуру цінностей установи. Кожному найменуванню матеріалів у цьому переліку надається постійний номенклатурний номер, визначається облікова одиниця вимірювання, інколи й облікова ціна. У такому вигляді цей перелік (реєстр) матеріальних цінностей набуває значення номенклатури-цінника. Він тиражується в необхідній кількості примірників з таким розрахунком, щоб ним могли користуватися усі відділи установи, служби, підрозділи та матеріально відповідальні особи.
У невеликих бюджетних установах для обмеження облікової номенклатури матеріалів та спрощення їх обліку однорідні та подібні за якісними ознаками матеріали можуть об'єднуватися під одним номенклатурним номером. Номенклатурний номер — це скорочене постійно діюче умовне позначення відповідної групи або виду матеріалів, яке використовується для полегшення внутрішньогосподарського обліку. Номенклатурний номер проставляють на всіх первинних документах з обліку руху та витрачання матеріальних цінностей.