Метод амортизацiї для всiх основних засобiв, у тому числi i для продуктивної худоби, вибирається пiдприємством самостiйно.
Сiльськогосподарськi пiдприємства у бухгалтерському облiку суму амортизацiї продуктивної худоби вiдносять на собiвартiсть одержаної вiд продуктивних тварин продукцiї. Тобто сума амор! тизацiї корiв основного стада розподiлятиметься мiж вартiстю приплоду i молока; овець — мiж вартiстю приплоду, молока i вовни; свиней — відноситись на вартiсть приплоду.
Нарахування амортизацiї основних засобiв, у тому числi i продуктивних тварин, вiдповiдно до П(С)БО 7 “Основні засоби”, здiйснюється протягом строку їх корисного використання (екс! плуатацiї), який пiдприємство визначає самостiйно, одночасно з введенням основних засобiв в експлуатацiю.
На сiльськогосподарському пiдприємствi надходження худоби до основного стада може бути результатом переведення тварин з iнших вiкових груп, купiвлi в iнших господарств або у населен! ня. У будь!якому разi на пiдприємствi створюється комiсiя, до якої, крiм керiвника (або його заступника) i представника бух! галтерії, обов’язково входять працiвники зооветеринарної служ! би. Пiсля детального огляду тварин комiсiя складає Акт на пере! ведення тварин з групи до групи або Акт приймання!передачi (внутрiшнього перемiщення) основних засобiв, якi i є пiдставою для зарахування тварин до основного стада, тобто до складу основних засобiв.
При визначеннi строку корисного використання продуктивної худоби слiд обов’язково враховувати такi фактори:
• вiк тварини при надходженнi;
• продуктивнiсть;
• фiзичний стан (жива вага, екстер’єр, конституція).
У разi змiни очiкуваних економiчних вигод вiд використання тварини внаслiдок змiни одного з таких факторів строк корисної
експлуатації може переглядатися. Амортизація в такому випад! ку нараховується виходячи з нового строку корисного викорис! тання, починаючи з мiсяця, наступного за місяцем зміни цього строку (п. 25 П(С)БО 7 “Основні засоби”).
Первинна вартість тварин залежатиме від того, яким шляхом тварини потрапили до основного стада. У разi купiвлi тварин в інших підприємств або населення — це договiрна цiна купівлі, а при переведенні з інших вікових груп усерединi підприємства — планова собiвартiсть живої ваги, яка в кінці року доводиться до фактичної.
Обираючи метод амортизацiї, необхiдно пам’ятати, що продук! тивна худоба — це живi органiзми й одержання продукцiї вiд неї у рiзнi перiоди часу буде неоднаковим. Продуктивнiсть тварин залежить вiд цiлого ряду факторiв: умов утримання, рацiону годування, фiзичного стану тварини, її вiку, погодних умов, пори року тощо.
Враховуючи ці особливостi, з п’яти методiв нарахування амо! ртизацiї, запропонованих П(С)БО 7 “Основні засоби” для амор! тизацiї продуктивної худоби, доцiльнiше застосовувати виробни! чий метод. Суть цього методу полягає в тому, що мiсячна сума амортизацiї визначається як добуток фактичного мiсячного об! сягу продукцiї i виробничої ставки амортизацiї. Виробнича став! ка амортизацiї обчислюється дiленням вартостi, що амортизу! ється, на загальний обсяг продукцiї, який пiдприємство очiкує виробити з використанням об’єкта основних засобiв (у нашому випадку — продуктивних тварин).
Для узагальнення iнформацiї про нараховану амортизацiю Планом рахункiв передбачено рахунок 131 “Знос (амортизація) основних засобiв”. По кредиту цього рахунка вiдображається на! рахування амортизацiї та індексацiя зносу, по дебету — змен! шення суми зносу. Нарахування амортизацiї продуктивної худо! би буде оформлятися проведенням: Д!т 232 К!т 13.
Методичнi основи класифiкації витрат сiльськогосподарських пiдприємств подано у П(С)БО 16 “Витрати”, а також у Методич! них рекомендацiях з планування, облiку i калькулювання
собiвартостi продукцiї (робiт, послуг) сiльськогосподарських пiдприємств, що затвердженi наказом Мiнiстерства аграрної полiтики України вiд 18.05.01 № 132.
Методичні рекомендацiї з планування, облiку i калькулюван! ня собiвартостi продукції (робiт, послуг) сільськогосподарських підприємств розробленi вiдповiдно до законів України “Про бух! галтерський облік та фінансову звітність в Україні” вiд 16.07.99. № 996, “Про оподаткування прибутку підприємств” вiд 22.05.97 № 283 та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдності в складі i класифікації ви! трат, застосування методики їх планування та обліку i визна! чення собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподар! ських підприємствах різних органiзацiйно!правових форм влас!
ності, включаючи їх допоміжні i підсобні підрозділи.
Дія Методичних рекомендацій поширюється на структурні під! розділи несільськогосподарських підприємств, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.
Собівартість продукції (робіт, послуг) — це витрати підпри! ємства, пов’язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.
Планування (нормування) собівартості продукції (робіт, по! слуг) передбачає найбільш ефективне використання матеріаль! но!технічних i грошових ресурсів на основі нормативів та забез! печення дії проти витратного механізму відповідно до технологіч!
них умов і вимог охорони навколишнього середовища.
Метою обліку витрат і визначення собівартості продукції (ро! біт, послуг) є документоване, своєчасне, повне i достовірне відо! браження фактичних витрат на виробництво продукції для за! безпечення контролю за використанням матеріальних, трудових i фінансових ресурсів.
Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) здійснюється для визначення ефективності запланованих i фактич! но здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних i економічних заходів, спрямованих на розвиток i вдосконалення виробництва та для обґрунтування цінової політики підприєм!
ства.
Витрати, проведені в іноземній валюті, перераховуються у гро! шову одиницю України за курсом Національного банку на мо! мент здійснення операцій.
Витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно зi зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення акти! вів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капі! талу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звiтного перiоду, в якому вони були здiйсненi.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протя! гом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами звітного періоду:
а) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та інши! ми аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
б) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
в) погашення одержаних позик;
г) зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призво! дять до зменшення капіталу внаслідок його вилучення або роз!
поділу власниками.
У плануванні i бухгалтерському обліку визначають собівар! тість реалізованої продукції та виробничу собівартість.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робiт, послуг), яка була реалі! зована протягом звітного періоду, розподілених загальновироб!
ничих і наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включа! ються:
а) прямі матеріальні витрати;
б) прямі витрати на оплату праці;
в) iншi прямі витрати;
г) загальновиробничi витрати.
Прямими вважаються витрати, які можна віднести безпосеред! ньо на відповідний об’єкт витрат або які розподіляються між
об’єктами витрат пропорційно до бази, з якою ці витрати знахо! дяться в близькій залежності, зокрема витрати мастильних ма! теріалів розподіляються пропорційно вартості основного пально! го; амортизація i витрати на поточний ремонт приміщення — пропорційно площі, що використовується при виробництві окре!
мих продуктів тощо.
Прямі матеріальні витрати — це витрати цінностей (матеріа! лів), використаних безпосередньо на виробництво конкретного виду продукції, включаючи ті, що пов’язані з:
а) підготовкою та освоєнням випуску продукції (суми цих витрат відносяться на собівартість продукції з початку її вироб!
ництва);
б) виконанням технологічного процесу з виробництва продук! ції, виконання робіт i надання послуг (сировина, насіння, па! ливо, енергія, добрива, засоби захисту рослин, лiки, корми, ін! струмент, пристрої та iншi засоби i предмети праці, а також матеріали);
в) проведенням поточного ремонту, технічного огляду i тех! нічного обслуговування основних виробничих засобів, у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами операційної орен! ди, за винятком їх реконструкцiї та модернізації;
г) забезпеченням працівників спеціальним одягом i взуттям, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством, коли ці суми можна віднести на відповідний об’єкт.
Матеріальні ресурси та послуги, що входять до “Матеріаль!
них витрат”, оцінюються за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, визнаєть! ся собівартість, до складу якої входять такі фактичні витрати:
а) суми, що сплачуються згідно з договором постачальникові
(продавцеві), за вирахуванням непрямих податків;
б) суми ввізного мита;
в) суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів,