Досліджуючи документи, аудитор вивчає встановлений порядок виправлення виявлених помилок, аналізує їх з метою попередження в майбутньому. Особлива увага звертається на помилки, виявлені при введені, інформації до комп'ютерної програми. Для перевірки правильності обробки інформації за окремим завданням аудитор може використовувати так званий метод "повтору контрольного прикладу", тобто самостійно або із залученням спеціаліста обробити за діючими на підприємстві програмами і у встановленому технологічному порядку конкретну первинну інформацію.
Аудитор може застосовувати фактичні дані господарюючого суб'єкта або спеціально розроблені конкретні приклади перевірки алгоритмів комп'ютерної обробки даних. Контрольні дані вводяться до системи обробки з метою перевірки правильності функціонування комп'ютерних програм. Аудитору бажано мати набір даних і заздалегідь прораховані на їх основі результати, тобто контрольні приклади. Наприклад, для встановлення правильності нарахування прибуткового податку, аудитор може вводити до комп'ютерної програми клієнта значення визначеної суми заробітної плати та переконатися в правильності отриманого результату.
Контрольні дані повинні бути компактними та не вимагати багатогодинного введення до системи клієнта, але при цьому охоплювати якомога більший спектр видів господарської діяльності. Тестування комп'ютерної системи обробки даних клієнта із наперед підготовленими контрольними прикладами, як показує практика, є більш ефективним, ніж тестування на основі даних самого клієнта.
Також можливим є застосовування спеціальних засобів для перевірки змісту комп'ютерних файлів підприємства, що підлягає аудиту. Для таких потреб застосовуються програми, які дозволяють аналізувати зміст таких файлів, сортувати показники, що в них зберігаються, за різними ознаками (датою, сумою, алфавітом, змістом тощо), та роздруковувати їх в необхідній формі.
Використовувати хронологічну перевірку доцільно на тих підприємствах, в яких ведеться кількісно-сумовий облік запасів (на складах торговельних підприємств, базах). Як правило, на цих підприємствах на кінець місяця по одних видах запасів можуть зазначатися залишки, а по інших – ні. Якщо аналізувати надходження і витрачання запасів не тільки на кінець місяця, а й дослідити кожну операцію з витрачання і надходження, тоді можна встановити, що за певними запасами на конкретну дату зазначаються перевитрати, а потім оприбутковуються запаси, після чого визначається реальний залишок. Відповідно, в результаті залишок, який утворився, приховується і не відображається в бухгалтерському обліку, і нарахування відповідного витрачання за даним товаром здійснюється за весь інвентаризаційний період.
Незважаючи на подальший розвиток комп'ютерного забезпечення та передачі вихідної інформації до комп'ютерних систем аудиторські операції організаційно-інструктивного характеру, спостереження, оцінки дій посадових осіб, отримання, довідок тощо вимагають творчих зусиль аудитора, тому їх важко автоматизувати за допомогою технічних засобів.
Дійовий зовнішній аудит передбачає поглиблений аналіз показників фінансового стану підприємства.
Оцінку фінансового стану підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.
Основою методики оцінки фінансового стану є теорія аналізу фінансової діяльності підприємства, що розглядає поняття “стабільний фінансовий стан” не тільки як якісну характеристику його фінансів, а як і кількісно вимірюване явище.
Комплексна оцінка фінансової стійкості ФОП „Ганжа О.І.” проводиться шляхом розрахунку відносних показників (табл. 3.2).
Таблиця 3.2Показники оцінки фінансової стійкості ФОП „Ганжа О.І.” за 2006-2007 рр.
| Показник | Формула для розрахунку | Нормативне значення | 2006 рік | 2007 рік | Відхилення (+/-) |
| Коефіцієнт незалежності (автономії, власного капіталу) | Власний капіталВалюта балансу | > 0,5 | 0,820 | 0,893 | 0,073 |
| Коефіцієнт фінансової залежності | Валюта балансуВласний капітал | < 2 | 1,219 | 1,119 | -0,100 |
| Коефіцієнт фінансової стійкості | Власний капіталЗалучений капітал | > 1 | 4,562 | 8,370 | 3,809 |
| Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу | Залучений капіталВласний капітал | - | 0,219 | 0,119 | -0,100 |
| Коефіцієнт стійкості фінансування | Власний капітал + Забезпечення наступних витрат і платежів + Довгострокові зобов’язанняВалюта балансу | 0,8-0,9 | 0,820 | 0,893 | 0,073 |
| Коефіцієнт концентрації залученого капіталу | Довгострокові зобов’язання + Поточні зобов’язанняВалюта балансу | < 0,5 | 0,180 | 0,107 | -0,073 |
| Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами | Власний капітал – Необоротні активиОборотні активи | > 0,1 | 0,646 | 0,801 | 0,156 |
Коефіцієнт незалежності характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. В 2007 року він становив 0,893, що на 0,073 пункти більше, порівняно з 2006 роком.
Коефіцієнт фінансової залежності свідчить про зменшення в 2007 році питомої ваги залучених коштів у фінансуванні підприємства на 0,1, порівняно з 2006 роком.
Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність. Отже значення цього показника в 2007 р. на 0,1 менше, порівняно з 2006 р.
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу залежить від галузевих особливостей і становить в 2007 р. 0,107, що на 0,073 менше, порівняно з 2006 р.
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування. Отже у ФОП „Ганжа О.І.” він становить в 2007 році 0,801, що на 0,156 пунктів більше, порівняно з 2006 роком.
Одним із етапів аналізу фінансового стану ФОП „Ганжа О.І.” є оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства.
Платоспроможність — це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.
Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану — воно періодично або постійно є неплатоспроможним. У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов’язаннями.
Розглянемо оперативну поточну платоспроможність станом на 1.01.2007 року, визначивши платіжні засоби і строкові зобов'язання.
Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:
1. Найбільш ліквідні активи (A1).
2. Активи, що швидко реалізуються (А2).
3. Активи, що повільно реалізуються (А3).
4. Активи, що важко реалізуються (А4).
Отже, перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.
Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:
1. Найбільш строкові зобов'язання (П1).
2. Короткострокові пасиви (П2).
3. Довгострокові пасиви (П3).
4. Постійні пасиви (П4).
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання. Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яки в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов'язань.
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А1 ³ П1; А2 ³ П2; А3 ³ П3; А4 £ П4.
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості. Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. Розглянемо аналіз ліквідності балансу ФОП “Ганжа О.І.” (табл. 3.3).
Ми бачимо, що у ФОП „Ганжа О.І.” виконуються всі умови за групами, що свідчить про достатню платоспроможність.
Таблиця 3.3Аналіз ліквідності балансу ФОП “Ганжа О.І.” за 2007 рік
| Актив | На поч. року | На кін. року | Пасив | На поч. року | На кін. року | Платіжний надлишок або нестача | |
| П.р. | К.р. | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| 1. Найбільш ліквідні активи (А1) | 7,2 | 16,3 | 1. Найбільш строкові зобов’язання (П1) | 7,3 | 5,4 | -0,1 | 10,9 |
| 2. Швидко реалізовані активи (А2) | 4,1 | - | 2.Короткострокові пасиви (П2) | - | - | 4,1 | - |
| 3. Повільно реалізовані активи (А3) | 9,4 | 10,9 | 3.Довгострокові пасиви (П3) | - | - | 9,4 | 10,9 |
| 4. Важко реалізовані активи (А4) | 20,0 | 23,4 | 4. Постійні пасиви (П4) | 33,3 | 45,2 | -13,3 | -21,8 |
| БАЛАНС | 40,7 | 50,6 | БАЛАНС | 40,6 | 50,6 | * | * |
Крім абсолютних показників для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства варто розрахувати відносні показники ліквідності (табл. 3.4).