Туроператори комплектують пакети туристичних послуг, домовляючись про спеціальні тарифи в авіакомпаніях, бронюючи блоки номерів в готелях, укладаючи угоди з наземними службами і працюючи з іншими місцевими постачальниками туристичних послуг. Завдяки такій діяльності створюється продукт, який є предметом ринкових відносин туроператора з іншими суб'єктами туристичної діяльності: гуртового та роздрібного продажу.
Туроператори продають основні компоненти своїх турів великій кількості туристів за фіксованими цінами напряму або через турагентів. Як оптовики, вони мають можливість обумовити з постачальниками туристичних послуг зниження вартості певного туру до максимально можливого рівня, оскільки отримують значні знижки. В той же час, готелі і транспортні компанії використовують туроператорів, щоб продати свої вільні номери і місця в літаках, і тим самим здобути вищі показники ефективності функціонування.
Після того, як туроператор організував закупку місць на авіатранспорті і номерів в готелях, купуються інші компоненти — харчування, музеї, екскурсії, необхідні для остаточної комплектації пакету турпослуг для відпочинку.
4. СХЕМИ ВЗАЄМОДІЇ СУЧАСНОГО ГОТЕЛЮ ТА ТУРОПЕРАТОРА
Туристичний оператор - активний суб’єкт туристичного ринку, безпосередньо буручий учать у плануванні, розробці, просуванні та реалізації туристичного продукту с комерційною метою. Основною задачею туроператора стає планування туру.
Функції туроператора:
-функція просування туристичного продукту є важливішою формою маркетингової активності туроператора.
-інформативна функція сучасних туристичних операторів виявляється в тому, що у ході розробки, просування, реалізації турів оператор поширює на ринку всі можливі данні
-новаторська функція висловлює прагнення будь-якої комерційної організації до виживання у змінюючи ринкових умовах.
- вивчення потреб потенційних туристів на тури та туристичні програми;
- складання маршрутів та перспективних програм обслуговування туристів;
- взаємодія з постачальниками послуг;
- розрахунок вартості туру та визначення ціни;
- реалізація турів;
- методичне забезпечення турів;
- забезпечення туристів необхідним та спеціальним спорядженням, сувенірною та рекламно-інформаційною продукцією;
- підготовка, підбір та призначення спеціалістів на маршрути подорожей (екскурсоводи, інструктори, гіди-перекла-дачі тощо);
- рекламно-інформаційна робота по просуванню туристичного продукту до споживачів;
- контроль за якістю, надійністю та безпекою туристичного
обслуговування.
Оренда готелю є ознакою розвиненого туроперейтингу. Оренда готелю має на увазі використання готельними номерами на оплачену туроператором суму орендної плати.
Під час оренди готелю його власник повинен продовжувати управління готелем, контролювати надання заявлених послуг туристам. Єдиним виключенням з повсякденної роботи є повне невтручання, зі сторони власника готелю, у процес бронювання номерів,заявки на бронювання, та розрахунку з туристами, якими на протязі всього терміну проживання у готелі є туроператор. Функції служби бронювання орендованого готелю на протязі всього терміну оренди зводяться до отримання від туроператора про дати майбутніх заїздів, кількості та особистих даних заїжджаючи, про умови їх заселення в готель. Всі інші служби готелю працюють в звичному їм режимі, виконуючи їх основні функції.
Отримавши в оренду готель туроператор приступає до реалізації готельних номерів, користуючись власною агентською мережею.
Туроператор у сучасному світі є гарантом надання потенціальних клієнтів багатьом підприємствам туристичної індустрії.
На сьогоднішній день не існує єдиної обов'язкової міжнародної системи класифікації засобів розміщення. У кожній країні щось своє винаходиться. Однак подорожуючи по своїй країні і приїжджаючи в інші країни, турист уже передбачає отримати певний рівень обслуговування, відповідний його гаманцю і запитам.
Незалежно від категорії до всіх готелям передбачаються наступні вимоги:
- Зручні під'їзні шляхи;
- Облаштована прилегла територія;
- Вивіска з назвою та зазначенням категорії підприємства;
- Окремий вхід в ресторан з вивіскою;
- Окремий вхід в готель, якщо вона займає частину будівлі;
- Сприятливі екологічні умови;
- Парковка;
- Номерний фонд;
- Меблювання;
- Інвентар та предмети санітарно-гігієнічного оснащення номера;
- Санітарні об'єкти загального користування;
- Громадські приміщення;
- Забезпечення безпеки життя, здоров'я та збереження майна проживають;
- А також оснащення певними інженерними системами та обладнанням.
Найбільш популярною в світовому готельному господарстві вважається Французька національна класифікація готелів або система зірок.
Вона встановлює для туристських готелів шість категорій, серед яких п'ять з присвоєнням певної кількості зірок (1 *, 2 **, 3 ***, 4 ****, 5 *****).
Категорія готелю - класифікаційна угруповання, що характеризується певним набором вимог. Мінімальні вимоги на присвоєння одній з категорії:
- Кількість кімнат;
- Загальні приміщення;
- Обладнання готелю;
- Комфортність житла;
- Обслуговування;
- Доступність інвалідам та особам з обмеженою рухливістю.
За типом французької класифікації в Європейських країнах виділяється німецька класифікація, згідно з якою готельні підприємства поділяються на 5 класів:
- Туристський клас - 1 *;
- Стандартний клас - 2 **;
- Комфортний клас - 3 ***;
- Перший клас - 4 ****;
- Люкс - 5 *****.
5. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ДОДАТКОВИХ ПОСЛУГ
Послуги,що надаються в туристичних комплексах поділяються на основні та додаткові. Додатковi послуги — обсяг готельних послуг, що не належать до основних, замовляються та сплачуються додатково.
Додаткові послуги в тур комплексах визначають наявність ремонтніх майстернь, пральні, кравецької майстерні, перукарні, аптечного кіоску, та кіоску з обміну валют, сауни, тренажерного залу, майданчиків для гольфу, басейну, бізнес-центру, прокату автомобілів, стоянок у гаражі.
Також додаткові послуги можна замовити не тільки безпосередньо у готелі,а також через туристичну фірму. Вони можуть бути включені в туристичній пакет, або замовлені за індивідуальним проханням.
Додаткові послуги які надає безпосередньо турагент:
екскурсійне обслуговування;
замовлення гідів-перекладачів;
купівля квитків на літаки,поїзди( за наявності зайвих або не розпроданих);
візові послуги та послуги страхування.
Розрахунок вартості туру є складною багатофакторною процедурою. Ціна на турпродукт обраховується методом нормативної калькуляції. При визначенні калькуляції собівартості одиниці послуг слід виходити з їх споживчої вартості, але мати на увазі мінливість послуг (залежно від рівня кваліфікації персоналу, технічного забезпечення та інших складових обслуговування). Ціна туру повинна покривати видатки на його організацію і реалізацію та приносити суб'єкту ринкової діяльності певний прибуток, який би давав можливість для розвитку. В той же час ціна повинна бути гнучкою, щоб забезпечувати діяльність в умовах ринкової конкуренції (як цінової так і якісної) і відповідати попиту.
В ціну турпакета обов'язково закладається прибуток туроператора, який встановлюється в процентах до собівартості і залежить від рентабельності туру, що планується. Тобто, відповідно до маркетингу даного турпродукту, туроператор встановлює норму рентабельності (%) і чим вона вища, тим більша сума прибутку. Норма рентабельності коливається в широких межах (від 5% до 100 і більше) і залежить від кон'юнктури попиту та стану конкурентного сердовища на ринку даного цільового сегменту. Ціна, таким чином, визначається в обрахунку на одного туриста як добуток витрат по туру і норми прибутку. Нижньою межею вартості тура є його собівартість, яка включає зафіксовану в угодах ціну основних послуг за обумовленими параметрами туру та поточні витрати на їх реалізацію та організацію споживання. Останній параметр залежить від обраної фірмою маркетингової стратегії: характеру реклами і рекламної кампанії, розгалуженості мережі та її географії, різноманітності каналів збуту турпродукта.