Смекни!
smekni.com

Бойові можливості механізованого відділення (стр. 2 из 5)

Нездоланність оборони забезпечується її стійкістю, глибокою побудовою бойового порядку і активним веденням оборони.

Тому оборона повинна бути протиатомною, протитанковою, протиповітряною, протихімічною і протидесантною. Активність оборони полягає в утриманні ініціативи бою у своїх руках, постійному нав'язуванні противнику своєї волі, митецьким маневром сил і засобів із глибини.

Вона повинна утримувати противника в напрузі, ставлячи перед ним все нові і нові несподівані завдання, які належить йому вирішувати.

Стійкість оборони досягається вмілим інженерним обладнанням місцевості і усіляким використанням її захисних властивостей, стійкістю, завзятістю і активністю військ при веденні оборонного бою.

Мета оборони — завдати противнику значні втрати і утримати займану позицію. Це може бути досягнуто, якщо кожен солдат буде завзято утримувати свою вогневу позицію під будь-яким вогнем противника, якщо він буде вміло, холоднокровно використовувати свою зброю, а якщо противнику вдасться ввірватися на позицію, то рішуче знищити його в рукопашній сутичці.

Успіх оборони досягається витримкою, стійкістю і завзятістю військ, що обороняються, при відбитті атак противника, особливо танків, умілим використанням місцевості, її інженерним обладнанням і ретельним маскуванням, мистецькою організацією системи вогню, твердим керуванням підрозділами й умінням тривалий час діяти на зараженій місцевості.

Механізоване відділення, використовуючи вигідні умови місцевості і її інженерне обладнання, у взаємодії із сусідніми відділеннями, а також з підрозділами інших родів військ здатне відбити наступ переважаючих сил противника, нанести йому ураження і міцно утримувати займану позицію.

Відділення в обороні займає позицію 50—100 м по фронту з таким розрахунком, щоб мати можливість вогнем разом із сусідніми відділеннями знищувати противника перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу. В обороні кожен солдат, який уміло використовує свою зброю і стоїть насмерть, може знищити велику кількість солдатів противника, а також його наступаючі танки й інші броньовані машини.

На позиції відділення автоматники, кулеметники і гранатометники розташовуються так, щоб вони не спостерігалися противником і разом з тим усі підступи до позиції відділення і на флангах знаходилися під дійсним, особливо фланговим вогнем, а загородження і природні перешкоди добре проглядалися і прострілювалися.

Оборона повинна забезпечувати можливість маневру вогнем на напрямок, що загрожує і ведення його вночі, а також в інших умовах обмеженої видимості.

Організація бойових дій в обороні складається з ряду заходів: з'ясування завдання, оцінки обстановки й прийняття рішення, підготовки підрозділу до бою, постановки бойових завдань, організації розвідки, взаємодії, зв'язку, бойового і матеріального забезпечення, заходів охорони і питань, що забезпечують підтримку постійної бойової готовності.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником бронетранспортер (БМП) займає вогневу позицію в місці, що забезпечує скритне її розташування, і своїм вогнем прикриває особовий склад відділення при виконанні ним робіт з інженерного обладнання позиції.

Умови заняття механізованим відділенням позиції в обороні можуть бути наступними: перехід до оборони в ході наступального бою; під вогнем противника, в умовах безпосереднього зіткнення з ним; при відсутності безпосереднього зіткнення із противником і в тилу бойових порядків наших військ.

Позиція — це ділянка місцевості, на якій відділення веде оборонний бій. Місце для позиції відділення вказує командир взводу, тим часом командир відділення повинен уміти тактично грамотно розташувати окопи на позиції відділення. Визначаючи місце позиції, командир повинен постійно пам'ятати, що вона повинна відповідати наступним вимогам.

Розташовуватися на місцевості, що забезпечує хороший огляд і обстріл місцевості, що лежить попереду і надійне укриття від спостереження і вогню противника; проходити по рубежах природних протипіхотних і протитанкових перешкод, забезпечувати надійний захист від вражаючих факторів ядерної зброї; не виділятися на навколишній місцевості, чим утруднити ведення вогню по позиції.

Найбільш сприятливою умовою для заняття відділенням позиції, що відповідає перерахованим вище вимогам, є завчасне заняття оборони поза зіткненням із противником. Однак у ході бою противник може змусити перейти до оборони на досягнутому рубежі, що зовсім не відповідає вимогам для оборонної позиції відділення. У цих умовах відділення у взаємодії із сусідами повинне з боєм захопити вигідний рубіж і перейти до його оборони; якщо ж виконання цього завдання виявляється не під силу відділенню і сусідам, то за наказом старшого начальника відділення під прикриттям вогню, у взаємодії із сусідами може відійти на вигідний у тактичному відношенні рубіж і організувати на ньому міцну оборону.

При створенні оборони командир відділення повинен так організувати систему вогню, щоб вона забезпечувала ведення кругової оборони, а при використанні захисних і властивостей місцевості, що маскують, а також й інженерних споруджень підвищувала живучість вогневих засобів відділення.

Усім вогневим засобам повинні призначатися, крім основних, запасні вогневі позиції з метою їхнього переміщення і зосередження вогню в потрібному напрямку.

Ураження цілей механізоване відділення здійснює вогнем окремих вогневих засобів або зосередженим вогнем. Вогонь по напрямку може бути фронтальним (спрямованим до фронту цілі), фланговим (спрямованим у фланг цілі), перехресним ( що ведеться з двох і більше напрямків по одній цілі), косоприцільним і кинджальним.

Фронтальний вогонь ведеться перпендикулярно до фронту цілі. Він найбільш ефективний при обстрілі глибоко ешелонованої цілі і менш результативний при стрільбі по розосередженій цілі, наприклад що наступає.

Фланговий вогонь-вогонь, спрямований у фланг цілі, він, як правило, найбільш часто використовується при стрільбі автоматичної зброї (особливо кулеметів) по цепу піхоти противника, що наступає.

Перехресний вогонь - це вогонь, що ведеться по одній цілі з двох і більше напрямків. Він може об’єднати будь-які види вогню: фронтальний і фланговий, фронтальний і косоприцільний. Перехресний - найбільш діючий вогонь, особливо при раптовому його застосуванні, він може зробити сильний психологічний вплив і нанести противнику великі втрати.

Косоприцільний вогонь ведеться під гострим кутом до фронту цілі. Під косим напрямком вогню стосовно фронту цілі зменшуються видимі проміжки між солдатами цепу, що наступає і ураженість цепу стає більшою.

Кинджальний вогонь ведеться з кулемету або автомату, відкривається він з малих дистанцій раптово в одному визначеному напрямку.

Зосереджений вогонь - це вогонь автоматів, гранатомету й озброєння бронетранспортера, що ведеться по одній цілі або частині бойового порядку противника. Зосереджений вогонь може готуватися завчасно по обмежених важливих ділянках місцевості, на шляху ймовірного руху противника або по найбільш важливих цілях (групі цілей) для знищення їх вогнем високої щільності в короткий час. Команда на відкриття такого вогню може бути наступною: “Відділення, орієнтир 1, група піхоти, 4, вогонь.”

Розподіл вогню застосовується, коли необхідно і можна вразити або знищити декілька цілей. Для цього подається команда: “Гранатометнику праворуч танк-знищити; кулеметнику прямо кулемет-придушити; автоматникам ліворуч група піхоти противника, 3, під ціль, вогонь”.

На заключному етапі своєї роботи командир відділення складає картку вогню, на який вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; позиція відділення, смуга вогню і додатковий сектор обстрілу; основна і запасна (тимчасова) вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера), танку, гранатометника, кулеметника, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім секторів для гранатометника); ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; позиції вогневих засобів старшого командира, розташованих в межах позиції відділення і на флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх відділень та межі їхніх смуг вогню на флангах.

Добре організована і безупинно керована система вогню — застава успішних дій відділення в обороні.

Бій вимагає від воїна волі, зухвалих, впевнених і ініціативних дій, знання озброєння і техніки, непохитної стійкості в обороні і рішучості в досягненні успіху. Володіючи цими якостями, воїн здатний здобути перемогу над сильним і хитрим противником у складній бойовій обстановці.

З початком вогневої підготовки противника спостерігач продовжує вести спостереження, навідник при озброєнні бронетранспортера і водій залишаються на своїх місцях, а інший склад відділення за командою командира укривається в бліндажі або в щілині (сховищі) у готовності швидко зайняти свої місця на позиції. При застосуванні противником отруйних речовин особовий склад швидко одягає протигази.

При наступі піхоти з танками солдати відділення відсікають вогнем автоматичної зброї піхоту противника від танків, змушують її залягти перед переднім краєм і готуються до знищення танків гранатометом і протитанковими гранатами.

Якщо танк противника буде підбитий, то солдати відділення повинні бути готові знищити його екіпаж, що може спробувати залишити машину.

У тих випадках, коли танку противника вдалося досягти позиції відділення, особовий склад укривається в траншеї, пропускає через себе танк і потім кидком протитанкової гранати в кормову частину танка підбиває його і готується до відбиття піхоти, що атакує, знищення екіпажа підбитого танку або інших танків, що атакують позицію відділення.