регистрация /  вход

Дія хімічної зброї (стр. 1 из 5)

1. Поняття хімічної зброї і історія її застосування

За свідченнями німецького історика Ганса Дельбарка, ще під час Кримської війни англо-французькі війська намагались задушити отруйними газами захисників Севастополя. Проте цей підступний план зірвався через невміння правильно використовувати потік вітру.

На початку Першої світової війни німецька армія наприкінці вересня 1914 р., порушивши угоди Гаазьких конференцій 1899 і 1907 рр., використала артилерійськіхімічні снаряди з подразнюючими отруйними речовинами.

Перше офіційне повномасштабне використання хімічної зброї було здійснене німецькими військами 22 квітня 1915 р. поблизу річки Іпр (Бельгія) проти французьких військ. Хімічна атака була організована наступним чином. На ділянці шириною 6 км вони встановили 6000 балонів, що містили 180 т хлору. Використовуючи сприятливий напрямок вітру, вони скерували отруйні гази на позиції противника. Внаслідок цього в перші години загинуло близько 6 тис. осіб, а 15 тис. зазнали різних ушкоджень.

Через місяць німці провели газову атаку проти російських військ. Хлором було отруєно 9 тис. чол., з них загинуло 1200.

У 1916 р. французька армія проти німецьких військ застосувала синильну кислоту як бойову отруйну речовину.

За час Першої світової війни промисловістю всіх воюючих держав було вироблено близько 180 тис. тонн отруйних речовин, при цьому на полі бою було використано 125 тис. тонн. За період Першої світової війни (1914-1918 pp.) загальна кількість уражених від застосування хімічної зброї становила близько 1300000 осіб.

Після Першої світової війни під тиском громадської думки в 1925 р. представники 37 держав у Женеві підписали «Протокол про заборону застосування на війні задушливих ядучих або інших подібних газів і бактеріологічних засобів». Цей протокол ратифікували або приєднались до нього більшість країн світу.

Проте історія свідчить, що деякі держави неодноразово порушували Женевську угоду. В 1935-1936 pp. Італія у війні з Ефіопією провела 19 хімічних атак, внаслідок яких загинуло 15 тис. осіб із загальної кількості загиблих під час військового конфлікту 50 тис. ефіопів.

У 1937-1943 pp. японські війська у війні проти Китаю застосовували хімічні і бактеріологічні засоби масового ураження. Протягом Другої світової війни фашистські війська застосовували хімічну зброю як під час бойових дій, так і для масових знищень в'язнів концентраційних таборів у газових камерах (метиловий «циклон А» і етиловий «циклон Б»).

Під час війни в Кореї (1950-1954 pp.) і В'єтнамі (1963-1975 pp.) американські війська у великих масштабах застосовували хімічну зброю. Тільки у В'єтнамі внаслідок застосування більш як 100 тис. т хімічних речовин постраждали понад 2 млн. осіб. Для дестабілізації природного середовища було скинуто 14 млн. бомб і снарядів, розпорошено 5700 т гербіцидів, близько 23000 т дефоліантів, 17000 т сильнодіючої отруйної речовини діоксану. Хімічними речовинами було отруєно майже 1,5 млн. га території В'єтнаму, при цьому майже на 0,5 млн. га території повністю знищена рослинність, що призвело до серйозних екологічних і генетичних наслідків.

Хімічну зброю застосовували в Ірано-Іракській війні у 80-х роках. Після операції «Буря в пустелі» (1991), іракський диктатор Саддам-Хусейн для приборкування повстань в країні, застосувавши хімічну зброю, повністю винищив курдське село з чисельністю жителів понад 5 тис. осіб.

У січні 1993 р. в Парижі прийнята Міжнародна конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення. Однак її на землі ще дуже багато, тому не усунута і можливість її застосування. Так, в березні 1995 р. представники релігійної секти Аум Сенрікьо застосували в Токійському метро проти мешканців міста хімічну зброю - газ нервово-паралітичної дії на зразок зарину, внаслідок чого декілька тисяч людей отримали серйозні ураження, 13 осіб загинуло.

Отже хімічна зброя - це зброя масового ураження, дія якої ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин - бойових отруйних речовин (ОР), токсинів, фітотоксикантів і сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР).

Бойові властивості хімічної зброї:

хімічна зброя має здатність вибіркової дії - вражає людей, тварин і рослини без знищення матеріальних цінностей;

біохімічний механізм вражаючої дії на живий організм;

висока токсичність хімічних речовин, що викликає тяжкі й смертельні ураження;

здатність проникати в укриття, сховища, споруди, техніку й вражати людей, які там знаходяться;

великі масштаби застосування;

довготривалість вражаючої дії отруйних речовин у повітрі й на місцевості;

труднощі з визначенням факту застосування ворогом хімічної зброї й типу отруйних речовин;

необхідність використання для захисту людей від ураження отруйними речовинами та ліквідації наслідків застосування хімічної зброї великого і різноманітного комплексу спеціальних заходів і засобів (хімічної розвідки, індивідуального й колективного захисту, санітарної обробки, евакуації, антидотів та ін.);

застосування хімічної зброї може призвести до серйозних екологічних і генетичних наслідків, для ліквідації яких потрібний тривалий період;

величезний негативний морально-психологічний ефект впливу на людей і навколишнє середовище.

Шляхи проникнення бойових токсичних хімічних речовин в організм людини:

а) через органи дихання;

б) через шкіру й слизові оболонки (очей і носоглотки);

в) через шлунково-кишковий тракт;

г) безпосередньо у кров при пораненнях або порізах.

Хімічна зброя зберігається і застосовується у вигляді:

хімічних боєприпасів:

а) артилерійських хімічних снарядів та мін, обладнаних рідинними й твердими ОР;

б) авіаційних хімічних бомб та касет;

в) ракетних боєголовок;

г) хімічних фугасів, шашок, гранат та набоїв;

засоби багаторазового використання (виливні авіаційні пристрої й механічні генератори аерозолю);

бінарні хімічні боєприпаси.

Способи застосування хімічної зброї:

вогневі нальоти та прицільний вогонь артилерії і мінометів;

залп реактивної артилерії;

окремі й групові пуски ракет;

одиночне й групове бомбометання;

виливання бойових токсичних хімічних речовин із поливальних пристроїв;

випуск бойових токсичних хімічних речовин за допомогою аерозольних генераторів;

кидання гранат і набоїв;

застосування хімічних фугасів. Ознаками застосування хімічної зброї є:

поява на місцевості туману, диму в момент застосування ОР;

у місці вибуху боєприпасів, що містять ОР, з'являється біла чи злегка підфарбована хмара диму, туману або пару;

у разі застосування ОР за допомогою авіації за літаком з' являється темна смуга, що швидко розсіюється і осідає на землю;

на поверхню землі, рослин, будівель, механізмів ОР осідають у вигляді олійних крапель, плям або потоків;

зелена трава змінює свій колів, листя жовкне й буріє;

в уражених людей у більшості випадків спостерігається відчуття страху, утруднення дихання, нудота, головний біль та ін.

2. Отруйні речовини

Отруйними речовинами називаються хімічні речовини, які при бойовому застосуванні або при аварійному потраплянні в атмосферу можуть заражати незахищених людей і тварин, а також повітря, місцевість, споруди, воду, різні предмети і матеріали, що робить їх не придатними для користування і небезпечними при стиканні з ними.

Для досягнення максимального ефекту ОР переводять у бойовий стан - пару, аерозоль, краплі.

За тактичним призначенням ОР поділяються на:

смертельні (тривалість дії до 10 діб, смертність понад 50%);

тимчасової дії (тривалість дії від 1 до 5 діб);

короткочасові (тривалість дії до декількох годин);

подразнюючі.

До ОР смертельної дії належать: зарин (GB), хлорціан (СК), зоман (GD), табун (GA), іприт (HD), Ві-Ікс (VX), синильна кислота (АС), фосген (CG) і т.д. За фізіологічною дією на організм ОР поділяються на:

нервово-паралітичні (зарин (GB), зоман (GD); табун (GA), Ві-Ікс (VX));

шкірнонаривні (іприт (HD), люїзит (L), азотисті іприти (HN-1, -2, -3));

загальноотруйні (хлорціан (СК), синильна кислота (АС));

задушливі (фосген (CG), дифосген (DP), сполуки які містять F);

подразнюючі (хлорацетофенон (Сі), адамсит (РМ), Сі-Ес (CS), Ci-Ap

(CR);

психохімічні або психотропні - Бі-Зет (BZ), ЛСД (LCD), Ес-Ен (SN). За швидкістю виникнення вражаючої дії ОР бувають:

швидкодіючі, які не мають прихованого періоду дії і за кілька хвилин призводять до смерті або до втрати боєздатності чи працездатності (зарин (GB), зоман (GD), синильна кислота (АС), хлористий ціан (СК), Сі-Ес (CS), Ci-Ap (SR));

повільнодіючі, що мають прихований період дії і призводять до ураження через деякий час (Ві-Ікс (VX), іприт (HD), фосген (CG), Бі-Зет (BZ)).

Залежно від тривалості зберігати здатність вражати незахищених людей ОР поділяються на дві групи:

стійкі - вражаюча дія зберігається кілька годин або діб (зоман, іприт, VX);

нестійкі - вражаюча дія зберігається кілька десятків хвилин після їх потрапляння у навколишнє середовище.

Стійкість вражаючої здатності ОР залежить від кліматичних та метеорологічних умов.

Хімічні боєприпаси мають спеціальне забарвлення, маркування і кодування. В армії США вони мають темно-сіре забарвлення, маркування включає тип ОР, модель, шифр та інші відомості.

Кодування здійснюється за допомогою кольорових кілець:

зеленими кільцями позначені боєприпаси, обладнані смертельними ОР:

а) 3 зелених кільця - нервово-паралітичні;

б) 2 зелених кільця - шкірнонаривні;

в) 1 зелене кільце - загальноотруйні та задушливі;

червоними кільцями позначені ОР тимчасової дії:

а) 1 червоне кільце - боєприпаси з ОР тимчасової дії;

б) 2 червоних кільця - боєприпаси з ОР, що тимчасово виводять з ладу. Важливою характеристикою ОР та інших отрут є токсичність.

Токсичність ОР - це здатність виявляти вражаючу дію на організм, викликаючи певний ефект ураження - місцеве або загальне. Можливі одночасно місцеве і загальне ураження. Місцеве ураження виявляється в місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкірних покривів, подразнення органів дихання), загальне ураження виникає при потраплянні ОР у кров через шкіру (шкірно-резор- бтивна токсичність), органи дихання (інгаляційна токсичність) й раневі поверхні.