Смекни!
smekni.com

Організація метеорологічної підготовки в артилерійському дивізіон (стр. 3 из 6)

2. Верхню трубку встановлюють в нижню до упору і скріплюють обидві половини стяжним болтом.

3. На прокресленому колі забивають в землю костилі на однаковій відстані один від одного.

4. Встановлюють в центрі кола штангу і обертаючи стяжки, зменшують довжину розтяжок, слідкуючи при цьому за тим, щоб штанга стояла вертикально.

5. Виймають з ящика деталі вітроміра і збирають прилад.

6. Взявши вітромір в руку так, щоб рухома система була щільно притиснута до осі, підіймаються по підніжкам штанги і встановлюють вітромір на штирі штанги. Виступ на штирі штанги повинен зайти в проріз трубки осі вітроміра.

7. Виймають з ящика компас із штирем і вставляють кінець штиря в гніздо штанги, позначеної буквою “К”.

8. Відпускають гальма магнітної стрілки компаса .

Орієнтування вітроміра полягає в наданні вітроміру такого напрямку, при якому нульова поділка лімба, тобто буква “С”, була б направлена на північ.

Для орієнтування спостерігач стає біля штанги із сторони, протилежної компасу, і , обертаючи штангу, сполучає північний кінець магнітної стрілки компаса з нульовою поділкою шкали. При цьому нульова поділка лімба вітроміра, тобто буква “С” , буде напрямлена на північ.

На місцевості, де поправка для переходу від магнітного азимуту до дирекційного кута перевищує 1-00 або близька до нього, північний кінець магнітної стрілки компаса сполучають не з нульовою поділкою, а з поділкою шкали, яка відповідає:

- при додатній поправці – величині поправки;

- при від’ємній поправці – доповненого її до 60-00.

Орієнтування вітроміра можна провести за допомогою бусолі. Після орієнтування приладу штанга за допомогою стяжок закріплюється кінцево.

При вимірюванні напрямку і швидкості вітру відлік напрямку вітру роблять по шкалам лімба проти противаги флюгерки вітроміра, а відлік швидкості на крилі флюгарки.

Зняття відліків по шкалам вітроміра здійснюють наступним чином: поглянувши на шкалу лімба, помічають миттєве положення противаги флюгарки, роблять відлік по шкалі, записують його в бланк спостережень. Потім, поглянувши на шкалу швидкості, помічають миттєве положення вказівника швидкості, роблять відлік і записують його в бланк. Подібним чином здійснюють 10 відліків напрямку і 10 відліків швидкості вітру приблизно через 15 секунд один відлік від одного, чергуючи відліки напрямку і швидкості між собою.

Відліки напрямку роблять з точністю до 1-00, а відліки швидкості – до 0,5 м/с. Записані відліки напрямку і швидкості вітру складають окремо і суми ділять на 10 .

Середнє значення напрямку вітру округлюють до1-00, а середнє значення швидкості – до 1 м/с.

б) вітрова рушниця ВР-2 призначена для вимірювання швидкості і напрямку середнього вітру в прошарках атмосфери 50,80,120,200 м. від поверхні землі. За допомогою вітрової рушниці ВР-2 визначається також балістичний вітер в межах висоти АДТ.

В основі методу вимірювання вітру за допомогою вітрової рушниці лежить залежність зносу парашутуючого тіла (вітрової кулі) від швидкості вітру.

Вітрова рушниця ВР-2 складається із ствола з перехідною трубкою і затвором, основою, лімба і візиру.

Ствол рушниці і перехідна труба являть собою одне ціле. На зрізі труби є Г-подібний виріз для фіксування ствола на стійці основи.

Лімб призначений для зняття відліків направлення вітру. Він має форму диску з отвором в центрі. На диску кріпиться втулка з резервним кільцем і зажимним прапорцем, шаровим рівнем, візиром, який може повертатися відносно осі диску. Для фіксування візиру на диску є гвинт що стопорить. По колу диска нанесена кутомірна шкала з ціною поділки 0-25. Оцифрована шкала через 1-00. лімб разом з візиром надягається на ствол рушниці шкалою вверх і закріплюється зажимаючим прапорцем.

Основа рушниці складається із плити, шарової п’яти з механізмом фіксації, ричагу і стійки з шліфтом.

Місце розгортання вітрової рушниці вибирають з таким розрахунком, щоб знос куль вітром проходив в бік від вогневої позиції. В напрямку зносу вітрових куль повинна бути відкрита, рівна ділянка місцевості до 200 м., дозволяючи швидко відшукати місце падіння куль.

В вибраному місці вітрову рушницю встановлюють і орієнтують. Встановлення вітрової рушниці для вимірювання середнього вітру в нижньому прошарку атмосфери здійснюють в такій послідовності:

- вибирають (вирівнюють) площадку радіусом до 1 м.;

- на площадці встановлюють основу рушниці;

- стійку основи за допомогою ричагу шарової п’яти орієнтовно встановлюють в вертикальне положення;

- ствол перехідною трубою одягають на стійку і поворотом за годинниковою стрілкою фіксують його на стійці;

- притримуючи рукою ствол, піднімають ногою ричаг шарової п’яти і коливальними рухами ствола виводять рівень на середину;

- натискуючи ногою на ричаг шарової п’яти, закріплюють ствол в вертикальному положенні. При цьому рівень не повинен виходити за межі великого кола нанесеного в центрі рівня.

Орієнтування вітрової рушниці полягає в наданні лімбу такого положення, при якому поділка 30-00 була б направлена на північ.

Орієнтують вітрову рушницю за допомогою бусолі ПАБ-2А , для чого:

- на віддалені не менше 30 м. від рушниці встановлюють бусоль, орієнтують її по магнітній стрілці і визначають магнітний азимут на рушницю;

- в отриманий магнітний азимут вводять поправку бусолі і отримують дирекційний кут на вітрову рушницю;

- встановлюють вказівник візиру на поділку шкали лімбу, що відповідає даному дирекційному куту, і закріплюють візир на лімбу стопорним гвинтом;

- відстопорюють резервне кільце лімба, затискаючи прапорцем і повертаючи лімб разом з візиром, наводять візир в бусоль. Потім резервне кільце лімба стопорять прапорцем і опускають стопорний гвинт візира. В цьому випадку поділка шкали 30-00 лімба буде обернена на північ, а дирекційний кут, знятий зі шкали на середню точку падіння “вітрових куль”, визначають напрямок “звідки дує вітер”.

Установивши і зорієнтувавши вітрову рушницю підготовляють зондуючи кулі: в денний час – ЗП-2, в нічний – НЗП. Переконавшись, що в напрямку пердбачуємого місця падіння вітрових куль людей немає, по команді “Почати зондування” здійснюють постріл. Після пострілу розрахунок уважно спостерігає за падінням кулі і помічають місце її падіння. В вказаній послідовності здійснюють 4-5 пострілів з проміжком 45-60с. Після кожного пострілу контролюють положення шарового рівня.

Визначають середню точку падіння не менше чим трьох куль і відмічають її віхою. При необхідності здійснюють допоміжний постріл.

Візиром визначають дирекційний кут на віху, а за допомогою мірної стрічки (мірного шнура)вимірюють відстань від рушниці до віхи.

За напрямок середнього вітру (звідки дує) в межах висоти 200 м. приймають значення дирекційного кута на віху.

Швидкість середнього вітру визначають по відстані від рушниці до віхи використовуючи таблицю 1.

Таблиця 1. Швидкості середнього вітру Wу (м/с) і приріст напрямку середнього вітру Dawу (Д.У.) в залежності від зносу вітрових куль Дг зондувальних патронів ЗП-2 і НЗП.

Стандартні висоти У, м. Дальність зносу вітрових куль Дг, м. Дирекційний кут aw200 збільшують на Dawу
40 50 60 70 80 90 100 110 120 130 140 150
200 3 4 5 6 7 7 8 9 10 11 12 12 0-00
400 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1-00
800 4 5 6 7 8 9 10 11 13 14 15 16 2-00
1200 4 5 7 8 8 9 11 12 13 15 15 16 2-00
1600 4 6 7 8 9 10 11 13 14 15 17 17 3-00
2000 4 6 7 8 9 10 11 13 14 16 17 18 3-00
2400 4 6 8 9 9 10 12 14 15 16 18 19 3-00
3000 5 6 8 9 10 11 12 14 15 17 18 19 4-00
4000 5 6 8 9 10 11 12 14 16 18 19 20 4-00

При роботі з вітровою рушницею, як і з всякою вогнепальною зброєю, необхідно суворо дотримуватися заходів безпеки:

- Особовий склад, обслуговуючий вітрову рушницю повинен бути в касках;

- Постріл з рушниці стріляючий повинен здійснювати, стоячи на коліні;

- При використанні набоїв НЗП на місцевості з сухою рослинністю розрахунок повинен мати при собі лопату і підручні засоби для гасіння можливих пожеж.

Складання наближеного бюлетеня “Метеосередній”

Наближений бюлетень складають з використанням устарівшого бюлетеня “Метеосередній” і при відсутності бюлетеня тільки по даним вимірювання метеорологічного поста.

Складання наближеного бюлетеня з використанням устарівшого бюлетеня “Метеосередній"

При складанні такого бюлетеня у ньому не вказується номер метеорологічної станції і середнє відхилення густини повітря від табличних.

В бюлетень записується:

- дата і час виробництва вимірювань метеорологічним постом;

- висота метеорологічного посту над рівнем моря (м);

- відхилення наземного тиску атмосфери (мм.рт.ст.) і відхилення наземної віртуальної температури повітря (град.) на рівні метеорологічного посту;

- середнє відхилення температури повітря, напрямок і швидкість вітру середнього для стандартних прошарків до висоти 4 км.

Відхилення наземного тиску атмосфери Н0 записується в бюлетень і визначається по формулі: