¨ диференціювання депозитних процентів залежно від виду, строку вкладу, періоду завчасного повідомлення про його вилучення;
¨ надання пільг власникам вкладів (наприклад – видача кредиту, касово-розрахункове обслуговування);
¨ упровадження обов’язкового страхування депозитів громадян у державних органах.
В Україні 1999 року створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантує кожному вкладникові банку, що сплачує збори до Фонду, відшкодування за вкладом, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше ніж встановлена сума ліміту станом на день, коли банк не зможе погасити перед вкладником своїх зобов’язань.
Фонд створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована юридична особа, яка не має на меті отримання прибутку. Джерелом формування коштів Фонду є:
¨ початковий збір з банків у розмірі одного відсотка зареєстрованого статутного капіталу;
¨ регулярні збори з банків у розмірі 0,5 відсотка загальної суми вкладів і процентів з них (сплачується один раз на рік);
¨ спеціальні збори з комерційних банків у розмірах, що не перевищують щорічних регулярних зборів;
¨ внесок держави – 20 млн грн., що вносить НБУ за рахунок видатків;
¨ доходи, отримані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери;
¨ кредити вітчизняних банків, міжнародних фінансових інститутів та іноземних банків;
¨ інші джерела, не заборонені законодавством України.
Залежно від змін і тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від банків, розмір відшкодування за рахунок Фонду постійно збільшується.
У момент відкриття депозиту між фізичною особою (вкладником) і відповідним банком виникають правові відносини, які перестають діяти лише після закриття рахунку. Відносини можуть бути обумовлені в договорі, якщо ж договір не укладається – правовий режим закріплено в Законі України “Про банки і банківську діяльність”.
Вкладниками банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства. Вклади громадян мають добровільний і цільовий характер, не обмежуються сумами і кількістю рахунків в банку.
Таємниця вкладів, зберігання їх і видача на першу вимогу вкладника гарантується державою або банком. Дохід, що виплачується вкладникам за вкладами, не оподатковується. Усі документи, пов’язані з переходом вкладів до спадкоємців, вільні від сплати державного мита.
Довідки про вкладників і про операції з вкладами видають (крім самих вкладників та їх законних представників):
¨ судам, органам прокуратури, службі безпеки, міліції в справах, що є в їх провадженні та за якими відповідно до чинного законодавства може бути застосована конфіскація майна, а також судам із цивільних справ, що випливають із кримінальних і є в їх провадженні;
¨ судам з цивільних справ про стягнення аліментів або про розподіл вкладу, що є спільним майном подружжя;
¨ державним нотаріальним конторам і народним судам щодо спадкових справ про вклади померлих вкладників, що є в їх провадженні.
Підставою для видачі довідки можуть бути лише письмові запити суддів прокурорів, слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ і служби безпеки та державних нотаріусів.
Довідку про наявність вкладу на ім’я відповідного вкладника підписують керівники і головний бухгалтер банку. В довідці вказується, кому і з якого приводу її видано.
Вклади не підлягають арешту чи стягненню інакше, як присудами чи постановами судів. Це ж стосується і конфіскації вкладів.
Вкладники комерційних банків мають право:
¨ розпоряджатися вкладом як особисто, так і через представника;
¨ вказувати осіб, яким вклад повинен бути виданий після їх смерті;
¨ зараховувати на вклади суми заробітної плати чи інших доходів;
¨ списувати з вкладних рахунків суми за різними видами платежів.
Розглянемо деякі особливості розпоряджень вкладами:
¨ особа, яка внесла вклад на ім.’я іншої особи, не має права розпоряджатися цим вкладом;
¨ представником вкладника є особа, котра має від нього письмове уповноваження-доручення на розпорядження вкладом чи на його одержання;
¨ представником повнолітнього вкладника, дієздатність якого обмежена, є його опікун або піклувальник;
¨ вкладами, внесеними будь-ким на ім’я неповнолітніх, які не досягли 18 років, розпоряджаються: до досягнення неповнолітніми 15 років – їхні батьки чи опікуни, а при досягненні 15 років – вони особисто, але з дозволу своїх батьків чи опікунів;
¨ вкладами, що внесені неповнолітніми на своє ім’я самостійно, розпоряджаються самі неповнолітні;
¨ громадяни України, котрі працюють за кордоном, а також члени їхніх сімей можуть розпоряджатися вкладами за дорученням через своїх представників.