Смекни!
smekni.com

Кредитна система і проблеми її функціонування в Україні (стр. 7 из 9)

Аналіз тенденцій банківського кредитування за останні роки засвідчив, що у кредитній політиці банків відбулися зміни – банки дедалі активніше нарощують кредитні вкладення у сектор домогосподарств (див. табл. 3.1.): починаючи 3 2002 року, темпи нарощування кредитів домогосподарствами стабільно перевищують темпи кредитування не фінансового сектору економіки.

Таблиця 3.1. Кредити банків за окремими інституційними секторами економіки, 2001-2005 р.р.

Показники 01.01.2002 01.01.2003 01.01.2004 01.01.2005 01.01.2006
Кредити нефінансовго сектору, млрд.грн. 26,6 38,15 57,4 71,59 106,08
Відсоток до загального обсягу кредитних вкладень 93,8 90,8 84,6 80,8 74
Кредити домогосподарствам, млрд.грн. 1,56 3,66 9,89 16,13 35,66
Відсоток до загального обсягу кредитних вкладень 5,5 8,7 14,6 18,2 24,9

[7]

Відповідно така зміна тенденцій позначилася на структурі банківських кредитів за інституційними секторами економіки: питома вага кредитів домогосподарствам у загальному обсязі вимог банків за кредитами в економіку України за підсумками 2005 року зросла до 24,9%, тоді як ще п’ять років тому ледве перевищувала 5%.

Із позиції макроекономічного стимулювання економічного зростання тенденція активізації діяльності банків у сегменті кредитування населення є двоякою: з одного боку – це стимулювання споживчого попиту і розширення ємності ринку, з іншого – надмірна концентрація ризиків для банків у певному сегменті кредитування та зволікання з вирішенням проблеми здешевлення кредитів для корпоративного сектору. Аналіз особливостей цього процесу на українському кредитному ринку свідчить про те, що істотні кількісні зрушення в обсягах кредитування населення не завжди супроводжуються якісними зрушеннями. В результаті посилюються ризикові чинники в діяльності банків, що у перспективі може спровокувати дестабілізуючі наслідки як для грошово-кредитного ринку, так і для економіки в цілому.

Перша група ризиків пов’язана із цільовим призначенням кредитів населенню. Попре те, що темпи приросту обсягів довгострокового кредитування фізичних осіб були помітно вищими порівняно з темпами кредитування юридичних осіб зростання обсягів довгострокових кредитів мало переважно споживче призначення: 33,5 млрд.грн. кредитів, наданих банками фізичним особам на кінець 2005 року. 24,7 млрд.грн. становили кредити у поточну діяльність і лише 6,9млрд.грн. – іпотечні кредити.

Незважаючи на істотне зростання доходів населення та соціалізацію бюджетних видатків, рівню доходів переважної частини населення ще далеко до тієї позначки, яка давала би вимогу отримувати кредити для купівлі житла і товарів високої вартості. За інформацією експертів іпотечного ринку лише близько 10% населення може розраховувати на отримання іпотечного кредиту.

У такій ситуації істотно зріс попит на товари зі значною імпортною складовою. У 2005 році за оцінками авто дилерів 40% реалізованих автомобілів продано в кредит. Із початку 2006 року банки спростили умови авто кредитування, і вже цього року авто кредитування охопило до 50% авто продажів. При цьому зріс попит на комфортні та дорожчі авто як результат підвищення купівельної спроможності споживачів.

Враховуючи сплеск інтересу до розвитку споживчого кредитування як із боку українських банків, так особливо і з боку іноземного капіталу, який у силу наявних конкурентних переваг за ціною ресурсу здатний запропонувати ринку прийнятніше умови кредитування, прискорене стимулювання попиту на імпортні товари відбуватиметься і надалі. Оскільки останніми роками ресурсна роль банківського кредиту як джерела фінансування інвестицій залишається незначною, а питому вага кредитів промисловості в загальному обсязі кредитних вкладень невпинно скорочується, стимулювання споживчого попиту населення за рахунок кредитів в умовах падіння виробництва в окремих галузях економіки, погіршення зовнішньої кон’юнктури для українських експертів, зростання бюджетних витрат соціальної спрямованості перетворюється на інфляційний чинник.

Друга група ризиків пов’язана з тим, що кредитування населення активізується в умовах існування тіньових доходів у значної частини населення, застосування банками скорингових процедур оцінки платоспроможності позичальників. Це знижує об’єктивність оцінки платоспроможності позичальника.

За даними НБУ, за підсумками 2005 року обсяг проблемних кредитів, наданих фізичним особам, порівняно з початком року збільшився на 106,1 млн.грн., тоді як загальний обсяг кредитів населенню зріс більше як у 2 рази. Це слугувало основним чинником зменшення частки проблемних кредитів у загальному обсязі кредитів фізичним особам із 1,4 до 0,9%. На сьогодні, за оцінками експертів, рівень неповернення за споживчими кредитами становить 1 – 5% і в найближчі роки може збільшитися.

Загалом для споживчого кредитування характерний вищий рівень заборгованості порівняно з корпоративним портфелем. І поки ринок споживчого кредитування в Україні розвивається активно, проблема неякісних активів є другорядною. Однак експерти визначають, що у разі уповільнення темпів його розвитку питома вага „поганих” кредитів може істотно збільшитися. Знизити ризики в сегменті споживчого кредитування можна за рахунок повноцінного за діяння кредитних бюро, які вже створені в Україні, однак їх діяльність стримується низкою суб’єктивних та об’єктивних чинників.

Третя група ризиків сформувалася внаслідок розбалансованості активів і пасивів за термінами. У структурі кредитування банками фізичних осіб переважну частину займають довгострокові кредити. За минулий рік їх обсяги зросли у 2,8 рази, водночас довгострокові депозити фізичних осіб упродовж 2005 року зростали повільніше – на 65,7%.

Вказана тенденція відповідним чином впливає і на загальну збалансованість активів та пасивів банків за термінами: при зростанні загального обсягу довгострокових кредитів по системі за 2005 рік на 89,4% загальний обсяг довгострокових депозитів зріс лише на 62,4%.

Четверта група ризиків виникла в результаті валютної незбалансованості кредитних вкладень. Якщо в 2004 році темпи зростання обсягів кредитів фізичним особам у національній валюті були вищими порівняно з кредитами в іноземній валюті, то за підсумками 2005 року зафіксовано протилежну тенденцію: обсяги кредитів у національній валюті зросли в 2,1 раза. Довгострокові кредити населенню практично повністю номіновані в іноземній валюті. При цьому обсяги довгострокових кредитів фізичним особам в іноземній валюті зросли у 2,8 рази, а довгострокових депозитів в іноземній валюті банки залучили лише на 61,5% більше.

Переважна більшість населення не має офіційних постійних доходів в іноземній валюті, тобто погашення заборгованості здійснює за рахунок купівлі валюти на ринку. Це посилює ризики дестабілізації фінансової стійкості банків, передусім у частині забезпечення ліквідності і платоспроможності за активами та пасивами в іноземній валюті, оскільки потенційно створюється тиск у валютному сегменті.

Для зниження ризиків національний банк нині розробляє нові підходи о розрахунку показників ліквідності банків, зокрема планує запропонувати показник загальної (довгострокової) ліквідності, що стимулюватиме банки проводити зваженішу політику щодо управління активно-пасивними операціями, особливо в іноземній валюті.

Одним із підходів до регулювання операцій в іноземній валюті може стати також запровадження лімітів на проведення банками валютних операцій. Нині розроблено нову редакцію Положення „Про порядок встановлення НБУ лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах і контроль за їх дотриманням уповноваженими банками”. У ньому викладено принципово нові підходи до алгоритму розрахунку зазначених лімітів (включаючи операції банків із депозитними та кредитними ресурсами), а також визначено фінансову відповідальність банку за порушення лімітів.

Процес активізації споживчого кредитування населення в Україні не впливає на зміну в структурі інвестицій за рахунок перерозподілу заощаджень домогосподарств. Розширення внутрішнього попиту в 2005 році, яке стимулювалося активним кредитуванням споживчих потреб населення, не супроводжувалось адекватним зростанням обсягів інвестицій та виробництва, що зумовило розбалансування пропорцій між нагромадженням та споживанням,

Враховуючи наявні зміщення у кредитній політиці банків у бік кредитування споживчих витрат населення, необхідно задіяти макрорегулятори (податкові, бюджетні, монетарні) з тим, щоб забезпечити позитивний імпульс для змін на користь кредитування інвестицій. Один із ключових пріоритетів у цьому напрямі – іпотека. Розвиток системи іпотечного кредитування дає змогу не лише забезпечити потребу населення в житлі, а й дати імпульс будівельній та суміжними із нею галузям, банківській системі, фондовому ринку. Сьогодні висока ціна на житло не сприяє відпливу коштів населення зі споживчого ринку, хоча саме іпотечний сегмент кредитування необхідно розвивати і стимулювати найбільше.

У країні – значний дефіцит житла, а нинішнім темпам введення в експлуатацію житлових будинків ще дуже далеко до історичного максимуму. Хоча цей сегмент банківського кредитування останнім часом активно розвивається (протягом 2005 року банки нарощували обсяги іпотечних кредитів у середньому по 600 млн.грн. щомісяця), на сьогодні, за даними Української національної іпотечної асоціації, радикальних змін у структурі іпотечних кредитів не сталося: частка кредитів під купівлю житла становить майже 63%, тобто інструментарій ринку залишається досить обмеженим [8, c.37-38].