Смекни!
smekni.com

Методика оцінки кредитоспроможності позичальників (стр. 11 из 24)

- розмова з підприємцем, співробітниками

- інформація, одержана від третіх осіб

- документи (договори оренди складських, офісних приміщень, торгових крапок, договори поставки продукції і накладні на товар, ліцензії і патенти на

діяльність, касова книга, завірена податковим органом, квитанції про сплату податків, документи, підтверджуючі право власності на майно, що є у власності, і т.д.)

- додаткова інформація з особистих відомостей підприємця.

Одним з найважливіших додаткових джерел є анкета-заява (Додаток 1 і 2), яку позичальник заповнює власноруч.

Аналіз концентрується на грошових потоках, доходах і витратах підприємця у минулому. Ефективність кредиту в майбутньому не враховується. Такий підхід в аналізі знижує до мінімуму ризик можливого нецільового використовування і не повернення одержаного кредиту.

На основі одержаних від клієнта даних кредитним експертом здійснює обробку заявки. ПриватБанк використовує власну форму обробки заявки (Додаток А і Б), яка складається з 3 розділів:

1. Загальні дані

2. Фінансові показники

3. Характеристика кредиту

Найбільш важливим розділом є другий розділ, так як він характеризує платоспроможність і кредитоспроможність позичальника. Питома вага розділу в загальній сумі складає 50 %. 30 % в загальній сумі складає третій розділ, в якому аналізується мета і строк кредитування, забезпечення, а також наявність поручителів. І 20 % складає перший розділ, який включає загальні дані про позичальника ( вік, час проживання в даній місцевості, освіта, місце роботи, посада, стаж роботи на підприємстві, а також сімейний стан).

Загалом, обробка заяви полягає у наступному: кожному параметру надається бальна оцінка, відповідно до показників, зазначених у анкеті, після чого результат обробки заяви помножується на вагу параметра і таким шляхом отримуємо результат по кожному параметру. За кожним розділом визначаємо суму балів. Якщо результат перевищує 20% максимально необхідної суми розділу, то присвоюємо логічній змінній значення рівне “1”, у зворотному випадку присвоюємо “0”.

Відповідно до загального результату (сума балів за всіма розділами) позичальники поділяються на 5 класів:

Клас позичальника

Кількість балів

Характеристика

Клас А більше 60 фінансовий стан не викликає сумнівів
Клас Б від 45 до60 фінансовий стан гарний, видача кредиту можлива
Клас В від 30 до 45 фінансовий стан задовільний, необхідна детальна обробка
Клас Г від 15 до 30 фінансовий стан поганий, видавати кредит недоцільно
Клас Д менше 15 видача кредиту заборонена

Наведені критерії для прийняття рішення дійсні лише при значенні логічної змінної “1” для всіх розділів, якщо значення однієї з логічних змінних “0”,то автоматично встановлюється клас “Д”.

Розглянемо на прикладах двох підприємців дію обробки заявки на отримання кредиту.

Демченко Юрій Володимирович, який має вищу освіту, проживає в даній місцевості з 5 років (40 років), одружений, має доньку 20 років, працює на посаді директора в ДП “Мехком” просить надати йому кредит у сумі 5628,00 $ на 60 місяців(5 років) при середньому сукупному щомісячному доході 380,00 $, з яких 200,00 $ витрачається на комунальні послуги та ведення господарства. Метою кредитування є придбання нерухомості ,яка коштує 20 000,00 $. Раніше позичальник користувався кредитом у сумі менше 50 % запрошуваного кредиту, прострочок не було, кредит на даний момент часу повністю погашений. У власності позичальника є автомобіль вартістю 2 000,00 $ і квартира, якою він володіє разом з дружиною вартістю 40 000,00 $.

Таким чином, проаналізувавши анкету та іншу інформацію можемо стверджувати, що фінансовий стан позичальника гарний, видача кредиту можлива.

Кондратенко Сергій Григорович має середню освіту, проживає в даній місцевості 25 років, одружений, але дітей не має, протягом 3 років займається перевезенням пасажирів на міському маршруті і просить надати кредит у сумі 16000,00 $ на 84 місяця (7 років) з метою використання їх на розвиток власної справи (придбання нового автомобіля). Раніше Кондратенко С.Г. не користувався кредитом. У власності позичальника є нерухомість вартістю 30 000,00 $, якою він володіє разом з дружиною. Сукупний дохід сім’ї складає 450,00 дол.США.

Зробивши обробку заявки Кондратенко С.Г. на отримання кредиту, отримали клас “В”, тобто фінансовий стан позичальника задовільний, необхідно детально обробляти заявку на отримання кредиту.

Таким чином, позичальник з меншим сукупним доходом (380,00 дол.США) в результаті обробки заявки отримав клас “Б”, а позичальнику з доходом в 450,00 дол.США присвоєний клас “В”. Тобто, за Методикою ПриватБанку фінансовий стан позичальника не є основним критерієм при прийнятті рішення про надання кредиту.

2.3.Аналіз кредитних ризиків

Надання кредитів є однією з основних економічних функцій банків, і здійснюється вона для фінансування споживчих та інших інвестиційних цілей підприємницьких фірм, фізичних осіб і державних організацій від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки Банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах та забезпечують їхню економічну життєздатність.

Процес формування ринкових відносин в економіці України об’єктивно обумовлює необхідність підвищення ролі банківського кредиту.

Кредитний портфель, з одного боку, є “класичним” об’єктом активних операцій комерційних банків, який традиційно забезпечую найвагомішу частину доходів. Водночас у нестабільних макроекономічних умовах кредитні операції — це один із найризикованіших шляхів отримання прибутку.

Кредитний портфель — це сукупність усіх позик, наданих банком із метою отримання доходу. “Левову” частку у структурі кредитного портфелю займають кредити на нерухоме майно та автомобілі.

У останні 5 років в Україні спостерігається таке явище, як "кредитний бум". Основними його причинами є сприятлива кон'юнктура нафтогазового ринку, політична і економічна стабільність держави, зміцнення гривни і зростання реальних доходів населення. У свою чергу, зростання споживацького попиту забезпечує економічне зростання України. Проте ринок споживчого кредитування на сьогоднішній день далекий від досконалості. Однією з головних проблем для банків є ризик неповернення кредитів.

Для уникнення кредитних ризиків необхідно вивчити і проаналізувати тенденції на ринках нерухомості, автомобілів і т.д.

Щоб спрогнозувати поведінку ринку нерухомості в Україні, потрібно уважно подивитися як на загальні світові тенденції, так і на ситуацію в

країнах СНД і в першу чергу - в Росії. Останніми роками нерухомість росте в ціні практично у всіх столицях і крупних ділових адміністративних фінансових центрах всіх країн світу. До того ж існує чітка градація ринків нерухомості по районах і регіонах в межах однієї країни і навіть одного міста. Наприклад, є так звані "депресивні райони", в яких житло в ціні звичайно не росте: навпаки, часто бувають ситуації, коли сучасне і комфортабельне житло тут просто закидається. Така картина спостерігається не тільки в Росії, але і в індустріальних державах Європи і Америки. У тих же Сполучених Штатах є цілі райони із старою промисловістю, де порожні житлові будинки.

Вже сьогодні в Росії, в першу чергу в Москві, значна частина квартир в знов побудованих будинках не заселена, проте це не значить, що вони не мають попиту. Багато хто з них вже перепродує по кілька разів. Оскільки ціни на житлі ростуть, квартири просто купують, чекають, поки вони подорожчають, а потім продають. Оподаткування в операціях з нерухомістю (як це не дивно звучить) навряд приведе до зростання вартості житла. Можливо, ціни на житлі навіть знизяться, оскільки спекуляції стануть справою невигідною. Проблема лише у тому, що офіційно вартість об'єктів нерухомості по документах поки занижується, і тому знайти механізм відходу від податків неважко.

У Росії ще більше, ніж в Україні, позначилася диспропорція цін на житлі в благополучних містах і депресивних регіонах. Багато міст, розташованих в несприятливих кліматичних умовах, практично вимирають. Крім того, процес зпустошення сіл в нечорноземній зоні Росії почався набагато раніше, ніж в Україні. У таких областях, як Новгородська, Костромська, Вологодська, Псков, Тверськая і Ярославська, більше половини населених пунктів, що існували у середині 50-х років, до теперішнього часу або повністю покинуте, або взагалі зникли з лиця землі. Вже в десяти-двадцяти кілометрах від крупних обласних центрів і Росії, і України звичайно

починається смуга покинутих сіл, де нерухомість не використовується навіть під дачі.

Проблеми кинутих населених пунктів, актуальні для Росії і України, абсолютно не характерні для держав Центральної Азії і Закавказзі, де сільське населення продовжує рости, багато в чому завдяки високій народжуваності, що зберігається. Наприклад, в Узбекистані, Туркменістані, Таджикистані і Киргизії гостро стоїть проблема виділення нових земель під житлове будівництво в селах, що все більш розростаються. Навпаки, села, залишені жителями через етнічні конфлікти, з швидкістю блискавки заселяються представниками титульних національностей. Крім того, в містах цих республік спостерігається підвищений попит на квартири з великим метражем. Це пояснюється просто: сім'ї у городян тут теж великі. Вони складаються як мінімум з п'яти-шести чоловік, і тому одно-, двокімнатна квартира як постійне житло просто не сприймається.